Либідь – усміхнена людина, яка приносить удачу

Давнє слово «либідь» («либедь») походить від слова «либитися» – усміхатися (згідно зі словником Даля), нести позитивні емоції. Тобто либідь – це той, хто либиться, тобто посміхається.

Проте слово «усміхатися» (рос. «улыбаться») означає не тільки міміку обличчя, а й потік позитивної енергії, світла, удачі, звідси: «усміхається доля», «усміхається природа» тощо. Відтак либідь – це світла людина, яка усміхається, несе радість, притягує позитивні події. Це людина, яка йде шляхом самовдосконалення, вона знає свій ШЛЯХ, відтак є шляхетною людиною.

Анімалістичним символом людини-либедя є птах лебідь.

Слово «лебідь» (лат. albus – білий) означає яскраво-білий, виблискуючий, світлосяйний. В англійській, шведській і японській мовах він називається Swan (сван), що прямо вказує на зв’язок з такими поняттями як «святість» і «світло».

В алхімії лебідь є символом другої стадії алхімічного процесу – albedo (біле діяння). Це стадія очищення: душа звільняється від шлаків і постає у всій своїй чистоті.

Лебеді дуже гарні, їхня поведінка поважна і шляхетна. Живляться переважно рослинною їжею, що властиво для духовно розвинених особистостей. Люди безкорисно доглядають за лебедями задля краси й радості, яку вони несуть.    

В українській звичаєвості лебідь – символ відродження, чистоти, цнотливості, гордої самотності, благородства, шляхетності, мудрості, пророчих здібностей, поезії, мужності, досконалості. Пара лебедів – це відданість і вірність у подружньому житті.

В античній традиції у лебедя втілювався Творець Всесвіту (Діас, Зевс), а колісниця сонцесяйного Аполлона Гіперборійського була запряжена білосніжними лебедями.

В індоарійській традиції лебідь (на санскриті – «ганса») символізує людину, яка досягла божественного просвітління. Чому саме лебідь? Це пояснюють трьома причинами.

По-перше, подібно лебедю, який однаково вільно почувається на землі й на воді, просвітлена людина вільно почувається і в цьому світі, і в океані духу.

По-друге, є повір’я, що коли лебідь п’є суміш молока й води, він має здатність ковтати тільки молоко. Подібним чином ганса, тобто боголюдина, чітко розрізняє «молоко» божественної реальності та «воду» омани.

По-третє, ганса (лебідь) на санскриті має сенс «Я є Він»: це вираз, що означає благословенну реалізацію істинного майстра. Він уже досяг повного звільнення, тому не потребує боротьби із земними помилками за допомогою меча розпізнавання, бо бачить Божественне у всьому, без жодних зусиль.

Іменем Либідь називаємо лебедя на гербі Святого Володимира.   

Цифрона 110 Живого Слова:
Сокіл Летить!
Либідь Парує!
Дух із плоттю Єднає!
До Небес Підіймає!
Єдність Вишнього з Людиною
Вітаю!

«Либідь парує» – діє в парі з Соколом Волі.

«Дух із плоттю Єднає!» – досягає цілісності духу, душі і плоті, адже Людина – це розумна істота, яка усвідомлює себе втіленою духовною сутністю.

«До Небес Підіймає!» – піднімає рівень вібрацій людини.

«Єдність Вишнього з Людиною» – єдність Людини з індивідуальною божественною сутністю, яка є частинкою Бога-Творця – Вишнього.

Згідно з відомою легендою, Либідь – це ім’я сестри засновників Києва Кия, Щека та Хорива. Либідь – це також назва річки, правої притоки Дніпра на території Києва.

Характерно, що «чоловічими» іменами називаються київські гори («ті, що вгорі») – Старокиївська, Щековиця, Хоривиця. Натомість «жіночим» іменем називається річка (річки течуть у долині, внизу).   

Тут треба розуміти, що у парі «Сокіл–Либідь» Святий дух виступає в ролі активного (творчого, чоловічого) початку («оклик»), а Людина виступає в ролі приймаючого, пасивного (зберігаючого, жіночого) початку («відгук»). Тобто метафора «чоловічий–жіночий» означає не статеві відмінності (хоча тут є зв’язок, адже головна функція чоловіка – атака, розвиток, пошук нового, а головна функція жінки – оборона, збереження, гармонізація), а розподіл ролей з погляду «творчість–гармонізація».

Подібним чином у взаємодії брахманів з кшатріями, варна брахманів виступає в ролі активного («чоловічого») початку, а варна кшатріїв – у ролі приймаючого («жіночого») початку.