Важливість: 
3
Е-декларації: Сюприз!

Поділяю загальне обурення оприлюдненими статками 100 тис. державних мужів (і жон), але ніяк не можу приєднатися до непідробного подиву. Я розумію скандалізованих іноземців, але цікаво, ми самі що такого дізналися, про що не підозрювали досі? 

Каюсь, я уникаю (хоча подекуди доводиться) ходити в гості до людей, які мають стосунок до влади: не тому, що, боронь Боже, мене проб’є на заздрощі, а просто щоби мимохіть не ображати тих, чий смак я не поділяю. Це той випадок, коли, спробувавши ложку, знаєш смак цілої каструлі. Суцільний «Пшонка-стайл», без винятків. Один загалом порядний і симпатичний політик витримав баталію із власною дружиною, яка вирішила спорудити у вітальні заміського будинку пафосний камін. На запитання чоловіка, на біса воно потрібно, відповідь була проста: «Ми тепер статусні люди».

«Статусні люди» живуть таким чином не перше десятиліття, змушені подекуди — подекуди! — без особливого бажання займатися внутрішньовидовою мімікрією, інакше «свої» не зрозуміють. Тільки не подумайте, що я їх жалію. Вони самі обрали собі шлях демонстративного споживання й не помічають, як спосіб життя безжально засмоктує, позбавляючи відчуття реальності. Можливо, у цьому є пояснення, чому наші еліти до такої міри втратили інстинкт безпеки. Вони ніколи не ховалися, навіть коли можна було не виставляти на позір свої маєтки-пентхауси-лімузини-яхти й решту патекфіліппів і луївіттонів. Аж раптом, тиць-гриць, surprise!

Тому реакція громадськості очікувана, але... інфантильна. По-перше, повторюю: чого ми не знали? По-друге, ненависть зачіпає всіх, не розбираючи: і прокурорів, депутатів, міністрів, які жодного дня не перебували поза державною службою, і вчорашніх бізнесменів, які ніколи не соромилися перебувати в шоколаді. Звісно, коли менш процвітаючі українці скидаються по гривні на тепловізори для фронту, можна було б відкоригувати звички, але це питання не закону, а чи то етики, чи то естетики. А заклики тим часом варіюють від буцегарні до стінки, принципово не розрізняючи потенційних об’єктів покарання. Винні всі.

Я переконаний, що нинішній колективний coming-out еліти — не фініш, а лишень початковий пункт довгого й важкого шляху, наприкінці якого відбудеться її остаточна сепарація на політиків, бюрократів та власне підприємців. Нині ці три іпостасі перемішано водночас через недосконалість правил гри й безкарність, не знаю, через що більше. Людина, яка збирається в нашій країні відбутися, наївно й нахабно хоче всього й відразу. Їй треба пояснити, що можливо щось одне: або адреналін політика, або стабільна передбачуваність функціонера, або статки бізнесмена, хай обирає.

Мене щиро вразила історія всім відомого Джо Байдена, нинішнього поки що віце-президента США, який до того впродовж 35 років був сенатором від штату Делавер. Платня сенатора не така вже мізерна, але особливо шикувати теж не вийде. Втративши дружину з дочкою в аварії, Байден сам ростив двох синів і їздив зі свого Довера у Вашингтон потягом по 2,5 годин в один кінець, а коли один із синів тяжко захворів, довелося позичати гроші у свого шефа — Барака Обами. Важко? Натомість заробив рядок у підручнику історії.

Сьогодні в нас за інерцією важко витримати чистоту жанру. Бізнесмени без політичного прикриття бояться виявитися беззахисними проти свавілля чиновників (як і спритніших у стосунках із владою конкурентів), а чиновники без підживлення бізнесу бояться злиднів.

Якби не зусилля зовнішніх партнерів, які (називаймо речі своїми іменами!) шантажують нашу владу відмовою в міжнародній підтримці щодо війни, безвізового режиму, надання кредитів, ні за що закон про електронне декларування не те що не набув би чинності — його навіть не розглядали б. Ніколи.

Може, бодай так, за допомогою тиску з брюссельсько-вашингтонського обкому, вдасться вставити мізки недалеким лідерам нації. Підприємець буде змушений вживати менш архаїчні інструменти задля збагачення, бюрократ і правоохоронець жертвуватимуть непевними бонусами заради гарантованого, натомість безпечного мінімуму, а громадянин без амбіцій, але з гідністю не зазиратиме в чужу кишеню, доки ця кишеня не пов’язана з криміналом. Це так в ідеалі, а в нашому світі гречки та слоїків із готівкою все буде значно кривіше, повільніше й нудніше. Але без нинішнього струсу хоч якесь наближення до ідеалу недосяжне в принципі.

Подано із незначним скороченням. Виділення ширним шрифтом моє, О.К.

Наші інтереси: 

Добре, що на нашу владну верхівку давлять. Хай давлять, поки не задавлять. Ми шкодувати не будемо.

Гравець: 
Олена Каганець

Теги:

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка