Ось, що написав Євгеній Вольт, доброволець батальйон "Донбас": "Армія — дуже консервативна структура. Вона пронизана традиціями, неформальними правилами поведінки, зв’язками. На жаль, «совковість» у ній зберігається і передається у спадок. Що я маю на увазі під «совковістю»? Передусім — традицію окозамилювання, коли результат «підганяють» під очікування керівництва. У звітах — усе добре, а в реальності — повний провал. По-друге, ставлення до людей: «Баби ще народять». Колись я служив разом із молодими офіцерами, які тільки рік-два тому випустилися з військових вишів. Дехто з них (справді найкращі) зараз командують бригадами або є начальниками штабів бригад. Знаєте, що мене неприємно здивувало у спілкуванні з ними? Навіть найкращі переставали сперечатися з керівництвом, відстоювати свою позицію, щось доводити. Система «Я — начальник, ти — дурень» у них вбивалася ще під час навчання. Вони намагалися й мене «просвітити»: «Що ти хочеш довести? Це марно. У тебе не та посада, щоб щось змінити». Система вчить молодих офіцерів думати: «Той, хто вище за посадою, знає краще. А якщо й не знає — все одно нічого не доведеш». Так, армія будується на єдиноначальності та підпорядкуванні, але прислухатися до думки інших необхідно. Більшість полковників і генералів настільки «забронзовіли», що вважають нижче своєї гідності слухати підлеглих.
Більшість перевірок за скаргами закінчуються нічим, а скаржника ще й карають. Ще одна погана "совкова" традиція — зневажливе ставлення до підлеглих, хамство. У цивільному житті це вже рідкість, а у війську — майже норма. Багато командирів дозволяють собі відверте хамство, приниження. І зрештою, людина, над якою знущалися у ВНЗ, потім на службі, засвоює цю модель поведінки й починає поводитися так само. Думає: «А що тут поганого? Я це терпів — і загартувався. Став генералом. Тепер їхня черга терпіти». Це і є та сама «совкова» традиція, яка пережила сам Совок і зараз псує наше військо".