У середу київська міліція знайшла труп людини, схожої на «Караванського стрілка» Ярослава Мазурка. Показово, що майже півторамісячна епопея з пошуками цієї людини виявилася дійсно проблемою для суспільства.

По-перше, живим його міліція так і не знайшла, незважаючи на те, що скрізь повідомлялося про його пошуки. В результаті вийшло так, що ця людина з Києва нікуди і не тікала. Він нібито ховався в гаражах, але чомусь ніхто з місцевих автомобілістів його не здав.

По-друге, під сотнями новин про «Караванського стрілка» коментатори дуже часто або не визнавали в Мазурку вбивцю, або навіть морально його підтримували. Що для нормального суспільства було б абсурдом.

Чому так сталося, невже серед українців стільки морально неповноцінних людей? Ні, все набагато сумніше. Зрозуміло, що Мазурок - не Робін Гуд, однак, за останні роки громадяни країни кожного дня стикаються з несправедливістю стосовно себе і близьких. Скільки доводилося чути: «Вбив би!»

Вчора у Маріуполі Донецької області сталася чергова НП: наліт на ювелірний магазин завершився смертю двох людей. Як тут не згадати минулорічний наліт на відділення «Приватбанку» в Донецьку, а також «гоп-стопи» на кількох АЗС, що закінчилися трагедіями. Хтось скаже: нальоти траплялися і раніше. Траплялися, але без такої кількості трупів. Виявилося, що в Україні достатня кількість людей, готових заради наживи вбивати. А також значна кількість громадян, що морально підтримують убивць.

Що штовхає людей іти на такі злочини?

Відповідь № 1: злидні. Одні їздять на «бумерах» і «меринах», а інші не можуть знайти елементарної роботи. Причому мова тут іде про людей працездатного віку. На жаль, українське суспільство пройшло шлях від лихих 90-х... назад у лихі 90-і. Виникає резонне питання: а причому тут влада?

Відповідь № 2: у кризовому 2009 році такого беззаконня не спостерігалося. Воно з´явилося в останні роки. Давайте уявимо: людина, котра місяцями шукає нормальну роботу, проходить повз Верховну Раду або будь-яку міську та районну раду і бачить там дорогі іномарки з лискучими в них фізіономіями слуг народу. Після чого розуміє, що їй у цій країні чесним шляхом нічого не домогтися. Є варіант - еміграція, але, знову ж таки, добре там, де нас немає...

Відповідь № 3. Минулі парламентські вибори показали, що на сайті Центрвиборчкому можна легко міняти одного переможця на іншого, і при цьому думка громадян не враховується зовсім. А ще можна домовитися про перевибори на п´яти скандальних округах. Хоча таких, як мінімум, було близько тридцяти. До речі, по одному з цих округів у місті Черкаси переможець, кандидат від «Батьківщини» Микола Булатецький, обіграв свою суперницю Валентину Жуковську з перевагою в 12 тисяч голосів. Навіщо в цьому окрузі перевибори?

Відповідь № 4. На нинішніх виборах з´явився новий виборчий чинник - «Беркут». До зубів озброєним співробітникам спецпідрозділу міліції дали вказівку «допомогти» виборцям із волевиявленням. Це призвело до кричущої ситуації в Первомайську Миколаївської області, а також у Каневі Черкаської області. Принцип - головне не як голосують, а як рахують, - набув нового звучання. Головне - не як голосують, а як «Беркут» забезпечує правильний підрахунок.

У будь-якій нормальній країні такого взагалі не відбулося б. А якби раптом і сталося, то президент у цей самий день склав би свої повноваження. В Україні це закінчилося звільненням переможеного кандидата від Партії регіонів, заступника губернатора Миколаївської області Віталія Трав’янка. Причому так і залишилося незрозуміло, за що звільнили цього кандидата-чиновника. Чи то за те, що він вибори програв, чи то за те, що він «попалив» методи досягнення владою необхідних їй результатів на мажоритарних округах.

Відповідь № 5. На нинішніх виборах фактор впливу - бандити-«журналісти». «Гопницькі» особистості виникали практично на всіх скандальних округах, причому вони кочували з одного округу на інший. Без прасок, біт, але з редакційними посвідченнями. Щоправда, нікому так і не вдалося дізнатися, яке видання видало цим товаришам «кірочки».

У понеділок під час акції опозиції біля Центрвиборчкому кореспондент «Коментарів» спостерігав дивну картину: бійці «Беркута», що відбирають агітаційні намети опозиціонерів, люди в штатському з відеокамерами, від яких на кілометр тхнуло «конторою», і на додачу бандити-«журналісти». Як дізналися «Коментарі», останніх годували і обходжували прямо в Центрвиборчкомі. Їхні послуги, щоправда, не знадобилися. Вистачило «Беркута». У юрбі мітингувальників затесався міжнародний спостерігач, який, побачивши, що відбувається, сказав: «І як після всього визнавати ці вибори?»

І останнє. Звідки з´явилися «мазурки», бандити-нальотчики і бандити-«журналісти»? Та це просто наші сусіди...