Місто Чернівці: Історична довідка

Територія міста становить 153 км², населення - понад 240 тисяч чоловік.

Область межує з Івано-Франківською, Тернопільською і Хмельницькою областями, на півдні - з Молдовою та Румунією.Про походження назви міста існує багато версій. Зокрема припускають, що назва населеного пункту могла виникнути від того, що укріплення цитаделі (іт. citadella — маленьке місто) були споруджені з землі і дубового дерева, що, вірогідно, й дало назву Черн (Черноград, тобто Чорне місто). 1259 року цитадель була повністю зруйнована за наказом монголо-татарського завойовника Бурундая, після чого жителі міста переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року воно стало частиною Молдавської держави.

Вперше у документах місто значиться якраз у період, коли воно перебувало у складі Молдавської держави. Місто Чернівці (Черновьци, Черновци, мыто Черновськое) було згадане молдавським господарем Олександром Добрим у грамоті, яку він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Щороку ця дата святкується як офіційний день міста.

Чернівецька хоральна синагога (Темпль). Нині - кінотеатр "Чернівці"

Якщо повертатись до походження назви населеного пункту, то, окрім згаданої, існує принаймні ще дві версії. Згідно з першою з них, назва міста походить від прізвиська боярина Чорний. Відомо, що на Буковині у XV ст. проживала боярська родина з таким прізвиськом, зокрема про одного з її членів, Думу Чорного, йдеться у грамоті за 1462 р. Що стосується другої версії, то згідно з нею, назва міста має соціальне походження: назва Чернівців могла виникнути від поселення, де проживав чорний люд (торговці, ремісники, селяни). Варто зазначити, що перша версія знайшла широку підтримку серед дослідників історії Чернівців. Найбільш аргументовано її розвинув науковець Ігор Чеховський, який на основі аналізу різних джерел встановив, що значна кількість назв буковинських сіл XV ст. пов’язана з іменами їх засновників і власників. Відомо, що слова на –івці закріплювалися  за селами. Дослідник вважає, що аналогічним чином виникла і назва Чернівців, як невеличкого села неподалік укріпленого «города» Цецина.

Так чи інакше, та повертаючись до історії міста, зазначимо, що на той час (на час першої письмової згадки 1408 року) воно було своєрідним перехрестям шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону. За час свого існування місто було декілька разів зруйноване, перебувало під гнітом Османської імперії, у 1774-1918 роках входило до складу Австро-Угорської імперії, а у 1918-1940 роках - Румунії.

Центральний залізничний вокзал Чернівців

Почало процвітати місто з 1778 року, коли герцог Карл фон Енценберг був призначений главою військової адміністрації. Він запросив сюди багато купців, ремісників та промисловців для того, щоб вони допомогли розвивати торгівлю та виробництво. Нового імпульсу розвитку міста надали з 1786 року Петровські ярмарки, що проводились з 1 до 15 липня.

З середини XIX і до початку XX століття було збудовано багато архітектурних пам'ятників, що принесли славу місту: ратушу (1848); приміщення поштамту (1855); Вірменську церкву (1875); Єврейську синагогу (1877); драматичний театр (1905); палац правосуддя (1906); приміщення залізничного вокзалу (1908).

Чернівці – місто багатонаціональне. Тут проживають українці, росіяни, румуни, молдовани, поляки, євреї та інші національності.