Власне, про реставрацію Андріївського узвозу серйозно почали говорити у серпні місяці. 14 серпня 2006 р. відбулися громадські слухання, на яких була підтримана ініціатива київської влади з реконструкції Андріївського узвозу. До речі, як саме називатимуться ці «роботи», влада й досі не вирішила. Голова Подільської РДА Євген Романенко до яких тільки слів не застосовував префікс «не», зрештою зупинившись на «регенерації» (себто, відновлення історичного виду). Дарма, що нинішній вигляд вулиці суттєво не відрізняється від минувшини.

Так от, повернемося до слухань. Влада акцентувала увагу на тому, що з Андріївського узвозу планує зробити історичну і туристичну перлину Києва, а для цього залучаться кращі фахівці, найбільш впливові архітектори й дизайнери. Протягнувши через громадськість позитивне рішення, Романенко, однак, сказав дуже цікаву фразу з приводу фінансування робіт (окрім фінансування з міського і районного бюджету планується залучити інвестиції): «Будемо дивитися, якщо дійсно в проекті будуть пропозиції інвесторів, ми можемо погодитися віддати деяку власність району, але ми за це будемо вимагати відновити частину мереж, обновити фасади, зробити ливньовку, брущатку».

Що це значить? А це означає, що якщо Ви, шановний читачу, вкладете у реконструкцію узвозу певну суму, отримаєте винагороду у розмірі певної земельної ділянки на території, до речі, заповідника «Стародавній Київ». Зрозуміло, пересічних киян і бізнесменів це не стосується. Адже практика незаконної або сумнівної передачі землі у власність певної групи осіб в Україні - доволі часте явище.

При цьому буде складно притягти до відповідальності в разі порушення новим власником вимог пам’ятко-охоронного законодавства. Чому? Та тому, що механізми й досі не прописані, тому й спаплюжили львівську площу Ринок, будують новобудови поблизу пам’ятків архітектури у багатьох західноукраїнських містах, нищать після приватизації замки.



Призначений на 18 жовтня тендер на проект реконструкції Андріївського узвозу не відбувся. Через нестачу коштів його перенесли на наступний рік, проте справжньою причиною цих дій, скоріше за все, є банальне бажання загасити полум’я у роздмуханих серцях хранителів історичного центру Києва.

Певним чином це починає спрацьовувати. Якщо напередодні ймовірного тендеру активно протестували громадські організації, з’являлися публікації у ЗМІ, то зараз, майже місяць по тому, все неначе стихло, а поміж тим влада робить свою справу…

На сьогодні, починаючи з 1999 р., Київрадою на території Андріївського узвозу відведено 16 земельних ділянок, з них 5 – для нового будівництва, а 7 ділянок передано у користування чи оренду з можливістю забудови. Знов таки, враховуючи значення вулиці для міста, з відведенням земельних ділянок слід було б поводитися обережно. Але коли, наприклад, з рішення Київради незрозуміло, що будуватиметься за адресою Андріївський узвіз, 15-17, коли нещодавно було залито бетоном бруківку узвозу без погодження з відповідним відомством Міністерства культури і туризму, то виникає подив з приводу того, чи буде справді на Андріївському узвозі реконструкція, чи зроблять черговий перерозподіл землі, а киян годуватимуть архітектурними шедеврами кращих зразків епохи Омельченка.

Поки що на території узвозу не почалося будівництво відповідно до рішень Київради. Кажуть, що забудовники чекають ухвалення проекту реконструкції вулиці. Тоді й зекономити можна, якщо вдало розпорядитися ресурсами.

28 вересня відбулися громадські слухання у Будинку Архітектора, на яких було прийнято резолюцію щодо необхідності виконання норм законодавства при реконструкції Андріївського узвозу. Та чи будуть вони виконані?

Окрім галерей, музеїв та інших, переважно, закладів культури, Андріївський узвіз відомий своїми сувенірами та зібранням художників. Певно, комусь не до вподоби, що вони й досі не контролюють таку діяльність митців та майстрів, тож і намагаються видворити їх з цього місця. Плюс чимало ласих шматочків у вигляді уже готових приміщень та ще незабудованих ділянок, які дуже вигідно для себе можна передати у приватну власність.

Реставрація Андріївського узвозу передбачає, в принципі, як це викладено у відповідній резолюції, ремонт і заміну інженерних мереж, освітлення, реставрацію бруківки. І ось цікава річ. Якщо проводити лише такі роботи, то для такого надзвичайного та грандіозного проекту і шалених коштів не потрібно, адже все це робиться у робочому порядку, з історичних складових тут є лише бруківка, а дістати необхідну неважко, враховуючи досвід Києва попередніх років.

Але, ймовірно, за реконструкцією ховається щось куди більш цікаве і таке, що влада хоче приховати. Відведення земель тільки почалося, і, враховуючи відсутність протестів, воно цілком може продовжитися, особливо як винагорода від міста за інвестиції у реконструкцію. Дарма, що Андріївський узвіз нині належить до заповідника. Усе це можна підкорегувати і після «реконструкції» його, можливо, можна буде виключити із «Стародавнього Києва». Як, до речі, незабаром ми можемо втратити і сам заповідник, враховуючи виділення землі під багатоповерхову забудову на Пейзажній алеї, скандальну забудову Подолу, підпали історичних будинків та ін.

Приклад Львова і досі у пам’яті. Після дій «народних архітекторів» столиця Галичини може втратити місце у списку ЮНЕСКО, від умінь київських архітекторів місто може остаточно перетворитися на величезний торгово-розважальний центр, подекуди розбавлений залишками видатної минувшини.