Соціальна ізоляція військових в поєднанні з вищим рівнем освіти, технічної та фізичної підготовки формують у них уявлення, що військові являють собою вищий клас.
Протягом останніх 20 років США залучені в серію затяжних воєн і конфліктів далеко за межами своїх кордонів. І хоча на сьогоднішній день в Збройних силах США служить менше 0,5% населення, в очах пересічних американців армія як і раніше залишається одним з найпопулярніших інститутів. Однак заокеанські дослідники, як і ряд вищих армійських чинів, попереджають: армія США перетворюється на відокремлену від суспільства касту зі своїми специфічними проблемами і поглядами, що ніяк не сприяє єднанню нації, і без того роз'єднаної останніми політичними і соціальними потрясіннями – пише Артем Філіппов на сайті Eurasia Daily.
На цікавий феномен складання повноцінного стану американських кшатріїв звернули увагу доктор Сьюзан Брайант, полковник армії США у відставці, виконавчий директор компанії Strategic Education International, ад'юнкт-професор Джорджтаунського університету, і її колеги Бретт Сван – молодший науковий співробітник Інституту національних стратегічних досліджень Університету національної оборони, і доктор Хайді Урбен – полковник армії США у відставці, ад'юнкт-професор Джорджтаунського університету, старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Свій аналіз останніх тенденцій, визріваючих всередині професійної касти американських військових, вони опублікували у виданні Техаського університету The Texas National Security Review.
Дослідження проводилося в 2017-2020 роках і торкнулося понад 1200 офіцерів середньої та вищої ланки, а також курсантів академії у Вест-Пойнті, які ділилися своїми думками про військову службу і втрати серед особового складу, розповідали про взаємини з суспільством в цілому і описували свою політичну самоідентифікацію. На думку авторів дослідження, сьогодні американські військовослужбовці як ніколи раніше виглядають ізольованими від суспільства, вони все більше просочуються зростаючим почуттям винятковості і все менш виявляються втягнутими в питання, що хвилюють інших громадян.
У 1783 році Континентальна армія (ополчення американських колоністів) зіткнулася з серйозною кризою після того, як Конгрес довгий час був неспроможним виплачувати солдатам платню. У той момент ситуацію врятував один з батьків-засновників, головнокомандувач армії і майбутній перший президент США Джордж Вашингтон, який почав свою промову в Ньюбурзі перед кількома сотнями розгніваних офіцерів, готових вийти з підпорядкування разом зі своїми загонами, зі знаменитих слів:
«Джентльмени, дозвольте мені надіти окуляри, тому що я не тільки посивів, але майже осліп, служачи своїй країні».
Сьогодні подібний солдатський бунт виглядає стосовно американської армії чимось немислимим. Незважаючи на численні військові злочини, корупційні та етичні скандали, американці захоплюються своїми збройними силами як ніяким іншим інститутом у країні. На тлі падіння поваги до судів, школи, преси, Конгресу, релігії, великого бізнесу і практично всіх інших основних системоутворюючих установ, у 2020 році Інститут Геллапа зафіксував 72%-ий позитивний консенсус у ставленні до своєї армії з боку американців. Збройні сили займають перші місця в рейтингу довіри протягом декількох десятиліть поспіль, причому це єдиний інститут, який на даний час користується вищим рівнем поваги, ніж в 1980 році.
У дослідженні Сьюзан Брайант і її колег відзначається, що американське суспільство, яке звикло до позитивного образу Героя-ветерана, що повертається додому до люблячої сім'ї з заморського відрядження, до сих пір не віддає собі звіту у внутрішніх процесах, що відбуваються в національних збройних силах. Американський військовослужбовець в основній своїй масі все менше нагадує ідеального громадянина-солдата («мінітмена» – ополченця), але все більше стає членом професійної касти воїнів, які живуть окремо від суспільства, яке не поділяє тягарів військової служби і не цінує індивідуальні жертви військових.
Коли служба в армії стосується не більше 0,5% населення країни, в результаті виходять результати, до яких прийшли соціологи YouGov в 2016 році, що попросили американців відповісти на ряд простих питань з життя збройних сил, при цьому більшість відповідей були з розряду «ні» і «не знаю». Дослідник Емі Шафер зазначає, що серед американців молодше 30 років відбувся різкий спад категорії людей, знайомих з кимось у військовій формі.
Феномен «подяки за вашу службу» починає виглядати так, що американське суспільство не дуже налаштоване розділяти проблеми армійської служби. У 2015 році Гарвардський інститут політики встановив, що більшість молодих американців підтримували ідею відправки додаткових військових контингентів до Іраку для боротьби з ІДІЛ, однак далеко не всі з респондентів були готові задуматися щодо власної служби в збройних силах.
За офіційною статистикою, рівень суїцидів серед американських військовослужбовців подвоївся в період 1999–2016 років, зростає рівень злочинів на расовому та сексуальному ґрунті. Додайте сюди бойові і небойові втрати, посттравматичні стресові синдроми як діючих військовослужбовців, так і тих, що перебувають у запасі, черги за медичною і психологічною допомогою в госпіталях для ветеранів – на цьому тлі звичні публічні ритуали поклоніння військовим сприймаються останніми (згідно з дослідженням Брайант і її колег) як порожній символ, який ще більш віддаляє їх від суспільства.
У 1973 році президент Ніксон скасував службу за призовом, і ось уже 50 років, незважаючи на величезну дорожнечу контрактної армії, більшість американців підтримують саме цю стратегію комплектування власних збройних сил. У 1981 році опитування Інституту Геллапа в останній раз зафіксувало перевагу в думках американців на користь призову. На початку третього десятиліття 21 століття це призвело до того, що брати безпосередню участь у війнах, які ведуть США, виявилося прерогативою невеликої групи висококваліфікованих професіоналів. В американську армію йдуть служити переважно вихідці з сімей військових у декількох поколіннях, а також представники сільської місцевості, півдня країни і районів, де розташовані великі військові об'єкти, що надає кастовості американського служивого стану своєрідний сільський і регіональний колорит.
США безперервно воюють, але саме американське суспільство це мало зачіпає, нерівний тягар (в тому числі бойових втрат) покладено на дуже небагатьох, які усвідомлюють свою винятковість, свої вищі моральні стандарти і відповідальність за долю батьківщини. Подібно індоарійським кшатріям, чиїм покликанням вважалися захист слабких, підтримання законності та ладу у світі, американські військові починають, на думку авторів дослідження, займати положення світського святого в сучасному суспільстві, що відповідає спостереженням Семюеля Гантінгтона про те, що вибір вступити в армію означає «прагнення до більш високого покликання у служінні суспільству».
Католицька концепція святості – це на перший погляд дивна, але в кінцевому підсумку доречна аналогія наявному стану. Всі ці «святі воїни» поклялися підтримувати і захищати Конституцію США, при необхідності ціною свого життя, а також виконувати накази, навіть якщо це суперечить їхнім особистим судженням або безпеці.
Соціологи встановили, що концепція винятковості має пряме відношення до широко укоріненої в армійському середовищі думки про власний більш високий рівень моральної чесноти, моральної переваги в порівнянні з громадянським суспільством і його інститутами. Ще в 2003 році дві третини передплатників військового видання Military Times вважали, що американська армія має більш високі моральні стандарти, ніж нація, якій вони служать. Майже 20 років тому дослідники Пітер Фівер і Річард Кон опублікували дослідження, в якому, зокрема, було встановлено, що 77% воєначальників згодні з думкою про те, що громадянське суспільство стане кращим, якщо буде більше дотримуватися військових цінностей і звичаїв.
Величезна суспільна довіра, навіть поклоніння військовим підживлює їхнє почуття переваги. Як зауважив Кон, обережність, скептицизм і хоча б трохи недовіри корисні для відносин між високопоставленими військовими і цивільними елітами. Тому що офіцери, які нешанобливо ставляться до своїх обраних або призначених лідерів – чи навіть до виборців, які їх туди поставили, – навряд чи будуть давати мудрі поради цивільним лідерам або охоче підкорятися.
У 2011 році міністр оборони Роберт Гейтс попереджав молодих курсантів Вест-Пойнта про «зростаючий розрив між армією і суспільством, причому не з боку звичайних американців, а з боку одягнених в уніформу». У своїй промові Гейтс згадав виставку в коридорі Пентагону, яка демонструвала цінності армії: вірність, обов'язок, повага, безкорисливе служіння, честь, порядність і особисту мужність. Його вразив той факт, що на виставці був представлений документ, в якому говорилося, що ці цінності «відрізняють американських солдатів від американського суспільства». Досить дивно припускати, підкреслив Гейтс у своїй промові, що ці ознаки не цінуються американцями в цілому, або що якимось унікальним чином вони належать тільки військовим.
У статті для журналу Foreign Policy генерал-лейтенант у відставці Девід Барно припустив, що ізоляція перед обличчям обожнення нацією загрожує розвитком «закритої культури переваги і відчуженості» у збройних силах, а також згубною напруженістю елітарності. Автори дослідження згодні з високопоставленим військовим і відзначають, що ця ізоляція в поєднанні з часто більш високим рівнем освіти, технічної і фізичної підготовки військовослужбовців сприяють укоріненню в їх середовищі ідеї про те, що військові не тільки відокремлені від суспільства, але, можливо, являють собою вищий клас. Сьогодні ми спостерігаємо, як солдати охороняють Капітолійський пагорб (що обходиться платникам податків в $ 480 млн) – чи є шанс що подібна ненормальна ситуація виллється в появу сучасних преторіанців, які вирішують долі цезарів і вітчизни?
Брайант і колеги йдуть далі, розмірковуючи про «новий тривожний розрив» – цього разу всередині самої американської армії. Дані опитування показують, що почуття переваги військових еліт над рештою суспільства більш переважає серед консерваторів, республіканців, білих і чоловіків (принаймні в деяких вимірах), ніж серед лібералів, демократів, чорних і жінок. І хоча військові еліти в цілому схильні демонструвати високий рівень гордості за свою службу, все не так однозначно: ліберали, демократи і чорні свідчать про нижчий рівень гордості і менш схильні сьогодні заохочувати молодих людей вступати в армію.
У минулому Збройних сил США привабливість образу громадянина-солдата перевершувала політичні розбіжності, коли люди з різних верств американського суспільства знаходили спільні точки дотику через спільні жертви, або те, що політолог Еліот Коен назвав «ідеєю військової служби як великого вирівнювача». У цитованому дослідженні робиться висновок про те, що, хоча військова служба в якості сімейної справи правомірно дає привід для гордості, вона також підсилює почуття ізольованості військових еліт від звичайних американців, яких вони поклялися захищати.
Після майже двох десятиліть безперервної війни Збройні сили США виявляються більш ізольованими, більш обтяженими і менш представленим в суспільстві.
Наші інтереси:
Стежимо за цивілізаційними процесами. Ми йдемо до відродження арійських варн нового циклу.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Нові кшатрії: армія США швидко перетворюється на елітарну касту
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Соціальна ізоляція військових в поєднанні з вищим рівнем освіти, технічної та фізичної підготовки формують у них уявлення, що військові являють собою вищий клас.
210515armiyassha.jpg
Протягом останніх 20 років США залучені в серію затяжних воєн і конфліктів далеко за межами своїх кордонів. І хоча на сьогоднішній день в Збройних силах США служить менше 0,5% населення, в очах пересічних американців армія як і раніше залишається одним з найпопулярніших інститутів. Однак заокеанські дослідники, як і ряд вищих армійських чинів, попереджають: армія США перетворюється на відокремлену від суспільства касту зі своїми специфічними проблемами і поглядами, що ніяк не сприяє єднанню нації, і без того роз'єднаної останніми політичними і соціальними потрясіннями – пише Артем Філіппов на сайті Eurasia Daily.
На цікавий феномен складання повноцінного стану американських кшатріїв звернули увагу доктор Сьюзан Брайант, полковник армії США у відставці, виконавчий директор компанії Strategic Education International, ад'юнкт-професор Джорджтаунського університету, і її колеги Бретт Сван – молодший науковий співробітник Інституту національних стратегічних досліджень Університету національної оборони, і доктор Хайді Урбен – полковник армії США у відставці, ад'юнкт-професор Джорджтаунського університету, старший науковий співробітник Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Свій аналіз останніх тенденцій, визріваючих всередині професійної касти американських військових, вони опублікували у виданні Техаського університету The Texas National Security Review.
Дослідження проводилося в 2017-2020 роках і торкнулося понад 1200 офіцерів середньої та вищої ланки, а також курсантів академії у Вест-Пойнті, які ділилися своїми думками про військову службу і втрати серед особового складу, розповідали про взаємини з суспільством в цілому і описували свою політичну самоідентифікацію. На думку авторів дослідження, сьогодні американські військовослужбовці як ніколи раніше виглядають ізольованими від суспільства, вони все більше просочуються зростаючим почуттям винятковості і все менш виявляються втягнутими в питання, що хвилюють інших громадян.
У 1783 році Континентальна армія (ополчення американських колоністів) зіткнулася з серйозною кризою після того, як Конгрес довгий час був неспроможним виплачувати солдатам платню. У той момент ситуацію врятував один з батьків-засновників, головнокомандувач армії і майбутній перший президент США Джордж Вашингтон, який почав свою промову в Ньюбурзі перед кількома сотнями розгніваних офіцерів, готових вийти з підпорядкування разом зі своїми загонами, зі знаменитих слів:
«Джентльмени, дозвольте мені надіти окуляри, тому що я не тільки посивів, але майже осліп, служачи своїй країні».
Сьогодні подібний солдатський бунт виглядає стосовно американської армії чимось немислимим. Незважаючи на численні військові злочини, корупційні та етичні скандали, американці захоплюються своїми збройними силами як ніяким іншим інститутом у країні. На тлі падіння поваги до судів, школи, преси, Конгресу, релігії, великого бізнесу і практично всіх інших основних системоутворюючих установ, у 2020 році Інститут Геллапа зафіксував 72%-ий позитивний консенсус у ставленні до своєї армії з боку американців. Збройні сили займають перші місця в рейтингу довіри протягом декількох десятиліть поспіль, причому це єдиний інститут, який на даний час користується вищим рівнем поваги, ніж в 1980 році.
У дослідженні Сьюзан Брайант і її колег відзначається, що американське суспільство, яке звикло до позитивного образу Героя-ветерана, що повертається додому до люблячої сім'ї з заморського відрядження, до сих пір не віддає собі звіту у внутрішніх процесах, що відбуваються в національних збройних силах. Американський військовослужбовець в основній своїй масі все менше нагадує ідеального громадянина-солдата («мінітмена» – ополченця), але все більше стає членом професійної касти воїнів, які живуть окремо від суспільства, яке не поділяє тягарів військової служби і не цінує індивідуальні жертви військових.
Коли служба в армії стосується не більше 0,5% населення країни, в результаті виходять результати, до яких прийшли соціологи YouGov в 2016 році, що попросили американців відповісти на ряд простих питань з життя збройних сил, при цьому більшість відповідей були з розряду «ні» і «не знаю». Дослідник Емі Шафер зазначає, що серед американців молодше 30 років відбувся різкий спад категорії людей, знайомих з кимось у військовій формі.
Феномен «подяки за вашу службу» починає виглядати так, що американське суспільство не дуже налаштоване розділяти проблеми армійської служби. У 2015 році Гарвардський інститут політики встановив, що більшість молодих американців підтримували ідею відправки додаткових військових контингентів до Іраку для боротьби з ІДІЛ, однак далеко не всі з респондентів були готові задуматися щодо власної служби в збройних силах.
За офіційною статистикою, рівень суїцидів серед американських військовослужбовців подвоївся в період 1999–2016 років, зростає рівень злочинів на расовому та сексуальному ґрунті. Додайте сюди бойові і небойові втрати, посттравматичні стресові синдроми як діючих військовослужбовців, так і тих, що перебувають у запасі, черги за медичною і психологічною допомогою в госпіталях для ветеранів – на цьому тлі звичні публічні ритуали поклоніння військовим сприймаються останніми (згідно з дослідженням Брайант і її колег) як порожній символ, який ще більш віддаляє їх від суспільства.
У 1973 році президент Ніксон скасував службу за призовом, і ось уже 50 років, незважаючи на величезну дорожнечу контрактної армії, більшість американців підтримують саме цю стратегію комплектування власних збройних сил. У 1981 році опитування Інституту Геллапа в останній раз зафіксувало перевагу в думках американців на користь призову. На початку третього десятиліття 21 століття це призвело до того, що брати безпосередню участь у війнах, які ведуть США, виявилося прерогативою невеликої групи висококваліфікованих професіоналів. В американську армію йдуть служити переважно вихідці з сімей військових у декількох поколіннях, а також представники сільської місцевості, півдня країни і районів, де розташовані великі військові об'єкти, що надає кастовості американського служивого стану своєрідний сільський і регіональний колорит.
США безперервно воюють, але саме американське суспільство це мало зачіпає, нерівний тягар (в тому числі бойових втрат) покладено на дуже небагатьох, які усвідомлюють свою винятковість, свої вищі моральні стандарти і відповідальність за долю батьківщини. Подібно індоарійським кшатріям, чиїм покликанням вважалися захист слабких, підтримання законності та ладу у світі, американські військові починають, на думку авторів дослідження, займати положення світського святого в сучасному суспільстві, що відповідає спостереженням Семюеля Гантінгтона про те, що вибір вступити в армію означає «прагнення до більш високого покликання у служінні суспільству».
Католицька концепція святості – це на перший погляд дивна, але в кінцевому підсумку доречна аналогія наявному стану. Всі ці «святі воїни» поклялися підтримувати і захищати Конституцію США, при необхідності ціною свого життя, а також виконувати накази, навіть якщо це суперечить їхнім особистим судженням або безпеці.
Соціологи встановили, що концепція винятковості має пряме відношення до широко укоріненої в армійському середовищі думки про власний більш високий рівень моральної чесноти, моральної переваги в порівнянні з громадянським суспільством і його інститутами. Ще в 2003 році дві третини передплатників військового видання Military Times вважали, що американська армія має більш високі моральні стандарти, ніж нація, якій вони служать. Майже 20 років тому дослідники Пітер Фівер і Річард Кон опублікували дослідження, в якому, зокрема, було встановлено, що 77% воєначальників згодні з думкою про те, що громадянське суспільство стане кращим, якщо буде більше дотримуватися військових цінностей і звичаїв.
Величезна суспільна довіра, навіть поклоніння військовим підживлює їхнє почуття переваги. Як зауважив Кон, обережність, скептицизм і хоча б трохи недовіри корисні для відносин між високопоставленими військовими і цивільними елітами. Тому що офіцери, які нешанобливо ставляться до своїх обраних або призначених лідерів – чи навіть до виборців, які їх туди поставили, – навряд чи будуть давати мудрі поради цивільним лідерам або охоче підкорятися.
У 2011 році міністр оборони Роберт Гейтс попереджав молодих курсантів Вест-Пойнта про «зростаючий розрив між армією і суспільством, причому не з боку звичайних американців, а з боку одягнених в уніформу». У своїй промові Гейтс згадав виставку в коридорі Пентагону, яка демонструвала цінності армії: вірність, обов'язок, повага, безкорисливе служіння, честь, порядність і особисту мужність. Його вразив той факт, що на виставці був представлений документ, в якому говорилося, що ці цінності «відрізняють американських солдатів від американського суспільства». Досить дивно припускати, підкреслив Гейтс у своїй промові, що ці ознаки не цінуються американцями в цілому, або що якимось унікальним чином вони належать тільки військовим.
У статті для журналу Foreign Policy генерал-лейтенант у відставці Девід Барно припустив, що ізоляція перед обличчям обожнення нацією загрожує розвитком «закритої культури переваги і відчуженості» у збройних силах, а також згубною напруженістю елітарності. Автори дослідження згодні з високопоставленим військовим і відзначають, що ця ізоляція в поєднанні з часто більш високим рівнем освіти, технічної і фізичної підготовки військовослужбовців сприяють укоріненню в їх середовищі ідеї про те, що військові не тільки відокремлені від суспільства, але, можливо, являють собою вищий клас. Сьогодні ми спостерігаємо, як солдати охороняють Капітолійський пагорб (що обходиться платникам податків в $ 480 млн) – чи є шанс що подібна ненормальна ситуація виллється в появу сучасних преторіанців, які вирішують долі цезарів і вітчизни?
Брайант і колеги йдуть далі, розмірковуючи про «новий тривожний розрив» – цього разу всередині самої американської армії. Дані опитування показують, що почуття переваги військових еліт над рештою суспільства більш переважає серед консерваторів, республіканців, білих і чоловіків (принаймні в деяких вимірах), ніж серед лібералів, демократів, чорних і жінок. І хоча військові еліти в цілому схильні демонструвати високий рівень гордості за свою службу, все не так однозначно: ліберали, демократи і чорні свідчать про нижчий рівень гордості і менш схильні сьогодні заохочувати молодих людей вступати в армію.
У минулому Збройних сил США привабливість образу громадянина-солдата перевершувала політичні розбіжності, коли люди з різних верств американського суспільства знаходили спільні точки дотику через спільні жертви, або те, що політолог Еліот Коен назвав «ідеєю військової служби як великого вирівнювача». У цитованому дослідженні робиться висновок про те, що, хоча військова служба в якості сімейної справи правомірно дає привід для гордості, вона також підсилює почуття ізольованості військових еліт від звичайних американців, яких вони поклялися захищати.
Після майже двох десятиліть безперервної війни Збройні сили США виявляються більш ізольованими, більш обтяженими і менш представленим в суспільстві.
Стежимо за цивілізаційними процесами. Ми йдемо до відродження арійських варн нового циклу.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта