Зображення користувача Валерій Швець.
Валерій Швець
  • Відвідувань: 6
  • Переглядів: 6

Основою справді високої культури є аристократизм (про шкідливість заочної освіти)

Світ:

У 1913 році чисельність освіченого прошарку Російської імперії становила лише 2.2%. Так звана громадянська війна була війною гранично неосвіченої частини суспільства  саме з цим прошарком. Основу білого руху становила інтелігенція, основу національно-визвольного руху в Україні також становила інтелігенція. Великою кількістю українських батьків-отаманів були сільські вчителі.

150130_shvec_valeriy.jpg

Швець Валерій Тимофійович, д. фіз-мат. н., професор, відмінник освіти України
Швець Валерій Тимофійович, д. фіз-мат. н., професор, відмінник освіти України

Земна цивілізація починалась з декількох епохальних відкриттів. Це приручення коня, що сприяло розселенню арійських племен від островів Великої Британії до Північної Індії. Це винайдення колеса, що допомогло цьому розселенню і створило передумови для стрімкого технічного прогресу людства. Це, нарешті, створення писемності, що дозволило накопичення існуючої і створення нової інформації.

До першого з цих відкриттів безпосередній стосунок мають предки українців. Найдавніший кістяк прирученого коня знайдено в одному з курганів лівобережної України. Він датується початком четвертого тисячоліття до нової ери. Ознакою одомашнення були характерні сліди від вудил на щелепах коня. Розкопки, що стали справжньою науковою сенсацією, були здійснені лише декілька десятиліть тому. Вперше про них я дізнався з тогочасних газет. Але в якості авторитетного посилання пропоную читачу солідне видання: «Енциклопедія винаходів і відкриттів», перекладену українською з англійської за виданням: «Timelines of Science and Technology» видавництвом «Махаон-Україна».

Сучасна цивілізація стала можливою не тільки через зазначені відкриття, але і за рахунок колосальної кількості інших, дрібніших, здійснених упродовж всієї історії розвитку людства. Кожний етнос, кожна нація і кожна держава додали до цього переліку свій більший або менший внесок. Не став виключенням і Радянський Союз. Тут були винайдені перші концтабори. Тут була відшліфована унікальна система допиту підозрюваних. Їх спочатку били, а тоді, при потребі, питали про скоєний злочин. Гестапо, попри багаторічну співпрацю із спецслужбами Радянського Союзу, так і не підтягнулось до їх рівня. Там, все ж таки, спочатку питали, а тоді, при потребі, били.

Ви скажете: «А перший супутник Землі?». Я відповім, що його, фактично, вивів на довкола Земну орбіту німецький ракетоносій ФАУ-2, підземний завод по виготовленню якого, разом з персоналом і складом готової продукції, опинився після закінчення Другої світової війни в зоні окупації Радянського Союзу. Якби результати цієї війни були сприятливішими для Німеччини, то перший штучний супутник у Землі з’явився б ще у сорокових роках.

Але у Радянського Союзу є незаперечне досягнення в галузі освіти. Саме тут 28 серпня 1938 року вперше в світі була створена система заочної освіти. Цьому передували чисельні локальні спроби її створення, починаючи від 1918 року.

Частина населення, охоплена заочною і вечірньою формами навчання, відразу стала надзвичайно вагомою. У 1940 році це було 27% від загальної кількості студентів вузів, у 1965 році – близько 50%, у 1975 році – 46%, у 1980 році – 43%. Паралельно набував популярності прийом на стаціонари вузів молодих людей, що вже мали стаж роботи за робітничими спеціальностями не менше двох років. У 1958 році їх було 45%, у 1962 році – 59%. Після відставки Микити Хрущова цей відсоток почав швидко зменшуватись.

У 1980 році я почав свою кар’єру викладача в одному з технічних вузів Одеси і вперше зіткнувся із студентами заочної форми освіти. В перші ж місяці моєї нової роботи мене залучили в якості експерта до службового розслідування діяльності одного з викладачів нашого вузу, який поставив на потік виготовлення контрольних робіт для студентів-заочників. Розслідування завершилось звільненням цього викладача з роботи. Практично одночасно у мене з’явилось і навчальне навантаження, пов’язане з заочною освітою.  Знайомство з студентами-заочниками справило на мене сумне враження. Переважна їх  більшість не володіла знаннями з математики навіть в обсязі 5-6 класів середньої школи. Методи роботи з ними були наступними: 2 години вищої математики на початку семестру. З обов’язковою видачею 2-х контрольних робіт на семестр. У кінці семестру студенти приїжджали на сесію, де перед іспитом їм вичитувався теоретичний курс вищої математики і проводились практичні заняття загальним обсягом приблизно у 10 годин. Контрольні роботи студенти мали здати ще до приїзду на сесію.

Годі й казати, що за таких умов ніхто з них  самостійно контрольні роботи не виконував та і не міг виконати. На консультації перед іспитом я спеціально проводив відповідне опитування студентів, обіцяючи суттєво вищу оцінку у разі виявлення факту самостійного виконання контрольної роботи. Жодного разу від 1980 року ніхто з студентів руки не підняв. Інколи, не кожного року, піднімались одна дві руки у відповідь на питання: «Хто хоча б спробував розв’язати контрольну роботу самостійно».

Основним завданням на іспиті у мене було пояснити спосіб розв’язання, на вибір студента,  будь-якої з задач контрольної роботи, про що я попереджав їх ще на початку семестру. Навіть така спрощена форма іспиту для більшості студентів була непосильною. Я пробував максимально зменшувати кількість задач у контрольній роботі та їх складність. Результат був той самий. Тоді, у відчаї, з метою зменшення фінансового тягаря для студентів, я почав радикально скорочувати кількість варіантів завдань, довівши їх кількість в останні роки існування мого вузу до двох, у такий спосіб протестуючи проти наведеної форми роботи з студентами.

Мої оцінки свідчили, що у бізнесі, пов’язаному з контрольними роботами в межах країни крутились суми грошей, співмірні з фондом  платні всіх вузів країни. Не всі кошти споживались саме викладачами. Охочих заробляти на заочниках у країні було багато. Але і викладачі у цьому бізнесі також брали активну участь. Знову ж таки переконався я у цьому особисто, коли перевіряючи контрольні роботи своїх заочників став зустрічати почерк одного з своїх колег по кафедрі. У деяких випадках студенти просто лінувались переписувати контрольну роботу власноруч. Оскільки на той момент я вже завідував кафедрою, то моїх  повноважень цілком вистачило, щоб позбавитись цього викладача.

Як ви думаєте, а з чим пов’язана значна складність контрольних робіт, що перевищує не тільки можливості заочників, але і можливості пересічних студентів стаціонарів? А з чим пов’язана велика кількість варіантів завдань, наприклад 100, і регулярна їх зміна? Великий німецький філософ Гегель якось сказав: «Все існуюче – розумне».

Один з мотивів існування заочної форми навчання виглядає так. Студентам потрібні дипломи і вони готові платити. Іншим учасникам навчального процесу потрібні гроші і вони готові брати. Поступово заочна форма освіти перетворилась у ракову пухлину вищої освіти, яка, розростаючись, знищувала моральний імунітет і студентів, і викладачів, готуючи їх до моральних збочень і у будь-якій іншій сфері діяльності.

Граничний ступінь деградації заочної форми освіти – це коли на сесію приїжджає тільки староста групи з заліковими книжками всіх студентів і відповідною сумою коштів. Вся група у повному складі збирається лише один раз на банкеті, приуроченому завершенню сесії, де її члени отримують відповідним чином заповнені залікові книжки. Це історія з перших рук про один відомий одеський вуз.

Чому ж Радянський Союз був зацікавлений в існуванні заочної форми освіти попри її вкрай низьку ефективність і навіть шкідливість.  Причин декілька. Одну з них можна побачити, переглянувши штатний розклад, наприклад, НКВС на кінець тридцятих років.

               Ягода Генріх Григорьєвич – перший нарком внутрішніх справ СРСР у 1934 – 1936 роках, освіта середня, розстріляний.

               Єжов Микола Іванович – нарком внутрішніх справ СРСР у 1936 – 1938 роках, самоук (у школі не навчався), розстріляний.

               Агранов Яков Саулович – перший заступник наркома внутрішніх справ СРСР у 1934 – 1937 роках, чотирикласне училище, розстріляний.

               Курський Володимир Михайлович – заступник наркома внутрішніх справ СРСР у 1937 році, освіта початкова, розстріляний.

               Фріновський Михайло Петрович – заступник наркома внутрішніх справ СРСР у 1937 – 1938 роках, духовна семінарія, не закінчив, розстріляний.

               Реденс Станіслав Францович – голова ГПУ УССР у 1931 – 1933 роках, училище в с. Кам’янці при Дніпровському металургійному заводі, розстріляний.

               Леплевський Ізраїль Моісеєвич – нарком внутрішніх справ УССР у 1937 – 1938 роках, самоук (до школи не ходив), розстріляний.

               Успенський Олександр Іванович – нарком внутрішніх справ УССР у 1938 році, початкове училище у Верхньому Суходолі Тульської області, розстріляний.

               Степанов Михайло Архипович –заступник наркома внутрішніх справ УССР у 1937 – 1940 роках, міське початкове училище у Саратові, помер у таборі.

               Блюман Віктор Михайлович – особо уповноважений наркомату внутрішніх справ УССР у 1937 році, три класи парафіяльного училища в Харкові, розстріляний.

               Рубінштей Наум Львович - особо уповноважений наркомату внутрішніх справ УССР у 1937 році,  три класи міського училища, розстріляний.

Цей список можна продовжувати і далі. Чим нижчий щабель службової драбини ми аналізуватимемо, тим частіше у графі освіта фігуруватиме – самоук. І ці люди вирішували питання життя або смерті для сотень тисяч і мільйонів людей. Така ж картина спостерігалась практично в усіх керівних ланках Радянського Союзу. У правлячої верхівки країни була катастрофічна потреба у дипломах, особливо у дипломах про вищу освіту.  У традиційний спосіб отримати такі дипломи було, очевидно, неможливо. Потрібний був якійсь інший вихід. І таких вихід знайшовся і називався він заочною освітою. Згодом цей спосіб «дипломізації» керівних верств країн взяли на озброєння і інші країни соціалістичного табору.

Але у Радянського Союзу була ще одна вагома причина для впровадження заочної форми освіти. Ця причина – ідеологічна. Радянський режим був тоталітарним. А кожний такий режим панічно боїться інтелектуального прошарку суспільства. У 1913 році чисельність освіченого прошарку Російської імперії становила лише 2.2%. Так звана громадянська війна була війною гранично неосвіченої частини суспільства  саме з цим прошарком. Основу білого руху становила інтелігенція, основу національно-визвольного руху в Україні також становила інтелігенція. Великою кількістю українських батьків-отаманів були сільські вчителі.

Такою ж була картина національного спротиву і інших народів російської імперії. За свідченням відомого більшовика А.В. Луначарського «купку праведників (більшовиків) решта інтелігенції розглядала як зрадників прапора інтелігенції, що привело до того, що російська інтелігенція стала на боці ворогів революції і робітничого класу …».

Один з вищих керівників ЧК тих років  М. Лацис так характеризував свої супротивників: «Юнкера, офіцери старих часів, вчителі, студентство, молодь, що навчається, … вони то і становили бойові з’єднання наших супротивників, з них то і складались білогвардійські полки». Тому червоний терор був спрямованим саме проти інтелектуального прошарку. З рекомендацій ЧК: «Не шукайте у справі звинувачувальних доказів; чи повстав він проти радянської влади зі зброєю чи на словах. У першу чергу ви повинні його спитати до якого класу він належить, якого він походження, яка у нього освіта і яка його професія. Ось ці питання і повинні вирішувати долю звинувачуваного».

Фактично радянський тоталітарний режим поставив одним з своїх завдань принципову ліквідацію  інтелектуального прошарку суспільства як соціального і культурного явища. Ось типова риторика державної пропаганди Радянського Союзу: «Соціалізм є нормальним суспільством, єдино здоровим … Можна було б сказати, що у нормальному суспільстві різновид «інтелігент» зникне … У сформованому соціалістичному суспільстві інтелігенції не буде …».

Засадничим принципом марксизму була побудова безкласового суспільства. І знищення інтелігенції цілком відповідало цьому принципу. Більшовики не розуміли, що безкласове суспільство – це недосяжна примара, оскільки навіть у чисто інтелігентному середовищі існує надзвичайно сильне розшарування за соціальним статусом. Досить лише перерахувати всі соціальні щаблі кар’єрної ієрархії серед викладачів: аспірант, асистент, викладач, старший викладач, доцент, професор не говорячи вже про чисто адміністративне розшарування від рядового викладача до ректора або міністра. Таке розшарування є життєво необхідним, оскільки лише воно забезпечує ефективне функціонування навчального закладу. А в армії? Яка велика різниця у статусі молодшого лейтенанта і генерала?

Гранично лаконічно цей марксистський принцип виразив комуністичний диктатор Північної Кореї Кім Ір Сен: «Щоби знищити інтелігенцію, слід перетворити всіх людей в інтелігентів». Найпростіший шлях до суспільства без інтелігенції це було всіляке приниження статусу інтелігента, знищення монопольного становища інтелігенції в сфері інтелектуальної діяльності. 

Технічно це виглядало так. Більшість інтелігенції мала бути інтелігенцією у першому поколінні. Тому кількість студентів невпинно зростала саме у пропорції, що забезпечувала реалізацію цього принципу. Так будувалась інтелектуальна піраміда, яка аналогічно фінансовій піраміді мала рано чи пізно зруйнуватись.

Я закінчував школу у шестидесяті роки і у нашому класі було 6 медалістів з 24 учнів. Всі вихідці з родин інтелігенції і всі вони вступили до вузів. Крім них вступили до вузів і технікумів ще декілька моїх однокласників, але вони також були з родин інтелігенції. Так що крах інтелектуальної піраміди відбувався у мене на очах.

Перебудова восьмидесятих як раз відбувалась у роки, коли більшість тогочасної інтелігенції належало до інтелігенції другого і третього поколінь. Цей збіг був не випадковим. Комуністична партія доволі точно передбачила найбільшу загрозу своїй монопольній владі у суспільстві, але за будь-яких умов реалізація цієї загрози була питанням часу. Вона подолала інтелігенцію у двадцятих роках двадцятого сторіччя, коли остання була малочисельною. Але у восьмидесятих інтелігенція становила вже десятки відсотків у суспільстві і неминуче сталося. Радянський Союз розвалився зокрема і з цієї причини.

Ще одним технічним прийомом радянської влади було перевиробництво фахівців з різних напрямків, що призводило до їх знецінення. Досить згадати про зарплату інженера тих часів, яких у Радянському Союзі було вп’ятеро більше ніж у Сполучених штатах при незрівнянно меншій їх ефективності. Після закінчення університету у перший рік моєї роботи в школі моя платня становила вісімдесят три карбованці на місяць, що лише на декілька карбованців перевищувала платню прибиральниці. Ще один технічний прийом радянської влади полягав у знеціненні самого диплому про вищу освіту. Ідеальним інструментом тут слугувала саме заочна форма освіти.

Двома найбільшими злочинами в Радянському Союзі вважались зрада Батьківщини і підробка грошей. Саме у цих двох випадках найчастіше застосовувалась смертна кара. Одне з призначень грошей – бути еквівалентом матеріальних благ, створених суспільством, бути мірилом суспільної праці. Гроші мають цінність для людей пропорційно тій праці, що стоїть за ними. Знецінення грошей – це знецінення праці. Фальшиві гроші – це ще і перерозподіл результатів суспільної праці на користь тих, хто насправді до них непричетний. А як назвати диплом про вищу освіти, який не відповідає своєму призначенню?

За дипломом про вищу освіту стоїть багаторічна важка праця наших студентів, що навчаються на стаціонарах вузів. Дипломи про вищу освіту студентів заочників за витратами праці і за результатами цієї праці абсолютно неспівмірні з першими, хоча зовні є того самого зразку. Я задам лише одне запитання: «Яку корисну соціальну функцію виконує заочна освіта у сучасній Україні?».

Вища освіта і диплом про вищу освіту – це абсолютно різні речі. Дипломи можна купити і гуртом, і у роздріб. Освіту купити не можна в жодному разі. Сучасні українські студенти це почали прекрасно усвідомлювати. Кількість студентів на заочних відділеннях вузів різко впала. Але вони все ще є. Реальне життя вимагає реальних знань і реальної освіти, а не дипломів про неіснуючі досягнення.

Моя пропозиція полягає в тому, щоби різко скоротити перелік спеціальностей, де заочна форма освіти прийнятна. З цього переліку слід виключити всі технічні спеціальності, а вдосконалюватись працівники-практики могли б на всіляких курсах і тренінгах, що могли б організувати ті ж самі вузи, що раніше забезпечували заочну форму освіти.

Чи є чим пишатись вищій школі незалежної України? Так, є. Вперше за історію нашого народу вища освіта стала загально доступною. Якщо у 1990/1991 н.р. у нас було 137 тис. випускників вузів 3-го і 4-го рівнів акредитації, 2001/2001 н.р. – 240 тис. , то у 2009/2010 н.р. – 527 тис. Тобто кількість студентів зросла майже вчетверо. Це при тому, що народжуваність зменшилась приблизно на 20%. Я навчався у найкращому з п'яти випускних класів Балтської середньої школи № 2, де першою вчителькою була моя мати. Але навіть з нашого класу до вузів поступила лише третина випускників. Решта про це навіть мріяти не могла.

Зараз кожний випускник середньої школи має реальний вибір щодо своєї подальшої освіти. Завданням вищої школи тепер є забезпечення справді високої якості вищої освіти і вирішення цього питання неможливе без об’єктивного розгляду питання про доцільність в сучасних умовах заочної освіти на умовах, що ми успадкували ще від тоталітарної держави.

За демократії громадяни нашої країни змогли значно краще реалізувати своє право на освіту, ніж у тоталітарній державі. Це вийшло природнім шляхом. Але примара безкласового суспільства зараз ще далі від реалізації, ніж у часи розквіту тоталітарного радянського режиму. Диференціація і розшарування у природних межах – це необхідна передумова ефективного розвитку суспільства.

Прагнення до зрівнялівки у суспільстві є прагненням до смерті суспільства. У спільнотах, де всі примусово однакові, нічого не відбувається, нема причин для подальшого розвитку.

І ще одне. Основою ідеології всякого тоталітарного режиму є культ простої людини, на противагу людині аристократичній. Ми маємо навчитись просто поважати простих людей, сприяючи максимально можливій реалізації їх творчого потенціалу.

Але слід пам’ятати, що основою справді високої культури є аристократизм. Нема його – нема й справжньої культури.  Народи, що не створили власну аристократію або відцурались від неї, внесли неспівмірно менший внесок у світову культуру, порівняно з народами, що таку аристократію мали і її шанували.

Це питання особливо актуальне для українського народу. Нам слід навчитись шанувати аристократів за духом і походженням, що були у нашій середньовічній історії. Жодного з них не можна віддати іншому народу. Нам слід виховувати нашу майбутню інтелектуальну еліту вже сьогодні. Ключем для цього безумовно є якісна вища освіта, можлива лише при її оперті на ґрунтовні наукові дослідження.

 Доктор фіз.-мат. наук, професор В.Т. Швець для "Народного Оглядача" 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вперед, до нової Галілеї!

Дороговказ для Галілеї: наша стратегія у післякризовому світі (+аудіо)

В Україні розгортається потужний духовний спалах, співвимірний зі спалахом у Галілеї часів Ісуса Хреста. Слово «Галілея» означає «Слава». Разом зі славою в Україну повертається шляхетна Галілея –...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Як каже мій шеф: " - Заочну освіту треба закрити років на десять, а потім ще подумати чи треба знову відкривати".

А таки так - учні мають брати участь у створенні продукту, вчитися і ... платити за навчання.

Таку форму я б назвав "НЕОремісництво".

Миро Продум каже:
Вихід у створенні колективних компаній, в яких навчання поєднується з роботою, як це було у середньовічних школах.
Учні з викладачем разом виробляють корисний продукт - матеріальний чи інформаційний, разом реалізують його і збагачуються, змагаються з іншими компаніями-школами, творять нове.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Коментарі

Зображення користувача Тарнай Стрілець.
0
Ще не підтримано

До якої освіти автор відносить дистанційне навчання, що зараз бурхливо розвивається? А самоосвіта... Це просто внутрішня потреба, хобі:))

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Тарнай Стрілець каже:
До якої освіти автор відносить дистанційне навчання, що зараз бурхливо розвивається? А самоосвіта... Це просто внутрішня потреба, хобі:))

Будь-яка освіта - це в першу чергу самоосвіта. Якісна освіта - це якісний супровід самоосвіти. Дистанційна освіта - це коли Ви всі навчально-методичні матеріали можете знайти на сайті навчального закладу. Крім того, Ви можете там пройти і тестування. Тобто - це варіант самоосвіти.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Повністю підтримую професора Швеця!!! Заочна освіта - це освіта, яку ніхто не бачить і виявити не може ;).
Альтернатива - лише дистанційна самоосвіта за вибраною учнем-студентом програмою і дисциплінами - без прив'язки в часі (наприклад, 4 чи 5 чи 6 років у ВУЗі).
Тобто, важлива лише правильна мотивація - формування власного вміння сформулювати власне бажання і розвинути власне прагнення до постійного вдосконалення - здобування знань і є тією рушійною силою, яку політичними і псевдорелігійними системами з покон віку намагаються задавити у народженій вільною людини!
П.С. Ще дещо можете знайти тут (у коментарах та самій статті) - Артіль програмування - розвиваймося та заробляймо спільно!

Зараз проблема лише в легалізації такої освіти і обранні форми оплати викладачеві. Бо часто викладач дійсно "викладається", а взамін лише "чекає на визнання і гідну оплату для свого життя".

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Вихід у створенні колективних компаній, в яких навчання поєднується з роботою, як це було у середньовічних школах.

Учні з викладачем разом виробляють корисний продукт - матеріальний чи інформаційний, разом реалізують його і збагачуються, змагаються з іншими компаніями-школами, творять нове.

Арсен Дубовик каже:
Зараз проблема лише в легалізації такої освіти і обранні форми оплати викладачеві. Бо часто викладач дійсно "викладається", а взамін лише "чекає на визнання і гідну оплату для свого життя".

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Як каже мій шеф: " - Заочну освіту треба закрити років на десять, а потім ще подумати чи треба знову відкривати".

А таки так - учні мають брати участь у створенні продукту, вчитися і ... платити за навчання.

Таку форму я б назвав "НЕОремісництво".

Миро Продум каже:
Вихід у створенні колективних компаній, в яких навчання поєднується з роботою, як це було у середньовічних школах.
Учні з викладачем разом виробляють корисний продукт - матеріальний чи інформаційний, разом реалізують його і збагачуються, змагаються з іншими компаніями-школами, творять нове.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Арсен Дубовик каже:
Повністю підтримую професора Швеця!!! Заочна освіта - це освіта, яку ніхто не бачить і виявити не може ;).
Альтернатива - лише дистанційна самоосвіта за вибраною учнем-студентом програмою і дисциплінами - без прив'язки в часі (наприклад, 4 чи 5 чи 6 років у ВУЗі).
Тобто, важлива лише правильна мотивація - формування власного вміння сформулювати власне бажання і розвинути власне прагнення до постійного вдосконалення - здобування знань і є тією рушійною силою, яку політичними і псевдорелігійними системами з покон віку намагаються задавити у народженій вільною людини!
П.С. Ще дещо можете знайти тут (у коментарах та самій статті) - <a href="https://www.ar25.org/node/28815" class="bb-url" rel="nofollow">Артіль програмування - розвиваймося та заробляймо спільно!</a>
Зараз проблема лише в легалізації такої освіти і обранні форми оплати викладачеві. Бо часто викладач дійсно "викладається", а взамін лише "чекає на визнання і гідну оплату для свого життя".

Якісна освіта - це завжди самоосвіта. Самоосвіта можлива лише при наявності серйозної мотивації. Професійні викладачі лише підвищують у рази ефективність самоосвіти. Якщо мотивація відсутня - викладач безсилий допомогти.

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Прочитав Ваші слова і згадав. ))
В одній з аудиторій над "класною" дошкою був "крилатий вираз", так от на ньому те, що Ви сказали, буквально й було написано:
“Постав над собою сто найкращих вчителів – вони виявляться безсилими, якщо ти не зможеш сам примусити себе і сам вимагати від себе..." (здається Сухомлинський... :-) ).

Валерій Швець каже:
...Якісна освіта - це завжди самоосвіта. Самоосвіта можлива лише при наявності серйозної мотивації. Професійні викладачі лише підвищують у рази ефективність самоосвіти. Якщо мотивація відсутня - викладач безсилий допомогти.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Наталка Артанія Кобза.
0
Ще не підтримано

Який розумний матеріал - і наскільки своєчасно корисний! Без своєї національної аристократії жодна країна не має майбутнього. Україна є за духом землею, що дає світу аристократів - стократних аріїв Духу. І якщо ми свідомо-патріотично будемо плекати свою аристократію на державному рівні, Україна стане аванґардом не лише у Європі - у світі.
Хай хтось скаже, що то мрії, ілюзій... відповім: бачу це зором майбутнього.

Sapienti sat.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Наталка Артанія Кобза каже:
Який розумний матеріал - і наскільки своєчасно корисний! Без своєї національної аристократії жодна країна не має майбутнього. Україна є за духом землею, що дає світу аристократів - стократних аріїв Духу. І якщо ми свідомо-патріотично будемо плекати свою аристократію на державному рівні, Україна стане аванґардом не лише у Європі - у світі.
Хай хтось скаже, що то мрії, ілюзій... відповім: бачу це зором майбутнього.

Протягом століть у країнці не були самодостатньою нацією. Їм завжди бракувало вагомої провідної верстви. Вона або знищувалась загарбником, як то робили московити у часи Радянського Союзу, або добровільно поповнювала еліту провідної нації, як то було у часи Речі посполитої або Російської імперії. Українці часто повставали. Але гасла тих повстань були соціальними або релігійними і ніколи, крім 1918 - 1920 років, національними, на відміну, наприклад, від поляків. Причина всіх наших поразок - низький рівень національної свідомості. З цього потрібно починати, виховуючи підростаюче покоління.
,

Зображення користувача Андрій Пасічник.
0
Ще не підтримано

Виникнення письма припадає не початок Калі Юґи, 5000 років тому, коли не тільки нравственність, але і пам’ять у людей почала різко деградувати. Тому щоб не перебрехали усне передання(нравственність) і просто не забули і не попутали(пам’ять) - почали записувати. Як видно, і письмове передання згодом почали перебріхувати.

Коли люди були настільки святі і досконалі - не треба було ні коня сідлати ні колесо робити. Пішки ходили і піднімали тягарі змінюючи силу тяжіння, вручну. Саме так і піраміди робили. А коли три тисячі років від початку Калі Юґи, повним ходом йшла повна і повальна деградація людства, Знання забули і втратили - прийшов Хрестос - би відновити Традицію Святих Брахманів. Брахманів які колись теж могли по воді ходити і без колеса і коня давати раду ще краще ніж сколіозні нащадки з колесами і кіньми і моторами з планшетами. Прогрес технічний - вимушений. Бо клімат від гріха погіршився, мороз почався і вже треба варити газовий котел. Зимою дерева не плодоносять - тому варять макарони і заїдають "збалансованими вітамінами". РАЙ - це благодатна природа і МОЖЛИВОСТІ ТІЛА.

Зображення користувача Іван Гайдамака.
0
Ще не підтримано

Про це все можна сказати коротко нашим прислів'ям- Зроби з Івана пана...
А.якщо серйозно, то я побачив різницю між денною формою освіти та заочною ще в свої студентські роки, в 1983 році я закінчив Херсонське морехідне училище, денна форма навчання. Коли ж мене розподілили в пароплавство, то стало ясно видно хто, як і де навчався . Між тими хто ВЧИВСЯ , і тими хто платив- завжди була дистанція.Ми ,як це сказати не образливо,дивились трохи зверхньо на наших колег заочників. Була різниця в професійних якостях...

Історія має властивість повторюватись...

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Іван Гайдамака каже:
Про це все можна сказати коротко нашим прислів'ям- Зроби з Івана пана...
А.якщо серйозно, то я побачив різницю між денною формою освіти та заочною ще в свої студентські роки, в 1983 році я закінчив Херсонське морехідне училище, денна форма навчання. Коли ж мене розподілили в пароплавство, то стало ясно видно хто, як і де навчався . Між тими хто ВЧИВСЯ , і тими хто платив- завжди була дистанція.Ми ,як це сказати не образливо,дивились трохи зверхньо на наших колег заочників. Була різниця в професійних якостях...

Заочна освіта - це все одно, що фальшиві гроші в обігу. Вони знецінюють справжні гроші, знецінюють працю, що за ними стоїть, знецінюють моральні засади навчання, без яких якісна освіта неможлива.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Я пам’ятаю як ми студенти-денники, сміялись з заочників, які на екзамені з мерчандайзингу не могли вимовити це слово :)

Зображення користувача Андрій Пасічник.
0
Ще не підтримано

То ще не знати кому більше повезло. Може котрийсь з цих заочників потім обійнявши посаду переіменує це недолуге ненаше слово. Треба українізовувати інородні терміни, тим паче якщо вони тяжко вимовляються. Непідходящі варіянти: "Спекулянство", "Збудженняапетитівспоживача", "Якпродатинепотріб", адже спекуляйзинг найбільше обертається навколо "I want you to buy crap" як казав дядько Сем.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Андрій Пасічник каже:
То ще не знати кому більше повезло. Може котрийсь з цих заочників потім обійнявши посаду переіменує це недолуге ненаше слово. Треба українізовувати інородні терміни, тим паче якщо вони тяжко вимовляються.

Тут не все так просто. Як не намагайся українізувати такі терміни, нові слова не будуть виражати точні значення цих термінів. Наприклад, термін "мерчандайзинг" не заміниш на "розкладка" або щось інше, тому що тоді втратиться вся ширина значень. Так само не заміниш слово "маркетинг" на "торгівля" або щось подібне. Тому що "маркетинг" - це набагато ширше поняття ніж торгівля.

За принципами Сенсару мають залишатися іноземні слова, якщо вони прижились і чітко відображають значення. Я теж раніше хотів все українізувати, а зараз змінив думку і добре ставлюсь до цих всіх запозичень. Чіткість значення - це найголовніше!

Андрій Пасічник каже:
Непідходящі варіянти: "Спекулянство", "Збудженняапетитівспоживача", "Якпродатинепотріб", адже спекуляйзинг найбільше обертається навколо "I want you to buy crap" як казав дядько Сем.

Цікаво звідки виникли ці думки :) Адже, маркетинг, мерчандайзинг і реклама потрібні НЕ тільки для того щоб "продати непотріб". А правило "хороші речі не треба рекламувати" не діє, тому що інформація таким чином розповсюджується дуже повільно.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Наприклад, "Народний Оглядач" ;)

Доброслав Велесовий каже:
...А правило "хороші речі не треба рекламувати" не діє, тому що інформація таким чином розповсюджується дуже повільно...

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Так його теж треба рекламувати, якщо хочемо щоб було більше ніж 30 активних користувачів.

Арсен Дубовик каже:
Наприклад, "Народний Оглядач" ;)
Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Доброслав Велесовий каже:
Я пам’ятаю як ми студенти-денники, сміялись з заочників, які на екзамені з мерчандайзингу не могли вимовити це слово :)

Не варто з них сміятись. У радянські часи вони були сліпим знаряддям влади у її боротьбі з інтелігенцією. У теперішній час вони є жертвами безпринципних комерційних інтересів вузівського начальства. Цю вакханалізію фальшування дипломів про вищу освіту мала б спинити найвища влада країни. Але вона чомусь цього не робить.

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Іване і Доброславе, можна дивитися зверхньо чи сміятися із заочників, але факт залишається фактом - диплом ви отримали однаковий, а значить зарплату на бюджетній роботі отримували однакову. При всьому цьому ви ще й роботу за заочника виконували, бо він же був (якби це м'якіше сказати...) менш кваліфікованим. А точніше - ну, не тягнув він своїх обов'язків! А зарплату, повторюю, ви отримували однакову. І тоді сам собою напрошувався висновок - "а навіщо було напружуватися і вчитися?" От у чому біда - девальвація спеціальності, кваліфікації і зниження мотивації ставати кращим, просвітленим знаннями.
Те ж останнім часом сталося і з науковими ступенями: купівля дипломів - однакова зарплата - відсутність мотивації наукового росту - і як результат - відсутність науки.
Потрібна мотивація освіти і зняття зрівнялівки, коли прибиральниця і професор отримують нуу майже однакову зарплату! :)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Цитата:
диплом ви отримали однаковий, а значить зарплату на бюджетній роботі отримували однакову.

Ну я думаю, що це зараз вже не така велика проблема. Бо завжди можна йти працювати до приватника. А там на співбесідах вже давно не питають яка освіта і наскільки захистив дипломну :) Можна задати кілька запитань і зразу зрозуміти компетентність претендента. І все тому що приватнику потрібна ефективність працівника, а не дипломи. Тому хто більш компетентний, той завжди буде мати вищу зарплату.

А з державниками, там дійсно корупція і все решта. Тому що там немає вимоги ефективності і ніхто сильно не ризикує втратити роботу через свою або своїх підлеглих низьку ефективність, так як є "своїми" або заплатити за право працювати на даному робочому місці.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Володимир Майборода каже:
Іване і Доброславе, можна дивитися зверхньо чи сміятися із заочників, але факт залишається фактом - диплом ви отримали однаковий, а значить зарплату на бюджетній роботі отримували однакову. При всьому цьому ви ще й роботу за заочника виконували, бо він же був (якби це м'якіше сказати...) менш кваліфікованим. А точніше - ну, не тягнув він своїх обов'язків! А зарплату, повторюю, ви отримували однакову. І тоді сам собою напрошувався висновок - "а навіщо було напружуватися і вчитися?" От у чому біда - девальвація спеціальності, кваліфікації і зниження мотивації ставати кращим, просвітленим знаннями.
Те ж останнім часом сталося і з науковими ступенями: купівля дипломів - однакова зарплата - відсутність мотивації наукового росту - і як результат - відсутність науки.
Потрібна мотивація освіти і зняття зрівнялівки, коли прибиральниця і професор отримують нуу майже однакову зарплату! :)

Заочна освіта - це цілеспрямована дискредитація вищої освіти як такої.

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Заочна форма навчання існує і в Європі, і в Америці. І ТАМ чомусь нікому в голову не приходить КУПИТИ контрольну чи курсову. То напевно суть проблеми в чомусь іншому, а не в заочній формі навчання.
Як на мене, то проблему гарно описує народна мудрість: "Вчися синцю, паном будеш". Дуже часто питання КУДИ вступати, у нас вирішують батьки, а не молода людина, реалізуючи власні мрії чи амбіції. А в дитини може бути зовсім інше покликання і зовсім не обов'язково пов'язане з вищою освітою.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Саме тому, як перехідний етап, потрібно відмовитися від заочної освіти. Або поставте у дипломи відмітку "Заочна форма навчання". Це буде чесно. І вйо! в Гамерику ;). І одразу стане ясно - в першу чергу для власника диплома. А то заочники звикли ховатися за дипломом.
Добре, що зараз перестають на диплом звертати увагу! :)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Скоріше всього вона плавно перетече в дистанційну та екстернатну самоосвіту. Кожен буде сам обирати собі не ВУЗ, а конкретні курси в конкретного викладача.
Бо одна моя знайома, якій ще й 30-ти нема, похвалилася, що викладає в універі аж ВІСІМ предметів. І це на стаціонарі. Чого вона може навчити?

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Дзвінка Сопілкарка каже:
Заочна форма навчання існує і в Європі, і в Америці. І ТАМ чомусь нікому в голову не приходить КУПИТИ контрольну чи курсову. То напевно суть проблеми в чомусь іншому, а не в заочній формі навчання.
Як на мене, то проблему гарно описує народна мудрість: "Вчися синцю, паном будеш". Дуже часто питання КУДИ вступати, у нас вирішують батьки, а не молода людина, реалізуючи власні мрії чи амбіції. А в дитини може бути зовсім інше покликання і зовсім не обов'язково пов'язане з вищою освітою.

Точні науки принципово не піддаються заочній формі осягнення. Вони важкі для студентів навіть в умовах денної форми навчання. Деякі вузи відмовились від контрольних робіт для заочників не тільки через корупцію, а і через те, що їх неможливо виконати заочнику самостійно навіть у максимально спрощеному варіанті. Більшість заочників володіють лише знаннями за початкову школу і до цього нічого не вдається додати за лічені години спілкування заочників і викладачів. Є багато викладачів точних наук, які вже давно перестали на екзамені задавати заочникам будь-які запитання. Не має сенсу. Вони мовчки виставляють заочникам мінімальні оцінки на велику радість останніх. Екстернатура - це найгірша форма заочного навчання. Такого студента, як правило, викладач бачить лише в момент виставлення оцінки при повній відсутності у екстерна будь-яких знань. Дистанційна форма навчання - це та ж заочна форма навчання. У цьому разі за методичними матеріалами не потрібно приїздити до вузу. Їх можна взяти на сайті відповідного вузу. Рівень знань ще менший. Заочна освіта має право на існування лише для обмеженого класу гуманірних напрямків підготовки.
Чому заочна форма навчання існує тепер? З моєї точки зору - це узаконена форма торгівлі дипломами, яка вигідна і вузам ( не чесним викладачам ), оскількі більшість заочників "навчаються" на контрактній формі навчання, і заочникам.

Зображення користувача Ольга Музика.
0
Ще не підтримано

Хто хоче вчитися навчиться і на заочній формі. Саме основне йому покажуть - де шукати інформацію. А хто не хоче - буде лінуватися та купляти контрольні роботи і на стаціонарі. Взагалі вважаю найкращим обирати напрямок, вчителя (незалежно від мови та країни) та здобувати знання яких прагне розум. Це допоможе стати вузьконапрвленим та затребуваним спеціалістом.

тому що

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Саме так. Тоді не прийдеться три роки з п’яти вчити в ВУЗі предмети, які не мають жодного відношення до спеціальності.

Ольга Музика каже:
Хто хоче вчитися навчиться і на заочній формі. Саме основне йому покажуть - де шукати інформацію. А хто не хоче - буде лінуватися та купляти контрольні роботи і на стаціонарі. Взагалі вважаю найкращим обирати напрямок, вчителя (незалежно від мови та країни) та здобувати знання яких прагне розум. Це допоможе стати вузьконапрвленим та затребуваним спеціалістом.
Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Це Ви вірно підмітили, пані Ольго:

Ольга Музика каже:
...Хто хоче вчитися навчиться і на заочній формі....

Головне питання залишається відкрите, а саме: "Ціна питання" для суспільства-громади. Якщо отримує диплом 50 заочників з потоку, з них 1(!) справді навчився і він один(!) буде створювати продукт для суспільства, яке його найняло для цього (навчало), то куди пішли гроші платників податків?!

А от це дуже буде правильно! :)

Ольга Музика каже:
Взагалі вважаю найкращим обирати напрямок, вчителя (незалежно від мови та країни) та здобувати знання яких прагне розум.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Валерій Швець.
0
Ще не підтримано

Ольга Музика каже:
Хто хоче вчитися навчиться і на заочній формі. Саме основне йому покажуть - де шукати інформацію. А хто не хоче - буде лінуватися та купляти контрольні роботи і на стаціонарі. Взагалі вважаю найкращим обирати напрямок, вчителя (незалежно від мови та країни) та здобувати знання яких прагне розум. Це допоможе стати вузьконапрвленим та затребуваним спеціалістом.

Крім мотивації до навчання потрібні ще певні природні здібності і мінімально необхідна сукупність знань. Ще потрібен учитель, який на порядок підвищує ефективність навчання. У заочників практично відсутні останні два чинника і дуже часто відсутній перший. Стандарта фраза заочників: "Якби ми хотіли вчитись, то пішли б на стаціонар".

Зображення користувача Микола Погорілець.
0
Ще не підтримано

Хочеться погодитися з ідеєю про інтелігенцію Російської імперії, також хочеться погодитися із ідеєю правильності стаціонарної освіти.
Але досвід мій власний демонструє, що за винятком фундаментальних дисціплін, і, можливо, наукомістких галузей взагалі, стаціонарна освіта в нас була і є осередком жахливо інертної наукової бюрократії, яка цінує лише пожовклі сторінки власних заслуг п'ятдестятирічної давності. Мені здається, саме ця бюрократія і була тією силою, яка дискваліфікувала освіту взагалі.
Зараз така ситуація в багатьох середніх школах. Дитині ефективніше уникати школи і якісно вчитися вдома у репетиторів.
Як згадаю процедури написання і захисту дисертації -- то від самої назви ІНСТИТУТ, аспірантура вже стає шерсть дибки. Можливо, це тільки в мене так.
А занепад освіти в нас почався на мою думку не із заочної форми, а з усунення високоякісних носіїв знань і умінь, заміною їх класово правильними, але не фаховими людьми. Тобто, пройшло вимивання еліти. Освітня еліта та інтелігенція - не завжди синоніми.
А причин розвалу Радянського Союзу можна знайти багато. Наприклад, кореляція до світових цін на нафту. Думаю, інтелігенція тут грала не найпершу скрипку.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Відповідь на пропозицію Василя Швеця від Гравця Віктор Нокід:

Василь Швець каже:
...вдосконалюватись працівники-практики могли б на всіляких курсах і тренінгах, що могли б організувати ті ж самі вузи, що раніше забезпечували заочну форму освіти.

Вiктор Нокiд каже:
"Курсів" для лохів у мережі безліч. Я у ці іграшки не граюся, бо дурити людей не гарно.

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)