З Києва до польського Перемишля через Львів почав курсувати поїзд "Інтерсіті+". Так-так, це саме ті славнозвісні "Хюндаї", які поспіхом запускали до Євро-2012 і які ледь не кожної поїздки взимку застрягали десь у полі. Зараз вони ламаються все менше, а ті, хто мав хоч раз можливість проїхатись на них, оцінили швидкість і якість поїздки.
23 грудня перший "Інтерсіті" повіз пасажирів через кордон. В той рейс зібралось навіть кілька українських нардепів, напевно, щоб на власні очі переконатись, що поїзд таки не "завернуть" на кордоні.
Як це працює
О 6:45 він відправляється з Києва, о 8:17 зупиняється в Коростені і об 11:55 у Львові на Підзамчому. Через 10 хвилин о 12:05 "Інтерсіті" прибуває на головний вокзал Львова. Саме тут, окрім пасажирів, сідають українські митники та прикордонники.
Дорогою зі Львова до українсько-польського кордону, яка займає трохи більше години, вони встигають перевірити документи, розпитати, що везете і куди, а також навіщо і на який термін їдете. Прикордонники мають з собою всі портативні пристрої, щоб просканувати паспорти і поставити у них штампи.
На станції "Мостиська ІІ" українські митники і прикордонники, сумлінно виконавши роботу, покидають поїзд.
Кордон проминаємо зовсім непомітно. Якщо не звернути уваги на паркан чи колючий дріт, то одразу й не скажеш, що вже перебуваєш в іншій країні.
Наступну зупинку поїзд робить вже на польській стороні на станції "Медика" (тим, хто часто подорожує з України через Польщу ця назва нагадає про славнозвісний пункт пропуску Шегині – Медика, де, крім автомобільного, діє ще й піший перехід).
Тут до роботи береться Straż Graniczna і Służba Celna. Польські митники допитуються, скільки везете алкоголю і сигарет, але швидше це роблять зовсім формально, бо бачать, що впродовж перших кількох днів поїздом користуються переважно туристи, які точно не мають на меті заробити на зайвій пачці цигарок.
Польські прикордонники, окрім сканера для паспортів, мають при собі ще й сканер для відбитків пальців і любязно просять тих пасажирів, у кого віза "з пальчиками", здати ще й відбитки. На відміну від своїх колег "на пішому", вони не допитуються – куди їдете, навіщо, скільки з собою маєте грошей і т.п.
Процес перевірки кожного пасажира "Інтерсіті" триває недовго, хоча після перетину кордону потяг на делька хвилин таки зупиняється вже на території Польщі.
До слова, у паспорті прикордонники ставлять штамп із назвою Przemyśl, а не Medyka, як у випадку, коли перетинаєш кордон через найближчий пункт пропуску.
Місцеві мабуть ще не звикли до такого дива техніки та "Укрзалізниці" або точно не чекали його зі сторони України, бо дехто з тутешніх ще із захопленням роздивляється і фотографує, коли "Інтерсіті" з тризубом проїжджає повз.
Рівно о 13:26 за варшавським часом (14:26 за Києвом) він прибуває до Перемишля. І все!
Ні тобі переповнених маршруток, ні черг, ні тисняви на кордоні, ні хамовитих "човників", ні принижень перед прикордонниками. Ти комфортно, швидко і легко потрапляєш в Перемишль. А далі – йди, їдь, лети, куди хочеш – ти вже в ЄС.
Скільки це коштує
Наразі на цьому транскордонному маршруті курсує лише один "Інтерсіті" – через годину після прибуття до Перемишля він повертається назад в Україну.
Квиток у вагон І класу Києва до Перемишля потягне приблизно на 574 гривні, якщо ж їхати з трохи меншим комфортом, то така подорож коштуватиме трохи більше 400 гривень.
Зі Львова до Перемишля у вагонах І класу можна заїхати орієнтовно за 235 гривень, а у ІІ класі – десь за 170.
В "Укрзалізниці" кажуть, що підлаштовували розклад руху цього поїзда під інші поїзди, що відправляються з Перемишля. Наприклад, о 14:29 можна пересісти на потяг Перемишль – Краків – Вроцлав. Або ж навпаки з маршруту Вроцлав – Краків – Перемишль пересісти на "Інтерсіті" і о 22:33 вже бути в Києві.
Ну і звісно – для такої поїздки потрібен закордонний паспорт з дійсною польською чи шенгенською візою.
Наші інтереси:
Польща стає ближчою. Якби ще візи не потрібно було, можна було б подорожувати, як до Ужгорода.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
"Інтерсіті" долає кордони: без страху і стресу з України до Перемишля
Світ:
З Києва до польського Перемишля через Львів почав курсувати поїзд "Інтерсіті+". Так-так, це саме ті славнозвісні "Хюндаї", які поспіхом запускали до Євро-2012 і які ледь не кожної поїздки взимку застрягали десь у полі. Зараз вони ламаються все менше, а ті, хто мав хоч раз можливість проїхатись на них, оцінили швидкість і якість поїздки.
17010203.jpg
Зміст
Про це у своєму блозі на 24 каналі пише Наталя Сколоздра
23 грудня перший "Інтерсіті" повіз пасажирів через кордон. В той рейс зібралось навіть кілька українських нардепів, напевно, щоб на власні очі переконатись, що поїзд таки не "завернуть" на кордоні.
Як це працює
О 6:45 він відправляється з Києва, о 8:17 зупиняється в Коростені і об 11:55 у Львові на Підзамчому. Через 10 хвилин о 12:05 "Інтерсіті" прибуває на головний вокзал Львова. Саме тут, окрім пасажирів, сідають українські митники та прикордонники.
Дорогою зі Львова до українсько-польського кордону, яка займає трохи більше години, вони встигають перевірити документи, розпитати, що везете і куди, а також навіщо і на який термін їдете. Прикордонники мають з собою всі портативні пристрої, щоб просканувати паспорти і поставити у них штампи.
На станції "Мостиська ІІ" українські митники і прикордонники, сумлінно виконавши роботу, покидають поїзд.
Кордон проминаємо зовсім непомітно. Якщо не звернути уваги на паркан чи колючий дріт, то одразу й не скажеш, що вже перебуваєш в іншій країні.
Наступну зупинку поїзд робить вже на польській стороні на станції "Медика" (тим, хто часто подорожує з України через Польщу ця назва нагадає про славнозвісний пункт пропуску Шегині – Медика, де, крім автомобільного, діє ще й піший перехід).
Тут до роботи береться Straż Graniczna і Służba Celna. Польські митники допитуються, скільки везете алкоголю і сигарет, але швидше це роблять зовсім формально, бо бачать, що впродовж перших кількох днів поїздом користуються переважно туристи, які точно не мають на меті заробити на зайвій пачці цигарок.
Польські прикордонники, окрім сканера для паспортів, мають при собі ще й сканер для відбитків пальців і любязно просять тих пасажирів, у кого віза "з пальчиками", здати ще й відбитки. На відміну від своїх колег "на пішому", вони не допитуються – куди їдете, навіщо, скільки з собою маєте грошей і т.п.
Процес перевірки кожного пасажира "Інтерсіті" триває недовго, хоча після перетину кордону потяг на делька хвилин таки зупиняється вже на території Польщі.
До слова, у паспорті прикордонники ставлять штамп із назвою Przemyśl, а не Medyka, як у випадку, коли перетинаєш кордон через найближчий пункт пропуску.
Місцеві мабуть ще не звикли до такого дива техніки та "Укрзалізниці" або точно не чекали його зі сторони України, бо дехто з тутешніх ще із захопленням роздивляється і фотографує, коли "Інтерсіті" з тризубом проїжджає повз.
Рівно о 13:26 за варшавським часом (14:26 за Києвом) він прибуває до Перемишля. І все!
Ні тобі переповнених маршруток, ні черг, ні тисняви на кордоні, ні хамовитих "човників", ні принижень перед прикордонниками. Ти комфортно, швидко і легко потрапляєш в Перемишль. А далі – йди, їдь, лети, куди хочеш – ти вже в ЄС.
Скільки це коштує
Наразі на цьому транскордонному маршруті курсує лише один "Інтерсіті" – через годину після прибуття до Перемишля він повертається назад в Україну.
Квиток у вагон І класу Києва до Перемишля потягне приблизно на 574 гривні, якщо ж їхати з трохи меншим комфортом, то така подорож коштуватиме трохи більше 400 гривень.
Зі Львова до Перемишля у вагонах І класу можна заїхати орієнтовно за 235 гривень, а у ІІ класі – десь за 170.
В "Укрзалізниці" кажуть, що підлаштовували розклад руху цього поїзда під інші поїзди, що відправляються з Перемишля. Наприклад, о 14:29 можна пересісти на потяг Перемишль – Краків – Вроцлав. Або ж навпаки з маршруту Вроцлав – Краків – Перемишль пересісти на "Інтерсіті" і о 22:33 вже бути в Києві.
Ну і звісно – для такої поїздки потрібен закордонний паспорт з дійсною польською чи шенгенською візою.
Польща стає ближчою. Якби ще візи не потрібно було, можна було б подорожувати, як до Ужгорода.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта