Submitted by Мирослава Свистович on 28 December, 2025 - 12:36
Формування владної піраміди знизу догори було справді актуальним у давні часи, коли суспільство жило тісними громадами, об’єднаними спільними інтересами. Тоді виживання й добробут кожного безпосередньо залежали від здатності громади разом ухвалювати рішення та реалізовувати їх. Людина була глибоко вбудована у свою спільноту й сильно від неї залежала.
Сьогодні ситуація принципово інша. Сучасні технології зробили окрему людину значно менш залежною від конкретної громади: вона може відносно легко змінювати місце проживання, роботу, соціальне оточення. У таких умовах модель формування влади виключно «знизу» несе серйозні ризики.
Передусім це ризик захоплення впливу заможними людьми, які прагнуть використовувати владу для власного збагачення — назвімо їх олігархами. Вони без особливих труднощів можуть «підсовувати» громадам своїх лідерів — більш конкурентоспроможних за рахунок ресурсів, зарплат, медійної підтримки. На відміну від них, незалежні лідери змушені працювати, щоб утримувати свої сім’ї. Також нікуди не зникає й банальний підкуп уже наявних лідерів. Усе це активно застосовується вже зараз, а якщо через такі механізми ще й формуватиметься найвища державна влада — результат буде цілком передбачуваний. Тому формування влади виключно за запропонованою вами схемою не дасть принципово іншої якості управління.
Водночас сучасні технології дають можливість переосмислити саму ідею владної піраміди — фактично перевернути її. Тобто поставити народ угорі. Саме народ безпосередньо, через реальні форми народовладдя, має ухвалювати рішення з ключових питань державного устрою та життя суспільства.
Так, така піраміда, на вершині якої стоїть народ, на перший погляд здається нестійкою. Але їй потрібні підпорки. І цими підпорками якраз і мають бути громади та спільноти, про які ви говорите, а також низка інших інституцій, покликаних забезпечити реальний суверенітет народу (про них можна говорити окремо).
Що ж до установчих зборів. Якщо вибори до них відбуватимуться за традиційними виборчими системами, ми ризикуємо отримати проолігархічну «Верховну Раду №2». Саме тут і необхідно поєднати активність спільнот із прямим народовладдям: громади та спільноти висувають до установчих зборів тих, кому вони справді довіряють, а весь народ обирає з цього переліку за допомогою рейтингового голосування. Саме така система здатна забезпечити обрання до установчих зборів дійсно найкращих, а не найбагатших чи наймедійніших.
Submitted by Сергій Ждан on 27 December, 2025 - 20:46
Маленькі демоси об'єднуються в більші і більші, аж до держави. А питання в тому, чи контролюють учасники демоса свою верхівку, квінтет, чи можуть його змінити і на яких умовах. Це не будуть вседемосні збори, а дещо інше, яке? Навряд нам варто створюватись збори голосом (у кого він гучніший), рівності теж не потрібно бути, мають бути групкі окремих інтересів, а потім їх узгодити між собою. А яким чином? Таку модель варто спробувати на малих демосах. можливо подібних моделей буде кілька, будемо вибирати і узгоджувати. Якось так.
Submitted by Ігор Каганець on 27 December, 2025 - 10:35
Важливе запитання: Де Ісус вживав слово "ельфи" у своїй Нагірній проповіді?
На установчому зібранні своєї школи Ісус виголосив промову, відому як Нагірна проповідь, або Навчання на горі. Метою навчання було практичне здійснення метаморфозу – перетворення з Гомо дуплекс у Гомо триплекс. Для того щоб учні відчували себе особливою групою і завжди пам'ятали про мету навчання, у цій промові Ісус назвав їх світлосяйними: Ви – світло всесвіту!", гелленською – «φῶς τοῦ κόσμου» (читається «фос тоу космоу»), «світло космосу». Для позначення носіїв цього світла традиційно застосовувалось слово «ἀλφός» (читається альфос) – світлосяйні. Носії світла – це і є ельфи, елбеді, лебеді, ганса. Докладніше про це у статті: «Ви – світло всесвіту!», або Чому Ісус називав своїх учнів ельфами, а державний символ України називається Лебідь.
Про те, що йдеться саме про метаморфоз, говорить весь контекст Гіперборійської традиції, зокрема Бгаґавад Ґіта (Блага Пісня), в якій богочоловік Крішна (красень) навчає переходу до вічного життя Арджуну (світлого, світлосяйного, ельфа). Арджуна ще не був ельфом, але у цьому творі він називається ельфом для полегшення метаморфозу згідно з принципом "як корабель назвеш, так він і попливе". Про це у статті: Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст).
Submitted by Ігор Каганець on 27 December, 2025 - 10:10
Установчі збори та заснування держави – цілком правильна мета. Інша справа, яка держава нас цікавить – етатична чи народна?
В етатичній державі джерелом влади є панівна верхівка, яка використовує натовпи для створення ілюзії народовладдя через всезагальні вибори, референдуми та інші засоби. Але навіть якщо народні маси оберуть собі владу, то вони не зможуть її контролювати – просто прийде до влади інша етатична верхівка. Система залишиться та ж сама.
У народній державі джерелом влади є організовані громади, в яких люди знають одне одного, взаємно оцінюють, а тому довіряють. Саме вони вибудовують піраміду влади знизу доверху, відтак громади народної держави можуть контролювати свою верхівку і змінювати її. Саме на цьому принципі й працює перевірене тисячоліттями Копне право, тобто право громад. Тому народна держава називається Сокупія – Скуфія – Скіфія, буквально "об'єднання громад" або "громада громад" ("со" - об'єднання, спільність, "купа" – група, громада).
Тому первинне завдання – формування багаторівневої мережі правильно організованих громад. А далі, залежно від політичної ситуації, є два легальні шляхи перезаснування держави – через перемогу на виборах або через установчі збори. Умовно кажучи, два шляхи – німецький і американський.
Submitted by Микола Погорілець on 26 December, 2025 - 12:02
Світогляд народу формується міфами і казками із дитинства. І саме тому ця праця є критично важливою для Української самоідентифікації. Рівень "внутрішнього тиску" сенсів, які надихають, має перевищувати зовнішній гнітючий тиск.
І при всьому, сенси наші спрямовані до найвищої самореалізації кожного.
Формування владної піраміди знизу догори було справді актуальним у давні часи, коли суспільство жило тісними громадами, об’єднаними спільними інтересами. Тоді виживання й добробут кожного безпосередньо залежали від здатності громади разом ухвалювати рішення та реалізовувати їх. Людина була глибоко вбудована у свою спільноту й сильно від неї залежала.
Сьогодні ситуація принципово інша. Сучасні технології зробили окрему людину значно менш залежною від конкретної громади: вона може відносно легко змінювати місце проживання, роботу, соціальне оточення. У таких умовах модель формування влади виключно «знизу» несе серйозні ризики.
Передусім це ризик захоплення впливу заможними людьми, які прагнуть використовувати владу для власного збагачення — назвімо їх олігархами. Вони без особливих труднощів можуть «підсовувати» громадам своїх лідерів — більш конкурентоспроможних за рахунок ресурсів, зарплат, медійної підтримки. На відміну від них, незалежні лідери змушені працювати, щоб утримувати свої сім’ї. Також нікуди не зникає й банальний підкуп уже наявних лідерів. Усе це активно застосовується вже зараз, а якщо через такі механізми ще й формуватиметься найвища державна влада — результат буде цілком передбачуваний. Тому формування влади виключно за запропонованою вами схемою не дасть принципово іншої якості управління.
Водночас сучасні технології дають можливість переосмислити саму ідею владної піраміди — фактично перевернути її. Тобто поставити народ угорі. Саме народ безпосередньо, через реальні форми народовладдя, має ухвалювати рішення з ключових питань державного устрою та життя суспільства.
Так, така піраміда, на вершині якої стоїть народ, на перший погляд здається нестійкою. Але їй потрібні підпорки. І цими підпорками якраз і мають бути громади та спільноти, про які ви говорите, а також низка інших інституцій, покликаних забезпечити реальний суверенітет народу (про них можна говорити окремо).
Що ж до установчих зборів. Якщо вибори до них відбуватимуться за традиційними виборчими системами, ми ризикуємо отримати проолігархічну «Верховну Раду №2». Саме тут і необхідно поєднати активність спільнот із прямим народовладдям: громади та спільноти висувають до установчих зборів тих, кому вони справді довіряють, а весь народ обирає з цього переліку за допомогою рейтингового голосування. Саме така система здатна забезпечити обрання до установчих зборів дійсно найкращих, а не найбагатших чи наймедійніших.
А конституційні збори нам ще зарано, не готові. Бо делегати цих зборів і стануть новою панівною верхівкою, - той же етатизм.
Все починається з Любові.
Маленькі демоси об'єднуються в більші і більші, аж до держави. А питання в тому, чи контролюють учасники демоса свою верхівку, квінтет, чи можуть його змінити і на яких умовах. Це не будуть вседемосні збори, а дещо інше, яке? Навряд нам варто створюватись збори голосом (у кого він гучніший), рівності теж не потрібно бути, мають бути групкі окремих інтересів, а потім їх узгодити між собою. А яким чином? Таку модель варто спробувати на малих демосах. можливо подібних моделей буде кілька, будемо вибирати і узгоджувати. Якось так.
Все починається з Любові.
Важливе запитання: Де Ісус вживав слово "ельфи" у своїй Нагірній проповіді?
На установчому зібранні своєї школи Ісус виголосив промову, відому як Нагірна проповідь, або Навчання на горі. Метою навчання було практичне здійснення метаморфозу – перетворення з Гомо дуплекс у Гомо триплекс. Для того щоб учні відчували себе особливою групою і завжди пам'ятали про мету навчання, у цій промові Ісус назвав їх світлосяйними: Ви – світло всесвіту!", гелленською – «φῶς τοῦ κόσμου» (читається «фос тоу космоу»), «світло космосу». Для позначення носіїв цього світла традиційно застосовувалось слово «ἀλφός» (читається альфос) – світлосяйні. Носії світла – це і є ельфи, елбеді, лебеді, ганса. Докладніше про це у статті: «Ви – світло всесвіту!», або Чому Ісус називав своїх учнів ельфами, а державний символ України називається Лебідь.
Про те, що йдеться саме про метаморфоз, говорить весь контекст Гіперборійської традиції, зокрема Бгаґавад Ґіта (Блага Пісня), в якій богочоловік Крішна (красень) навчає переходу до вічного життя Арджуну (світлого, світлосяйного, ельфа). Арджуна ще не був ельфом, але у цьому творі він називається ельфом для полегшення метаморфозу згідно з принципом "як корабель назвеш, так він і попливе". Про це у статті: Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст).
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Установчі збори та заснування держави – цілком правильна мета. Інша справа, яка держава нас цікавить – етатична чи народна?
В етатичній державі джерелом влади є панівна верхівка, яка використовує натовпи для створення ілюзії народовладдя через всезагальні вибори, референдуми та інші засоби. Але навіть якщо народні маси оберуть собі владу, то вони не зможуть її контролювати – просто прийде до влади інша етатична верхівка. Система залишиться та ж сама.
У народній державі джерелом влади є організовані громади, в яких люди знають одне одного, взаємно оцінюють, а тому довіряють. Саме вони вибудовують піраміду влади знизу доверху, відтак громади народної держави можуть контролювати свою верхівку і змінювати її. Саме на цьому принципі й працює перевірене тисячоліттями Копне право, тобто право громад. Тому народна держава називається Сокупія – Скуфія – Скіфія, буквально "об'єднання громад" або "громада громад" ("со" - об'єднання, спільність, "купа" – група, громада).
Тому первинне завдання – формування багаторівневої мережі правильно організованих громад. А далі, залежно від політичної ситуації, є два легальні шляхи перезаснування держави – через перемогу на виборах або через установчі збори. Умовно кажучи, два шляхи – німецький і американський.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Так. Нарешті.
І дещо з Конституції США собі запозичити.
Світогляд народу формується міфами і казками із дитинства. І саме тому ця праця є критично важливою для Української самоідентифікації. Рівень "внутрішнього тиску" сенсів, які надихають, має перевищувати зовнішній гнітючий тиск.
І при всьому, сенси наші спрямовані до найвищої самореалізації кожного.
Дійсно, Аріанізм виглядає краще. Також мені подобаться РЕАЛІЗМ, а от ЕРАЛІЗМ вказує на новий Світ, нову ельфійську еру, що вже починається.
Все починається з Любові.
Ельфізм – це магічне ядро аріанізму. Для масового процесу треба просувати аріанізм. Ельфізм – це для 1% з аріїв (шляхетних).
Також маємо розуміти, що Ісус народився людиною, хрестом-спасом (боголюдиною, реалізованим триплексом) він став пізніше.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Славімо Хреста!
А хіба наш рух не називається Ельфізм?
У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!
Pages