Зараз зрозуміло, що Китай уже не скаже жодного слова, навіть якщо вся російська орда буде перемелена в Україні західною зброєю. Тепер досягнення перемоги над Росією виглядає як найкраща стратегія Заходу щодо Китаю.
Політика Китаю ґрунтується на домінуванні серед китайських еліт оцінки російської війни в Україні як стратегічної помилки, допущеної внаслідок поширення в російській еліті ілюзорного уявлення про «встання з колін» Російської Федерації та одночасного «занепаду» Сполучених Штатів та Заходу в цілому. Про це пише економіст та соціолог Владислав Інозємцев.
Ще в травні впливові китайські експерти та відставні працівники міністерств закордонних справ та оборони цілком відкрито говорили у своєму колі про те, що «позиції Росії в російсько-українській війні стають все більш пасивними та несприятливими, а її майбутня поразка вже очевидна».
Ці настрої в міру продовження операції поширюються дедалі більше, а основним трендом у сучасній світовій економіці китайські експерти називають її «дерусифікацію».
Думаю, що в Пекіні не без задоволення сприйняли ухвалення нової стратегічної доктрини НАТО, в якій Росія позначена як «найзначніша і найпряміша загроза» безпеці альянсу: у такій ситуації частина уваги, яка в тому ж контексті довгий час приділялася Китаю, перейде до Росії, що знизить напруженість між Китаєм та Заходом (з моменту початку війни, слід зазначити, контакти між лідерами США та КНР інтенсифікувалися). Відповідно, не може здивувати ні коректна відмова Сі Цзіньпіня відвідати Москву найближчим часом, ні відносне дистанціювання Пекіна від російських зовнішньополітичних ініціатив.
Таким чином події, що розгорнулися після 24 лютого, ознаменували, на мій погляд, зовсім не початок занепаду західного світу, як це бачиться з Кремля, і не поразку НАТО, яка нібито «стала очевидною з самого початку спецоперації», а повне банкрутство проекту російсько-китайського альянсу.
Стало зрозуміло, що навіть за умов радикального розриву одного з його потенційних членів із Заходом – інший не прийшов йому на допомогу, вважаючи за краще вести business as usual (роботу у звичному режимі, наче нічого не сталося); ніякої військової, фінансово-економічної та технологічної «синергії» у цій частині світу не виникло.
Зараз зрозуміло, що Китай не скаже жодного слова, навіть якщо вся російська орда буде перемелена в Україні західною зброєю; купуватиме додаткові обсяги російської нафти лише за 2/3 її ринкової ціни; постачатиме Росії свої високотехнологічні продукти лише в тому випадку, якщо це не зламає зв'язку китайських корпорацій із європейськими та американськими постачальниками.
Союзу не сталося. Тепер, як слушно стверджує Фарід Закарія, «досягнення перемоги над Росією виглядає як найкраща стратегія Заходу щодо Китаю». І це, на мій погляд, один із головних підсумків поки що не завершеної української війни.
Наші інтереси:
Дивимося на війну Росії в Україні з точки зору міжнародної політики.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Війна в Україні ознаменувала повне банкрутство російсько-китайського альянсу – Владислав Інозємцев
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Зараз зрозуміло, що Китай уже не скаже жодного слова, навіть якщо вся російська орда буде перемелена в Україні західною зброєю. Тепер досягнення перемоги над Росією виглядає як найкраща стратегія Заходу щодо Китаю.
22072102.jpg
Політика Китаю ґрунтується на домінуванні серед китайських еліт оцінки російської війни в Україні як стратегічної помилки, допущеної внаслідок поширення в російській еліті ілюзорного уявлення про «встання з колін» Російської Федерації та одночасного «занепаду» Сполучених Штатів та Заходу в цілому. Про це пише економіст та соціолог Владислав Інозємцев.
Ще в травні впливові китайські експерти та відставні працівники міністерств закордонних справ та оборони цілком відкрито говорили у своєму колі про те, що «позиції Росії в російсько-українській війні стають все більш пасивними та несприятливими, а її майбутня поразка вже очевидна».
Ці настрої в міру продовження операції поширюються дедалі більше, а основним трендом у сучасній світовій економіці китайські експерти називають її «дерусифікацію».
Думаю, що в Пекіні не без задоволення сприйняли ухвалення нової стратегічної доктрини НАТО, в якій Росія позначена як «найзначніша і найпряміша загроза» безпеці альянсу: у такій ситуації частина уваги, яка в тому ж контексті довгий час приділялася Китаю, перейде до Росії, що знизить напруженість між Китаєм та Заходом (з моменту початку війни, слід зазначити, контакти між лідерами США та КНР інтенсифікувалися). Відповідно, не може здивувати ні коректна відмова Сі Цзіньпіня відвідати Москву найближчим часом, ні відносне дистанціювання Пекіна від російських зовнішньополітичних ініціатив.
Таким чином події, що розгорнулися після 24 лютого, ознаменували, на мій погляд, зовсім не початок занепаду західного світу, як це бачиться з Кремля, і не поразку НАТО, яка нібито «стала очевидною з самого початку спецоперації», а повне банкрутство проекту російсько-китайського альянсу.
Стало зрозуміло, що навіть за умов радикального розриву одного з його потенційних членів із Заходом – інший не прийшов йому на допомогу, вважаючи за краще вести business as usual (роботу у звичному режимі, наче нічого не сталося); ніякої військової, фінансово-економічної та технологічної «синергії» у цій частині світу не виникло.
Зараз зрозуміло, що Китай не скаже жодного слова, навіть якщо вся російська орда буде перемелена в Україні західною зброєю; купуватиме додаткові обсяги російської нафти лише за 2/3 її ринкової ціни; постачатиме Росії свої високотехнологічні продукти лише в тому випадку, якщо це не зламає зв'язку китайських корпорацій із європейськими та американськими постачальниками.
Союзу не сталося. Тепер, як слушно стверджує Фарід Закарія, «досягнення перемоги над Росією виглядає як найкраща стратегія Заходу щодо Китаю». І це, на мій погляд, один із головних підсумків поки що не завершеної української війни.
Дивимося на війну Росії в Україні з точки зору міжнародної політики.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта