Polish translation unavailable for Анатолій ВИСОТА: Краснянські ігри-15, або практична Радія.

Comments

Анатолій Висота's picture

Сьогодні, 2 липня 2015 р. в четвер близько 12=00 я опублікував у своєму блозі цю нову свою статтю. Читайте, коментуйте, критикуйте, поділіться і ви своїм досвідом спілкування з дітьми та онуками.

Анатолій Висота's picture

От цікаво, шукаю цю свою статтю в своєму блозі - нема. Дивлюсь, чи є мій коментар на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ - нема. Може, друже Вадиме, це тому, що ця стаття проходить десь, як чернетка?

Анатолій Висота's picture

Через РЕДАГУВАННЯ додав кілька слів і натис на ОПУБЛІКУВАТИ. Стаття появилася у власному блозі. Тепер перевірю, чи публікуються коментарі до неї на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ.

Арсен Дубовик's picture

Шедеврально!!!
Оце та справжня третьогетьманська школа "РАДІЯ"!
Першим директором одного з її філій є кандидат хімічних наук і краєзнавець, письменник і будівельник, Педагог і блогер, гуртівець і радієць наш милий Анатолій Михайлович Висота ))).
Так. Мало часу/гейму ми вділяємо дітям. Батьки десь на роботі, діти десь ніби вчаться в школі, дідусі і бабусі живуть самі й нудяться - роз'єднала нас ця уже догниваюча система/Матриця. Пора знову єднатися до гурту-РаДії!

Дякую за допис!

П.С. А свою книгу на Ярмарок ТГ виставиш, друже? ;-)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Анатолій Висота's picture

Друже Арсене, дякую тобі за добрі слова й щедру оцінку цієї статті своїми галами - їх аж 14. Спасибі тобі, друже Романе Свищ за твої 10 галів оцінки. Щодо ярмарку - треба подумати - мало книг осталося.

Василь Глод's picture

Дуже мені сподобалося Ваше оповідання, Ви перетворили дитяче дозвілля в цікаві ігри. Добре, що онуки мають такого діда. До мене також приїхав онук, на жаль, мені поки що вдалося піти з онуком тільки один раз в ліс по гриби. Назбирали трохи сироїжок.

Радіймо!

Ія Подолянка's picture

Чудово друже Анатолію.Тобі можна присвоїти звання кандидата чи професора педагогічних наук.Добре що ти розповів про свій досвід.

Анатолій Висота's picture

Спсибі вам, друзі мої Василю й Ганно за те, що удостоїли цю статтю своєю увагою й не пожаліли для її оцінки свої гали.

Сонячна Світла's picture

Радіймо, пане Анатолію! Мені дуже сподобалась Ваша стаття! Особливо розділ "33 запитання"! І я "чухала потилицю", шукаючи відповідь.

Світодар Мирний's picture

Гарна, цікава, повчальна розповідь. Справжня РаДія. Дякую, пане Анатолію, що поділилися цим приємним і радісним дійством.

Анатолій Висота's picture

Дякую вам, друзі Світодаре та Оксано Срібна за добре слово та щедру оцінку цієї оповіді своїми галами. Оксано, ми переважно не знаємо своїх дітей та онуків. Щоб вони розкрилися, треба мати їхню довіру, розговорити їх. І тоді вони запитають те, що їх насправді цікавить.

Явсе Світ's picture

Ви справжній майстер слова,пане Анатолій..Буденні речі,які Ви описуєте,отримують забарвлення..Вітання малечі..Бережіть себе,бо мати такого дідуся-це велике щастя..

Вірю в те, що розумію.

Еней Харалужний's picture

Дуже правильний підхід до заохочення дітей до знань та навчання! Граючись діти хочуть навчатися, Ви це довели і нам розповіли. Дякую Вам за цей досвід!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Анатолій Висота's picture

Друже Василю й друже Енею, дякую вам за добре слово й за щедру оцінку цієї статті галами. От відчувається, що друг Арсен має онуків, то його й зацікавила ця публікація. Чи у вас не складається враження, що більшість радійців-соколійців не мають дітей та онуків і не планують їх мати? В іншому разі вони б звернули свою увагу на цю зачеплену мною тему ВЗАЄМОДІЇ дітей і дорослих. Та й що ми знаємо один про одного? От я знаю, що друг Володимир Майборода батько-герой, бо має шестеро синів. Знаю також, що друг Леонід Українець має маленьку донечку Олю. І друг Андрій Гончаренко має дочку. Ганна Голубнича з Чернівеччини має онуків. Чарівна полтавчанка Майя Українська з Решетилівки класний педагог - жінка з фантастичною уявою. От я й звертаюся до названих і неназваних радійців - розкажіть про своїх дітей та онуків!

Еней Харалужний's picture

Я поки що не маю дітей, але планую їх завести в найближчі роки, тому, Ваш цей досвід візьму на озброєння і колись буду так гратися-навчатися з дітьми, навчати їх і сам навчатися у них :) Це цікава гра як для дітей, так і для дорослих!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Віктор Юрченко's picture

Так гарна стаття. В кожного в Душі закладено знання як вірно виховувати дітей, та, на жаль, далеко не кожен цим знанням користується.
Пропоную до перегляду ось цей ролик https://www.youtube.com/watch?v=kwyNqOFMhRI

Світ це лише відображення Тебе

Дзвінка Сопілкарка's picture

Як завжди смачно й весело описані найпростіші речі. На жаль, зараз мало хто може от так, неспішно щось робити і залучати до цієї роботи своїх дітей чи онуків. Саме у спільній роботі та грі дорослі можуть правильно виховати дітей. Але зараз найчастіше, коли батьки щось роблять, а дитина підходить і хоче спробувати допомогти, то чує у відповідь: "Ой, не треба, не треба, ти ж ручки замастиш. Краще йди побався." І не розуміють батьки, що в такий спосіб привчають дитину до думки, що праця - це щось важке й брудне. А ви, пане Анатолію, дали цим трьом дівчаткам неоціненний досвід РАДІСНОЇ праці і науки. Так тримати.

Анатолій Висота's picture

Дякую, Дзвінко, що звернула увагу на цю статтю та на те, що гратися з дітьми - для цього не треба затрат. Треба ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ. Дякую за твої 5 галів оцінки. От питання, чи зробить хоч хтось щось схоже з нашого товариства?

Дзвінка Сопілкарка's picture

Мої вихованці вже завеликі для таких забав, але я часто використовую сократівський метод навчання шляхом запитань. А моя колега навіть брейн-ринг з ними проводила.

Вадим Кононенко's picture

Пане Анатоліє, у тебе просто таки талант роботи з дітьми... :)

Дякую за розгорнуту й красиву статтю, радісний та захопливий дитячий відпочинок й ненав'язливу українізацію нашого простору.

ПС. Питання, щоправда, дивне... якщо до нього додати адресата (цільову групу), вилучити "хоч хтось" (прибрати зневіру) й не замахуватися так далеко (спитати, наприклад, чи має хто бажання зробити подібне, бо бажання передує дії)... думаю, воно мало б шанси на відповідь...

Анатолій Висота's picture

Так, Дзвінко, конкурси, брейн-ринги, бліц-запитання-відповіді = схоже, це вже й не класичні змагальні ігри, а щось ближче до радії - такої взаємодії між людьми, де панує радість змагання і майже немає сліз Чи.згодна?

Анатолій Висота's picture

Раю, дякую тобі за добре слово. Ти перша, кого зацікавила ця стаття в практичній площині. Для таких ігор-РАДІЙ, гадаю, треба не менше ніж 3 дітей і не більше 5. Який вік твоєї племінниці? Щось повториш з мого досвіду, щось придумаєш своє - і вийде! Хай же буде?

Дзвінка Сопілкарка's picture

Так, пане Анатолію, я згідна з Вами, що коли в грі переважає олімпійський девіз: "Головне не перемога, а участь", то тоді гра перетворюється на справжню РАДІЮ. А щодо кількості дітей, то, на мою думку, краще коли є парне число, від 4 до 8. Тоді їх можна і на команди ділити і справжній чемпіонат на вибування зробити.

Анатолій Висота's picture

Друже Вадиме, дякую за твою позитивну оцінку цієї статті, за критику - вона доречна, а також за твій 1 гал підтримки - він для мене багато значить. Дзвінко, гадаю, ти маєш рацію.

Анатолій Висота's picture

І тобі, Раю, спасибі і за зацікавленість цією публікацією, і за 1 гал твоєї підтримки!

Зоріна Небокрай's picture

Дякую, майстре на всі руки! І душ зробив і пічку витопив. Весело. А ось з дітьми гратися- то це дійсно талант треба мати. Признаюся, що я так не вмію. Тому віддам їх у ваш садочок, Анатоліє.))) З великим довір'ям- у добрі руки, радісну душу і терпеливе розуміння )))).

Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!

Ія Подолянка's picture

Професоре Анатолію.я яксь зразу байдуже віднеслась до твоєї пропозиції шодо свїх дітей внуків.Твоя пропозиція вернула мене в минуле в той прекрасний час колия була разом з дітьми.В мене троє чудових діток.(вже дітей)Ми з ними ходили в походи.В селищі Берегомет є гора Стіжок. Ми частенько піднімались на їївершину.а біля підніжжя розпалювали вогнище пекли картоплю.грались співали танцювали.Часом до нас приєднувались учні мого класу.Разом ми ходили по лісову малину по гриби.І на городі діти завжди пра цювали знами. В ті часи сільські школярі прцювали на колгоспному полі замість уроків І наші діти найкраще прицювали.Я навчила хлопчиків варити прати прибирати Кожен з них чергував по тижню варив на всю сімю прибирав а явідпочивала. Дочка в період навчання жила в бабусі.Деколи старший син віддавав кишенькові гроші молодшому щоб той за нього прибирав.Учитель трудового навчання дав знання інавики які потрібні чоловікові господарю дому.А скільки радості приносили зимові ігри всім нам.Ми жили недалеко від шкільного стадіону і щодня пробігали по кілька кругів.Я вибігала перша а до мене приєднувалась решта членів сімї. Був унас і сімейний квартет я чоловік іхлопці.В селі виступали в районі Були ми і спортивною сімєю.Ми з чоловіком і молодший син І в районних змаганнях брали участь ів обласних.Навіть здається попадали в першу трійку На тих змаганнях я стріляла з гвинтівки але слабо в мене естафета чи крсс непоганобули одне слово біг.Я для хлопчиків підбирала літературу для позакласного читання.Старший син лягав зкнижкою івстававрано ідочитував.Діти любили слухати казки які видумував чоловік.Грали ми ів ітелектуальні ігри забула які(скільки зим і літ пройшло).Дочка працює вчителькою англійської мови В її школі три роки працював волонтер їзСША..Він говорив Наталія Сергіївна моя сімя.Вона його взила і до Києва і на лемківську ватру в м Монастириськ Тернопільської обл і в Пьвів .Наталія поважана в селі де працює і де живе Її дочка стала мамою а я прабабусею. Старший син живе іпрацює в Києві з 1989р.Професійний музикант співак.З дружиною Наталею виховують двох дівчаток Старша навчається у вузі набуває фаху танцюристки хореографа..Наталія займаєть на курсах по вишивці у вихідні дні Такого цікавого понарозказувала мені про вишивку що я захотіла собі вишити сорочку за всіма правилами.Може десь перетинається з п. Щербиною.Любима невістка. Аж от підійшла черга молодшого сина Він батько-герой.мають з дружиною Віталією 5 діток Олесь -музикант Віталія -солістка Львівської філармоніїє Старший син Дмитрик(19 років Закінчив музичну школу ім Соломії Крушельницької по класу бандури Андрій цимбаліст Хлопці часто їздять на конкурси займають призові місця Дмитро вірші пише Софійка-красуня аутистка пено через вакцинаціюЦе наш біль. Анна -Марія (ще має рідновірське імя) закінчила перший клас звичайної школи і перший клас побандурі.Бажання вчитись у звичайній школівже відбито в неї.Миросяі в листопаді -5років. Олесь вміє ремонтувати музичні інструменти.Все Анатолію крапка спонукав ти мене на подвиг.Честь тобі хвала.Ох ічасу забирає ця писанина.Тим не менше ятобі вдячна Анатолію згадала молодість і похвалилась що рекомендує нам робити І.Каганець.А За спонуку(що так довго мучилась)ще 5 галами вшаную Хай буде!!!

Анатолій Висота's picture

Бачу, Ганно, яка ти розумниця! Тепер ми знаємо, що ти з чоловіком маєш двоє синів і дочку і багато онуків і навіть правнучку. І всі талановиті! Чоловік - талант - це його казки огорнули дітей аурою творчості, а ти розвивала їхню уяву! Ти, Ганно, щира душа, яких так мало. Ну, хто ще похвалиться своїми дітьми й онуками? Оцінив твій цей коментар у 1 гал, а потім намагався додати до 10 - і не вийшло. Може хтось із радійців це зробить?

Вадим Кононенко's picture

Переголосування на НО - недоступне. Тож - подякуєте ще раз, пізніше. :)

Анатолій Висота's picture

Друже Вадиме, а от чи можеш ти, до прикладу, проголосувати за коментар Ганни Голубничої? А я проголосую за твій - і справа буде зроблена!

Вадим Кононенко's picture

Гаразд. Вже. :)

Анатолій Висота's picture

А що саме ти, друже Вадиме, зробив? Дивлюсь на ОСТАННІ КОМЕНТАРІ й не бачу комента Ганни з твоєю оцінкою.

Вадим Кононенко's picture

Те, що Ти й просив - прогалив коментар пані Ганни. :) В будь-якому разі, мені не шкода пані Ганні тих галів за такий великий допис. Й на статтю вистачило б..

Анатолій Висота's picture

Друже Вадиме, в цій публікації є 2 коментарі Ганни. Обидва прстимульовані мною по 1 галу. І це видно. А де ж твої гали відбилися? І в скільки галів ти оцінив ВЕЛИКИЙ коментар Ганни?

Вадим Кононенко's picture

Щодо мого голосування: https://drive.google.com/file/d/0B-LLYRosfqIwR0tvSFUtLWxUZkU/view?usp=drivesdk

Quote:
Вадим Кононенко -10.00 ϟ ϟ 16 Липень, 2015 - 12:55 - Схвалено

Щодо видимої статистики: Твоя правда, система списала з мого Голосару гали, але не нарахувала пані Ганні... Треба буде з’ясувати причину й знайти усі такі випадки (якщо були).

Поки-що залишаю як є. Дякую, пане Анатоліє,.. вдалий "постріл". :) Виправимо.

Марія Воробець's picture

Світлий, Добрий Чоловік - Радісні і Чисті Думки, Добрі справи! Дякую, дуже Дякую за все, що ви пишете і робите. І все це написано у ваших світлих очах - ваше відношення до життя, ваша доброта. Радіймо, що є такий Анатолій! Спасибі вам за вас! Хай будуть всі блаженні і щастиві! Радію до сліз. Обіймаю вас, дорогенький ви наш!

Любов - енергія безпричинна, без неї нема нічого.

Марія Воробець's picture

Завжди перед моїми очами всміхатиметься мудрий дідусь Панас, який приходив у наш двір, сідав на лавочку поруч з моїм під"їздом і розповідав мудрі, повчальні історії. Дідусь завжди пригощав цукерками, звичайними смоктальними з цукру, але ті цукерки здавались чарівними. І дідусь сприймався мною як людина з чарівного світу. Він приходив рідко, але всі його візити були водночас довгоочікуваними і несподіваними. Дідуся діти прозвали Панас, справжнього імені не знав ніхто. Крізь його очі сяяла велика любов, мудрість і чистота, я залишала всі справи, розваги, ігри і сідала поруч з дідом, довго слухала його розповіді.
Одного разу, коли, здавалось, весь світ повернувся проти мене :), в технікумі не могла здати предмет - економіку, в той час в вигідному (на погляд моїх батьків) технікумі радянської торгівлі, розуміла, як прийме цю новину мій невблаганний батько, я сіла в потяг і відправилась світ за очі. Спочатку до Львова, потім вночі пересіла на потяг до Харкова - міста, яке знаходилось дуже далеко від мого містечка, вирішила що там мене не знайде ніхто.
В порожній вагон зайшов чоловік незаурядної зовнішності, мудро глянув на дитину і запитав: "Куди ти їдеш сама?"
Я розповіла йому прикру історію, після чого він розповів свою. Чоловік їхав з ... тюрми, в якій просидів 10 років з 12-ти присуджених, це був 1988 рік.
Розмова затягнулась надовго, заснула майже під ранок, але ця розмова перевернула моє бачення, розуміння і бажання повністю. Прибувши до Харкова, взяла квиток назад і відправилась додому. Багато років потому я усвідомила, що той вже не молодий чоловік був посланий мені для передавання інформації, яка сиділа в мені багато років, потім дала свої плоди.
Він розповів за що посадили, в потяг він сів відразу після звільнення, їхав до жінки, яка писала йому до тюрми, більше не було де прихиститись. Сім"я після присуду такого довгого ув"язнення відмовилась від чоловіка. А до тюрми він був... другим секретарем міському партії міста Львова. Багато років чоловік просидів в одиночній камері, останніх кілька до нього підселили молодого хлопця.
Я читала... Іллі (це ім"я я йому дала в честь Пророка Іллі, захисника молоді від необдуманих вчинків) свої вірші, на той час мені вже майже було 18-ть. Чоловік наставляв, щоб я не покидала писати їх ніколи, про настанови я також забула на довгі роки, просто не розуміла навіщо мені було дано писати їх.
Чоловік дав мені багато порад, розповів неймовірні історії зі свого життя, ми знаємо що робила в часи Радянського союзу партія з вільнодумцями, дивина що чоловік взагалі залишився живим. А залишився живим тільки тому, що УСВІДОМИВ, що таке Життя і свою РОЛЬ в цьому житті. Цей чоловік дав тій дитині за декілька годин розмови стільки, скільки не дала жодна книга, всі вчителі вузів і технікуму і так далі. Правда в неповних 18-ть це було оцінено неповно, тому відкладено на деякий час для переосмислення.
На Харківському пероні ми попрощались, чоловік вийшов першим, я ще збиралась. Ілля підійшов до вікна зі сторни вулиці дуже близенько і глянув, ПРОНИК ПОГЛЯДОМ В МОЇ ОЧІ, ПЕРЕДАВ СВІТЛО СВОГО СПРИЙНЯТТЯ... Так чоловік постояв біля вагону якись час, обличчям майже торкаючись до вікна вагону, ми стояли близько, вдивляючись один одному в вічі...
Погляд зробив своє, потім чоловік повернувся і пішов не оглядаючись. Це БУВ СПРАВЖНІЙ ВТІЛЕНИЙ ПРОРОК ІЛЛЯ!

Дякую, що продовжуєте нести Мудрість для таких дітей як я, мудрість Панаса, енергію світла і любові. Обіймаю!

Любов - енергія безпричинна, без неї нема нічого.

Анатолій Висота's picture

Дякую, Маріє, за такий мудрий і розлогий коментар, за діда Панаса!

Марія Воробець's picture

Дякую Вам, Анатолій! Прийнято зображати мудрість в образі старця, і я зустріла в житті велику підтримку і мудрість від такого образу.
Але... насправді віку не існує, це ілюзія, яка також висить в свідомості людей домокловим мечем.
ВІКУ НЕ ІСНУЄ і образ цей невдовзі буде змінений на образ мудрості дитячого сприйняття!
І ви, Анатолій, несете мудрість діда Панаса, але не віковий образ, тому що ви не старець, ви молода людина, та маєте що передати дітям, у вас мудрість від вашої внутрішньої доброти, від тієї любові, що живе у вашому Серці. Дякую.

Любов - енергія безпричинна, без неї нема нічого.

Оксана Леськів's picture

Це прекрасно мати такого чудового і прогресивного дідуся, ваші онуки щасливі)) Дякую за цікавий досвід пізнавального спілкування з діточками.Щасти!

Світлий Ангел

Анатолій Висота's picture

І я вдячний вам, Оксано Леськів та Майє за увагу до цієї публікації!

Ґайя Радісна's picture

З великим задоволенням прочитала Вашу статтю, пане Анатолію! По-перше, завдяки Вашим майстерним описам Краснянських ігор, по-друге, тому, що у статті згадуються місця, де живуть мої родичі, і які не так далеко від села, де народилася моя мама, по-третє, як колишня вихователька із цікавістю знайомлюся з досвідом інших вчителів. Пораділа за Вашу онучку й за її подруг, бо вони отримали Вашу увагу, добру пораду, знання, які найкраще засвоюються під час гри. Так, дітям, і не тільки дітям, але й дорослим так важливо, "щоб їх помітили, оцінили і похвалили". Також зазначу, що стаття проілюстрована чудовими світлинами. Гарна робота!

Ґайя Радісна

Данило Майоров's picture

Пане Анатолію, Ви майстер гри! Як майстерно Ви поєднали три складових: навчання, роботу і дозвілля. Із захопленням прочитав Вашу розповідь. Тепер міркую як завербувати Вас в один з наших дитячих таборів :)

І повіє огонь новий з Холодного Яру!

Ірина Висота's picture

З величезним задоволенням перечитую знову цю радію, починаючи в дитинство! Дякую, татусь, що ти є!!!

Твори!!!