Рідня обрала чужину,
А він поставив – залишатись.
Він слову честі склав ціну,
Коли було лиш чотирнадцять.

Ціна – прокльони, забуття,
Сніги, Сибір, удари в спину.
Він все пройшов і, наче стяг,
Проніс любов до України.

Вона давала волі й сил,
Щоденно ловлячи приціли,
Не зрадить лицарства батьків,
Не втратить мужності і віри

І повернутись в рідний дім.
Позаду – майже ціла вічність.
А він уміє ще молитись
І усміхатись щиро всім.

І тільки серце защемить,
Коли малий вояка нині
Під прапор схилиться на мить
І мовить: “Слава Україні!”.

І хай не завжди грають туш,
У вояка своя дорога.
Йому судилась перемога
На полі бою наших душ.


----------------------------------------------------

В тему:

Сайт оргкомітету Маршу УПА 14 жовтня 2006 р.

14 жовтня - Свято Української Зброї

14 жовтня