Генштаб заборонив передавати міністерству оборони інформацію, необхідну для оцінки ефективності використання людського ресурсу та засобів ураження на фронті

"Як ти зрозумієш, що умовно оцей командир... використовує людей, сили та засоби ефективно або вбиває людей, хоронить їх і розтринькує всі сили та засоби, які йому надали? – питає Юрій Гудименко. – Як ти зрозумієш це без цифр? Не по відео ж в Тіктоці?"

Він звернув увагу й на іншу проблему – у ЗСУ досі немає системи оцінювання ефективності командирів. Хоча це питання вже "перезріло".

"Треба мати чітке розуміння, як оцінювати ефективність командира, ефективність корпусу, бригади, окремого батальйону, полку. І тільки захід в цю реформу викликав такий спротив…", – сказав Гудименко.

Юрій Гудименко розказав в інтерв'ю про причини управлінського хаосу в Міністерстві оборони України і вказав на глибокий конфлікт між цивільним контролем міністерства та Генеральним штабом, який часто блокує реформи та приховує дані про ефективність використання людських ресурсів.

Гудименко пояснює, що відсутність об’єктивного обліку втрат і знецінення життя солдатів командирами старого зразка катастрофічно впливає на темпи мобілізації. Він наголошує, що без прямої комунікації Президента про необхідність примусового призову та захисту прав військових, довіра суспільства до армії продовжуватиме падати. 

Він описує складну боротьбу за перетворення відомства на сучасну інституцію в умовах постійної зміни керівництва та внутрішнього саботажу.

За півтора року роботи Громадської антикорупційної ради в Міністерстві змінилося чотири міністри, зазначає Гудименко.  

Через постійну зміну міністрів нові команди не встигають стати компетентними у внутрішніх процесах. В результаті реальну політику міністерства продовжують формувати старі кадри (підполковники та полковники), які працюють там десятиліттями і є єдиними справжніми знавцями бюрократичної машини. Будь-які системні зміни, за словами Гудименка, потребують мінімум два роки стабільної роботи, чого не відбувається. 

Хоча за законом Міністерство оборони має здійснювати цивільний контроль над Генеральним штабом, на практиці все вирішується в Офісі Президента. Гудименко називає «шизофренією» ситуацію, коли законодавча логіка, де політика має домінувати над стратегією, повністю ігнорується в реальному житті.

Через хаотичні зміни зупиняються важливі ініціативи (наприклад, реформа обліку людських втрат та оцінки ефективності командирів), оскільки вони натикаються на спротив Генштабу або саботаж на рівні виконавців, а міністри не встигають подолати цей тиск.

Цей «хаос» полягає у відсутності єдиної довгострокової стратегії, де кадри змінюються швидше, ніж вони встигають зрозуміти механіку роботи міністерства або продемонструвати результати.

Юрій Гудименко розказав про «полковничий deep state» – старий бюрократичний прошарок офіцерів середньої та вищої ланки (полковників та підполковників), які працюють у Міністерстві оборони десятиліттями. Вони гальмують реформи через кілька ключових механізмів:

Оскільки міністри та їхні політичні команди змінюються занадто часто, саме цей «пласт» залишається незмінним. Нові команди часто не встигають розібратися в складних внутрішніх процесах, тому змушені покладатися на досвід старих кадрів, які «бачили міністрів більше», ніж будь-хто інший.

Коли новий міністр дає завдання, воно спускається вниз по ланцюжку і зрештою потрапляє до підполковника, який сидить на посаді 20 років. Цей виконавець сам готує пояснювальні записки, проекти рішень та документів. В результаті на підпис міністру потрапляє документ, який відображає бачення цього бюрократа, а не початкову реформаторську ідею. Таким чином, реальну політику міністерства формує не міністр, а цей «deep state».

Старі структури, зокрема в Генштабі, можуть прямо забороняти передачу критично важливої інформації до Міністерства оборони. Наприклад, це стосується цифр щодо ефективності використання людського ресурсу або засобів ураження. Без доступу до цих даних цивільне міністерство не може оцінити роботу командирів або ефективність витрат, що унеможливлює впровадження змін.

Саботаж виконання

Навіть якщо міністерство розробляє правильну законодавчу базу, її виконання часто залежить від армійських структур, які не зацікавлені у змінах. Будь-яку реформу можна саботувати на рівні виконавців, якщо вона загрожує їхнім інтересам. 

Використання неформальних зв'язків та корупційного лобі

Вони мають широку мережу зв'язків, зокрема з генералами або представниками влади. Якщо міністр намагається когось звільнити або змінити схему роботи, вони можуть через «знайомих генералів» або лобістів скаржитися в Офіс Президента, створюючи міністру публічні та політичні проблеми.

Неможливість звільнення

Українське законодавство про держслужбу дозволяє старим кадрам, які не хочуть йти на пенсію, поновлюватися на посадах через суди, що робить процес очищення міністерства надзвичайно важким і тривалим.