Атомні електростанції визнані ефективним засобом забезпечення побутових та економічних потреб в електроенергії. Але аварії на АЕС призводять до тяжких наслідків: страждає здоров’я людей, завдаються значні економічні та екологічні збитки. Для того, щоб була можливість компенсувати постраждалим внаслідок ядерного інциденту деякі матеріальні збитки, цивілізовані країни йдуть шляхом запровадження обов’язкового страхування відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду.

Головна особливість ядерної шкоди – імовірність страхового випадку загальнодержавного, навіть транскордонного масштабу. В разі настання ядерного інциденту страхування може забезпечити постраждалим фінансову компенсацію матеріальних збитків та шкоди, нанесеної життю та здоров’ю. Страхування такого масштабу вимагає адекватної стратегії, яка повинна корегуватися на міжнародному рівні та забезпечити кваліфікований науково-технічний і науково-методичний супровід.

Міжнародна агенція з атомної енергії в травні 1963 року запропонувала приєднатися до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду державам, які вбачають необхідність встановити норми для гарантування фінансового захисту в разі збитку, заподіяного в результаті мирного використання ядерної енергії.

Україна приєдналася до цієї конвенції у 1996 році. Відповідно даному документу оператори ядерних установок повинні забезпечити фінансові гарантії щодо відшкодування ядерного збитку.

Закон України «Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення» готувався і обговорювався тривалий час і був підписаний Президентом у грудні 2001 року. Цим документом визначено, що страхування відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду повинно проводитися в обов’язковій формі в частині, яка не покривається іншими видами фінансових гарантій.

Для введення обов’язкового страхування відповідальності оператора ядерної установки необхідно було розробити та затвердити Постановою Кабінету міністрів України наступне: порядок і правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, умови ліцензування на здійснення поданого виду страхування, положення про Ядерний страховий пул України, типову форму договору страхування та порядок розрахунку тарифів. Останній документ вступив в силу в 2003 році. Саме тому тільки в минулому році з’явилася можливість організації в Україні легітимного Ядерного страхового пулу. У вересні 17 вітчизняних страхових компаній утворили Ядерний страховий пул України: “Алькона”, УАСК “АСКА”, “Велта”, “Даско”, “Диско”, “Європейській страховий альянс”, “Київ-Енерго-Поліс”, “Кредо-Класік”, “Лемма”, НАСК
“Оранта”, “Оріана”, “Остра-Київ”, “Скайд-Вест”, “Страхова група “ТАС”, “Українська пожежно-страхова компанія”, “Укрінмедстрах”, “Українська транспортна страхова компанія “Ютіко”. Трохи пізніше до них приєднались “Арма” та “Українська охоронно-страхова компанія”.

Головним страхувальником виступає НАЕК «Енергоатом» в розпорядженні якої всі 13 діючих ядерних енергоблоків України. Підписання договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду дозволяє «Енергоатому» отримати ліцензії на експлуатацію ядерних установок.


----------------------------------------------------

В тему:

Володимир Щербина Атомна енергетика природної безпеки

Володимир Щербина Ядерна альтернатива

Лідія Шукаєва Ядерний бум у США

Україна може самостійно забезпечувати себе ураном