Розмивання етносу як спецоперація Кремля

У рамках російської етнічної експансії, Україна сьогодні піддається цілеспрямованому деструктивному явищу «розмивання етносу» – від українського етнічного конгломерату намагаються відколоти окремі регіональні спільноти, інкорпорувавши їх до складу іншого народу, штучно нав’язавши їм російську ідентичність.

Розмивання розуміється у сенсі руйнації національної ідентичності та формування почуття національної невизначеності і амбівалентності. Після формування  роздвоєної, розмитої національної свідомості таке населення легше піддається насадженню російської ідентичності, особливо, якщо Росія виступає захисником від «фашистської хунти». Не зумівши втримати Україну в орбіті свого впливу економічними й політичними засобами в рамках проекту «Митний союз» і бачачи, як українська революція перемагає, Кремль застосував давно підготовлений та законсервований план «Б» – відколоти частини української території і слабоідентифіковані сегменти українського етносу, розмивши його нестійку українську ідентичність.

Ідеологема, подана державними російськими мас-медіа досить примітивна і емоційно вражаюча: внаслідок кривавої збройної революції в Києві проплаченої спецслужбами США, в Україні до влади приходить «фашистська хунта», яка прагне заборонити  російську мову, жорстоко вбиває російськомовних та насильно штовхає православний слов’янський народ в  «Гейропу», де всіх примусово зроблять геями та фашистами. Незгодних українські фашисти розстрілюють і спалюють з елементами канібалізму (Одеса), то ж єдиний спосіб порятунку – Росія. Подаючи новини саме в такому ключі, як свідчить практика зазомбувати та дебілізувати можна навіть освічених інтелігентів, лікарів, вчителів, менеджерів, якщо вони регулярно дивляться російське телебачення.

Водночас, така абсурдна концепція україно-російської кризи спрямована якраз на охоплення та ідеологізацію найбільш нестійкого сегмента українського етносу – російськомовних донеччан, луганчан, кримчан, одеситів, а також комуністів, міліціонерів Сходу, донбаських заробітчан у Росії. Це та частина українців за походженням, з українськими прізвищами і нерідко україномовними дідусями й бабусями, яка прихильно ставиться до всього російського, слухає російську музику, читає російську пресу і книги, особливо історичні науково-популярні, в яких кремлівські письменники абсурдно перекручують світову та українську історію відповідно до своїх імперських шовіністичних догм.

Перебуваючи в російському інформаційному, культурному полі, мільйони українців, працюючи і живучи в Україні давно стали фактичними росіянами, а деякі ще з часів СРСР не переставали ними бути. Український прапор для них давно обґрунтований в російській пресі та літературі як фашистський, Мазепа зрадник, Бандера - бандит, українська церква – розкольницька, а українська мова – діалект польської.

Ще нещодавно жителі Криму та Донбасу спокійно ставилися до українського гімну під який вони ставали при кожній урочистій події, герба та прапора, які оточували їх в усіх соціалізаційних установах та структурах. Абсолютна більшість кримчан та донеччан сприймали себе  українцями, хоч і перебуваючи у російському інформаційному полі, ненавиділи «бандерівців».

Попри проросійські настрої, російська ідентичність не домінувала у свідомості навіть кримських комуністів та регіоналів. Вони частіше ідентифікували себе з українцями, хоч і не стовідсотковими. Мільйони південно-східних українців  водили дітей  в українські школи з національною символікою, вдягали їх на свята у вишиванки, вставали під час виконання українського гімну, не відчуваючи ненависті чи не сприйняття щодо української ідентичності. Так, ще минулого року, на свято Незалежності у сумно відомому Слов’янську, сотні дітей і дорослих пройшли у вишиванках з державними прапорами центральними вулицями міста, і ніхто їм і слова образливого не сказав.

Однак кремлівська пропаганда впала на підготовлений грунт. Саме на цей нестійкий, периферійний сегмент українського етносу російська влада провела масштабну інформаційну спецоперацію по їх відокремленню від українського  народу та перехопленню російським. Вже наступного року тисячі жителів Донбасу та Криму з українськими прізвищами і ще липкими російськими паспортами з ненавистю кидалися шматувати українські прапори, затикати рота україномовним сусідам, бити до крові  україномовних співвітчизників, закривати українські установи і спалювати українські книжки.

Кремлівським силовим та пропагандистським структурам вдалося розмити частину українського етносу, протиставивши їх своїм же співвітчизникам. Сьогодні тисячі жителів Донеччини передивившись російського телебачення біжать захищати свої міста від власної, української армії. Від деяких луганських жіночок лунають прокляття та звинувачення в бік українських солдатів, крики про жорстокість українців, а сама розстановка  сил свідомості частини жителів Донбасу поділилася на «наших» та українців.

Вбиті, поранені та заарештовані родичі жителів Донбасу, які стали сепаратистами і разом з чеченцями і російськими диверсантами воюють проти власного народу та армії, стануть багаторічним носієм ненависті до решти України і безповоротно виводять цю частину населення зі складу українського етносу. В умовах тотальної російської пропаганди, яку демократична українська влада чомусь не наважується перекрити раз і назавжди, ця ненависть до українців знаходитиме виправдання і підсилюватиметься та обґрунтовуватиметься російськими мас-медіа. Жертви рідних та близьких стануть не віртуальною, а реальною підставою ненависті до своїх співвітчизників.

Технологію розмивання етносу вже добре відчули на собі народи, які проживають в сучасній Російській Федерації, зокрема ліви, води, ям, карели, югри, печери, пермяки, черемис, нерома, мордва, меря чудь, які сьогодні повністю асимільовані росіянами та зникли з етнічної карти сучасної Росії, поповнивши собою російський народ. Володимир Путін за деякими даними російських антропологів та етнографів належить до чуваського етносу. Однак представники цього народу настільки асимільовані а етнічні межі настільки розмиті, що більшість чувашів відчуває себе насамперед росіянами, а окремі ренегати, очолюють процес поглинання власного та інших народів росіянами.

Однак в історії всі спроби асимілювати і розмити український етнос призводили до того, що українці поглинали поневолювачів і залишилися пропри всі геноциди одним з найбільших народів Європи. Той факт, що саме в російськомовній Одесі, відомій як інтернаціональне місто, було зупинено російських сепаратистів, це засвідчує.