Борис Березовський: «Як заробити великі гроші?»

Я вже літня людина, яка добилася в житті всього, про що тільки можна мріяти. Моїх грошей мені не прожити до кінця моїх днів, а, враховуючи скромність моїх потреб, і за багато життів не прожити. Я більше не зацікавлений в зароблянні грошей. Будучи євреєм, я, за винятком останніх років, жив і працював у Росії, добре пізнав країну та її народ, вивчив силу і слабкості росіян. Почавши як нещадний експлуататор і іудей, я поступово перейнявся співчуттям до великого і надто терплячого російського народу, і зараз вже цілком щиро бажаю йому блага. 

Я змінив релігію, хрестився в Православ’є, багато в чому розійшовся з єврейською громадою та її солідарною думкою, хоча до кінця євреєм бути не перестав. 

Мої гроші, вирвані спершу у Росії, тепер працюють на благо Росії, і мій життєвий досвід теж міг би послужити росіянам. Сподіваюся, що, публікуючи з вільним правом передруку цю (спершу внутрішньо-корпоративну конфіденційну) брошуру, я принесу користь зневіреним і загрузлим в нерозв’язних проблемах людям. 

Насправді, немає у світі кожному по Сонцю, але грошей у світі може вистачати всім. Для того, щоб вони були, потрібні, перш за все, бажання і здатність їх прийняти, і удача, удача, ще раз удача. 

Запитайте будь-якого росіянина: що таке удача? Він відповість, що це – везіння, яке не залежне від нас. Євреї виховані інакше. З молодих років їх навчають, що удача – продукт цілеспрямованої дії, що зовні випадкові події насправді підготовлені людьми, їхнею вірою і волею. 

Світ – аж ніяк не стихія хаосу, і удача не так сліпа, як її собі багато хто уявляє. Люди на Землі отримують різну кількість грошей, тому що по-різному сприймають реальність, по-різному відчувають світ. Для того, щоб зробити Вас багатшими, потрібні зміни не ззовні, а в середині Вас. Це, якщо хочете, – магія успіху. 

Первісний наш предок перед тим, як йти на полювання, малював оленя на піску і вражав уявного звіра списом. Для чого він це робив? Просто через дрімучість свою або ж знав з досвіду тисячоліть, що всякій матеріальній дії передує план, ідейна розробка майбутньої події. Ця магія не була примітивною, вона й справді допомагала мисливцеві здобути цього оленя. Така сила віри – сила матеріалізувати наші бажання і уявлення. Або навпаки – матеріалізувати наші страхи і фобії. 

Коли на початку 90-х я, скромний науковець, починав бізнес, я дуже жорстко дотримувався однієї умови західної соціальної психології: "Гнати в шию навіть найрозумнішого співробітника, якщо він розкладає песимізмом і зневірою в успіх колектив". Тоді я просто наслідував моду на західне, і не розумів, навіщо я це роблю? 

Тепер я точно знаю, в чому тут суть. Якби у тому древньому племені знайшовся дуже розумний мисливець, який засумнівався б у піщаному малюнку, то плем’я не отримало б цього оленя і померло б від голоду. 

З вірою не можна жартувати: плацебо (тобто зовнішні матеріальні атрибути віри) можуть бути якими завгодно, хоч на піску, хоч на шовку прапорів, хоч на дереві ікон - але сама віра рухає справу, і рухає рівно настільки, наскільки вона сильна. 

Якщо не віриш в успіх підприємства, краще взагалі його не починай, радять підприємцям-початківцям. Ви, напевно, думаєте, що це – метафора? Що успіх бізнесу лише опосередковано залежить від віри в нього? Ні, саме безпосереднім чином. 

Російські народні приказки і прикмети-віхи народного спостереження 

Я не дарма вирішив підтвердити свою думку за допомогою всім знайомих з дитинства народних спостережень про щастя і нещастя, про удачу і невдачі. Народ протягом століть спостерігав динаміку процесу збагачення, і, не завжди розуміючи прихованих причин, все ж таки досить точно охарактеризував видиму сторону. 

"Лише дурням скарб дається" – записав у текст народну приказку поет Єршов. Це дивовижне спостереження здається на перший погляд абсолютно алогічним, безглуздим, але воно істинне. Чому скарб і багатство даються "дурням"? Є їхнє євангельське визначення – "злиденні духом", менш грубе, але суть та сама. 

У дурня є одна цікаве властивість – починаючи будь-яку справу, він не думає про всі майбутні труднощі, перепони, перешкоди, які "розумний" заздалегідь розставить на своєму уявному шляху. Тому у народного "дурня" складне виявляється простим. Але, здавалося б, це його особиста справа: не бачити стіни не означає, що лобом не тріснеш! Проте, що за диво! – "дурень", стіни не бачачи, проходить її наскрізь, навіть не помітивши, і не тільки в казці – повсюди у житті. Успіх виходить у нього сам собою – мабуть, і стіна, яка добре видна "розумним", насправді, була уявною, самоствореною у свідомості, ілюзорною. 

Ця властивість – випадання удачі, особливо, комерційної, духовно тупим натурам – не випадковість і не "подігравання небес". Світ залежний від наших уявлень про нього і чим більше духовно витончена натура бачить для себе у світі перешкод, тим більше їх (за її ж замовленням!) виникає. Наприклад, якщо перед рафінованим інтелігентом поставити проблему: "почни торгівлю", то він вигадає тисячі причин неуспіху заздалегідь – і змову на ринку, і міць оптових постачальників, і рекет, і нестійку жадібну владу, і ще безліч факторів. Але ми часто бачимо, як сусід цього інтелігента, який навчався в школі для слаборозвинених дітей (навіть і так буває!) раптом відкриває торгівлю і успішно її веде, бо в силу своєї тупості і нерозвиненості уяви не має про майбутні труднощі. 

Ми зі зловтіхою дивимося на "дурня": мовляв, не бачить пастки, зараз у неї і потрапить! Він проходить – а пастки немає. Ми йдемо слідом – і попадаємо в "довгоочікувану" пастку. У чому ж справа? 

Ми просто живемо в різних світах. Але про це пізніше. 

"Біда не ходить одна" – говорить наше прислів’я. Чому б це так? З простої ймовірності біда і радість, успіх і невдача повинні, начебто, розподіляться приблизно порівну, у всякому разі – хаотично. Але народ здавна помітив, що доля завдає удари купчасто. Чомусь одна біда притягує, намагнічує іншу, чим більше бід – тим більше їх додається, немов би їм властиво по-бджолиному роїтися. Що за притча? Адже успіх і невдача – то є жереб, що непідвладний нам, нашому розуму і нашій волі. Як ми можемо заздалегідь розрахувати удачу чи невдачу? Як ми можемо її збільшити або зменшити? Чи можливо шулерство в казино Удачі? Про це нижче, а поки запам’ятаємо міцно: людина, що зазнала удару невдачею, якимось чином втрачає "імунітет", і одна невдача відкриває дорогу іншим невдачам, які зовні з нею начебто ніяк не пов’язаніи. 

"Паршиве цапище всю вівчарню псує". Пряма суть приказки ясна – хвора тварина вражає здорових. Але ж мова йде не про тварин і не про епідемію. Символічний план приказки інший – один член колективу, одержимий якоюсь духовною проказою, здатний зіпсувати весь колектив і розбестити його. А чому, наприклад, не навпаки? Здавалося б, у колектива куди більше можливостей переробити "козлів" в собі подібних. Який інтерес "козлам" воювати з усім оточенням? Та найчастіше він і не ставить за мету когось переробляти – все само собою виходить. Змінюється соціальна реальність в колективі – з успішного він стає зборищем невдах, зі зразкового – юрбою шахраїв або скигліїв. Чому? Наскільки очевидно проглядаєся тут фактор "віри" і "волі" – ми на порозі розгадки великої таємниці співвідношення матеріальної реальності з вірою і волею людини... 

"Народився в сорочці" – це про щасливу людину. Як у приказці "біда не ходить одна" тут підкреслено: у міру отримання удачі ймовірність нового її отримання зростає. Чим більше перемог, тим більше шансів на нову перемогу. Чим очевидніший успіх, тим більше шансів на його повторення. Чому? Що за дивний взаємозв’язок? Ніби як людину треба переконати в тому, що вона успішна, – і після цього вона магічним чином стає успішною?! 

"Гроші йдуть до грошей" – ось ще підтвердження сказаного. Чому багаті стають ще багатшими, а бідні ще біднішими? Чи відіграє тут роль фактор "змови"? Якщо так, то хто заважає бідним скласти таку саму "змову"? Питання, питання – і немає поки що відповіді... 

"Ніколи не говори за людей "ні", поки вони самі тобі не сказали" – мудра і дуже практична приказка. Часто людина так зримо уявляє передбачувану відмову у своєму проханні, так чітко і в ролях розігрує в уяві сцену своєї невдачі, що йти з’ясовувати вже нічого не треба: він сам запитав і сам відповів, прохання померло в ньому самому, – що ще потрібно? 

Але нерідко ми зустрічалися із ситуаціями, коли така людина все ж подолала себе і вирішила піти дізнатися справжній результат. Вона нітрохи не дивується, коли результат в точності відповідає її розвиненій уяві. Здавалося б, вона просто правильно розрахувала світ, – але хтось інший раптом домагається зовсім інших результатів з тим же стартовим показником, що і у нашого скептика. Чому? 

Метафізика Всесвіту 

Коли православний росіянин читає в Євангелії чітку "інструкцію з користування Всесвіту" – "просіть і буде дано Вам", "Маєте віру хоч як зерно гірчичне, горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!", то він в силу особливостей виховання розуміє це як відірвану від життя алегорію. 

Єврей краще за росіянина знає, що цей текст потрібно розуміти буквально, що перед нами – дієва система облаштування життя. Ісус Христос чудово знав відповідь на Ваше, читачу, питання – як заробити великі гроші? В індусів ми знаходимо уявлення про "майю" – вселенську ілюзію, що оточує людину, якесь царство міражів, що приховує істину брахмана. Невже матеріальна природа – ілюзія? Невже стійкий, звичний світ навколо нас, – простий міраж? І закони речей, яким ми звикли коритися, вигадані нами ж самими? 

Для себе я це питання давно вирішив позитивно. Вчений зі ступенем і підприємець з мільйонами, я добре знаю: якщо завтра людство повірить, що Земля, перепрошую за вираз, – паралелепіпед, то з космосу будуть наводити незграбні світлини нашої планети. 

Вже зі шкільної парти ми знаємо, що матерії немає, що предмет на вигляд складається з частинок, віддалені одна від одної в космічних пропорціях. А всередині частинок – теж пустота (електрон "неподільного" атома віддалений від ядра так само, як головка клепки на останній лаві стадіону "Лужники" від тенісного м’яча посеред цього стадіону). 

Але і ядро атома настільки ж пусте – там є свої елементи. Поки наука докопалася до "кварків". Прийде час, доведуть і їх пустотність. Отже, матерії не існує. Але, може бути, існує енергія?

Розрахунки сучасних фізиків показують, що сума всіх позитивно і негативно спрямованих енергій у Всесвіті повинна дорівнювати нулю. Та ми й самі знаємо, що дія дорівнює протидії, – хіба не привід замислитися про реальність енергії? 

Якщо немає ані матерії, ані енергії, то, може бути, є порожній простір? Сучасна наука згортає простір в математичну точку без об’єму. В умовах нескінченності в будь-якій точці Всесвіту можна відкласти на всі сторони математично рівні відрізки. Але ж це формула кулі! А отже, ми весь час перебуваємо в центрі одної і тої ж кулі, скільки б не переміщувалися... 

Нескінченність – не є щось дуже велике, як здається повсякденній свідомості. Величезне все ж таки має матеріальні параметри, а нескінченність їх позбавлена. Математично вона набагато ближче і топологічна до нуля. 

Гігантизм Всесвіту і загубленість в ній піщинки – людини – шизофренічна ілюзія XX століття.

Це відображає не справжній стан речей, а лише хворобливе занепадництво духу своїх творців. Але якщо стати на точку зору індусів з їх майєю, ілюзорністю матеріального, то, що ж є насправді? Мені видається (і це підтверджує мій комерційний досвід), що насправді існує динамічна система взаємозв’язку особистості і Всесвіту, дуже гнучка і розрахована під розумову зрілість особистості. 

Я уявляю собі Всесвіт як апарат з ілюстрування наших уявлень про нього. Ми ненадовго входимо в "майю" і існуємо тут у тому світі, який вважатимемо за потрібне створити для себе. Здавалося б, – казка, королівство мрії! 

Але небезпека полягає в тому, що наша свідомість здатна змоделювати і зло, і пекло на Землі. Даремно звинувачувати в цьому Всесвіт – він лише виконав нашу заявку. Звинувачувати треба себе. Тому великі вчителі людства наполягали на особистому перетворенні людини, розуміючи, що зі старими поглядами на Всесвіт марно будувати новий світ. 

Ми живемо в світі віри і волі. Все інше має характер "плацебо".

Що таке плацебо? Медики так називають пустушку, яку дають хворому під виглядом ліків. З вірою в те, що це – ліки, багато хворих, які піддаються впливу навіювання, одужують. Так ось акції, грошові знаки, дипломи і все інше – ваше плацебо, наші зачіпки за власну віру. Подивіться на них уважніше: чим би стали ці кольорові папірці без колективної віри в них, без колективного обожнювання їх? Тільки ваша палка віра в їхню цінність робить їх справді цінними. Плюс до того – робить їх важко досяжними для Вас.

Якщо ви внутрішньо налаштовані на те, що гроші добути важко, то їх буде добути важко. Факти, які засвідчують вашу "правоту", слухняний Всесвіт охоче надасть, адже він працює за Вашими заявками. Чим більше буде таких фактів, тим переконливіша для вас ваша бідність, тим більше ви в ній погрузли. Настане момент, коли кількість вашої віри у власний неуспіх зрівняється з "гірчичним зернятком" – тоді горе вам, ви вже невиліковні, ви створили стійкий світ навколо себе, який майже неможливо похитнути. 

Віра – небезпечний двосторонній фактор. Вона може допомагати нам рости і може пригинати нас до нікчемності. Вона збагачує нас і вона ж занурює у трясовину безвихідної бідності.

Наш світ ми отримуємо, перш за все, від батьків – це те, що індуси називають "кармою". Оскільки у духа, що увійшов в щільні шари майї, немає поки своїх уявлень про життя, світ для нього творять його наставники. Чим світ був для батьків – святом або каторгою – тим він стане і для дитини. Потім, дорослішаючи, нам дуже важко переламати свою "карму". Нас переконали і довели фактами, прикладами, що добути тисячі – дуже важко. І ми не розуміємо, як для когось може бути легко добути мільйон? Адже все так очевидно... 

У переломні епохи стає особливо ясно, як багато значать наші уявлення про життя. У Росії 90-х років XX століття одна частина населення вважала капіталізм раєм, – і нині живе в раю, принаймні, в матеріальному раю. Інша частина вірила, що капіталізм – це пекло, їх так виховували, і вони опинилися в пеклі, як тільки прозвучало ключове слово-плацебо "капіталізм". 

Насправді будь-які "ізми" – порожні, змістом їх наповнюють ваші уявлення про Всесвіт. Люди Маркса і Люди Сміта – однаково праві, просто вони живуть в різних світах, в різних Всесвітах. 

Всесвіт складається з різних шарів і пластів уявлень: 

1) Наші особисті уявлення. 

2) Колективні та групові уявлення. 

3) Історично сформовані уявлення ряду поколінь. 

4) Абсолютні закони природи, які ніколи не змінювалися на пам’яті людства. 

Відповідно існують і модуси-"вироки" щодо реальності навколо нас. Ми й самі не знаємо точно, звідки, але твердо переконані, що ЦЕ – "неможливо", інше – "малоймовірно", третє – "дуже ймовірно", а четверте – "неминуче". 

Однак воля людини, якщо її тренувати, як спортсмени тренують м’язи, здатна протистояти навіть четвертій групі уявлень – "абсолютним законам" з модусом-вироком "неможливо". Під час своїх відряджень у Південно-Східну Азію та Індостан, я сам зустрічав і спілкувався з йогами, магами, ченцями, які долали гравітацію, левітували, телепортували предмети. Це – висоти волі, страшна її сила, порівнянна з тією, що відображена в словах Христа про "гірчичне зерно віри". Небагатьом дано подолати майю біля самої основи, підняти її вагу біля самого фундаменту. 

Ми знаємо, що такими були учні Христа. Причому дуже яскраво описаний випадок – коли учень всупереч закону природи пішов до Христа по воді, але потім засумнівався в можливості такого дива і тут же почав провалюватися, потопати. Цілком історичні свідчення є про російського святого Серафима Саровського, який "ширяв над землею", тобто левітував всупереч гравітації. 

Зізнаюся чесно, таких висот "вольпінізма" (я виводжу цей вид спорту від двох слів – "воля" і "альпінізм") я не досяг, і навряд чи вже досягну. Але я знаю, що якщо можливий світовий рекорд вольпінізма, то можливі і його регіональні чемпіонати, і дворові турніри. Якщо ви ставите завдання розбагатіти, то вам не потрібно надриватися над подоланням законів природи. Вам набагато легше, адже гроші відносяться не до категорії "обов’язкового", а до категорії "ймовірного". 

Мало хто з Вас, читачу, бачив, як і я, левітуючих магів. Але практично всі ви бачили багатих людей недалеко від себе. Справа в тому, що, як ми вже показали на прикладі російських прислів’їв, удача – аж ніяк не сліпа. Вона дається кожному по "вірі вашій", у відповідності з волею та спрямованістю волі кожного прохача. 

Так протопоп Аввакум випросив собі у Всесвіту "часи Неронові і Діоклетіанові" при доброму Олексію Михайловичу, який багато разів безуспішно намагався помилувати свою "жертву". 

Волю до оволодіння грошима у нас, в єврейських сім’ях, виховують із раннього дитинства. Саме в методі "вольпінізма" – секрет єврейського казкового багатства. Потім, звичайно, сюди додасться і "змова", і "суперсолідарність євреїв", але основою стала єврейська віра в богообраність.

"Бог віддасть нам всі багатства світу!" – стверджували євреї із століття в століття. Багатство їм віддав, звичайно, не Бог (творча, мисляча, праведна понадособистість Всесвіту), а Всесвіт (майя, ілюзія матеріального). Бог, думаю, тужив, дивлячись на справи моїх земляків. Але Всесвіт дає кожному по вірі, а не по праведності. Вже куди ясніше сказати, ніж в Євангелії: "Буде Вам по вірі вашій". 

Без месіанізму єврейства наша змова була б пустушкою. Вона і є – пустушка, "плацебо", тримаючись за яку євреї думають, що упіймали Господа за Бороду. Неможливо пояснити єврейський успіх лише матеріальними чинниками. Хіба не могли протиставити змові жалюгідних і гнаних безрідних волоцюг інші народи свою, більш потужну змову? Хіба не мали влади могутні государі над юдейськими своїми підданими? 

Але я вихований в середовищі віри в гроші світу як у власні Гроші, і додається (вже потім) до цієї віри безліч правдоподібних плацебо. Єврей – природжений вольпініст (як і негр – природжений боксер, спортсмен), але це не означає, що інші народи не здатні освоїти вольпінізм. Просто їм важче, тому що їх менталітет (ще одне плацебо для батьківського Всесвіту) включає в себе багато шкідливих для збагачення уявлень. 

Однак є ж багаті і серед росіян, хоч їх і менше, ніж серед євреїв. Вольпінізм, як і будь-який спорт залежить від вихідних даних, інтенсивності тренувань і здібностей тренерів. Інтенсивністю тренувань можна згладити дефекти вихідних даних. 

У росіян як у народа здатності до вольпінізму дуже великі, але розвинена, якщо так можна висловитися, інша група "кредом’язів". Росіян відрізняє дуже сильний месіанський дух, що дозволяв їм, фігурально висловлюючись, в постолах запускати супутники, осушувати моря і повертати ріки. Це було диво, якщо вважати вольпінізм дивом, диво, в яке відмовлялися вірити на раціоналістичному Заході. 

Методики зростання доходів 

Отже! Приготуйтеся до практичного тренування в стилі вольпінізма. Для початку потрібно виміряти свої здібності в "природному" стані – скільки ви заробляєте, на скільки "розрахований" Ваш індивідуальний Всесвіт. 

Перш за все, потрібно проаналізувати своє коло спілкування, відсікти скептиків і скигліїв, песимістів – вони, як гирі на ногах, вольпініста. Навпаки, постаратися знайти собі однодумців – оптимістів, які вірять в успіх так само, як і ви. Групою пробиватися до вершини завжди легше – позначається завжди фактор "взаємовитягування". Зовні це приймають за "злочинне угруповання", "банду", "затвірників" – це все іноді накладається, але тільки як плацебо. Угруповань багато, але не всі з них успішні, більшість животіють. Отже, головне питання – не в угрупованні, яке саме по собі аж ніяк не гарантує успіху, а в якихось особливих властивостях в середині групи. Ми знаємо, це – груповий вольпінізм. 

Дуже важливий і складний етап – відмова від "старого світу", від реальності, яка утворилася стихійно трудами батьків і друзів, в хаосі ваших дитячих вражень. Те, що зараз здається вам "об’єктивною реальністю", насправді є досить випадковим набором фантазій про світ з найрізноманітніших джерел. 

Задумайтеся, яким повинен бути "новий світ"? Може бути, вас все влаштовує в "старому", тоді вас можна тільки привітати. Може бути, Вам не вистачає чогось іншого, а не грошей? Ми зараз ведемо розмову тільки про гроші. Якщо ви твердо впевнені, що Вам не вистачає якоїсь суми, то приготуйтеся до штурму рубежу нової реальності. 

Якщо ви бідний вчитель і загадаєте мільйон доларів, то голову даю на відсіч, ви провалитеся. Це – як нетренованому спортсмену поставити планку чемпіона світу. Потрібно розуміти, що хоча для Всесвіту немає нічого неможливого (буває, і жебраки виграють мільйон у лотерею, і, як ви розумієте, не просто так!), але є багато чого, що поки неможливе для Вас. 

Будьте реалістом. Зростання доходів плануйте на наступний рік, щоб був простір маневру, і не починайте більше, ніж з 20%. Одного разу я поставив планку "подвоїти доходи" – і з тріском провалився. І не тому, що методика здала, а тому що я сам не зміг повірити в такий оборот. Ризик тут один: поставите високу планку, провалитеся і посилите сумніви.

Після кожної невдачі повернутися на траєкторію удачі стає складніше, хоча безвихідних ситуацій, звичайно, не буває. Головна небезпека. Здавалося б, чого простіше? Загадав собі бажання, всерйоз захотів чогось – і ось воно, готовеньке, з духовки Всесвіту... Насправді Всесвіт задовольняє далеко не всі бажання. Психотехніки різних народів світу вчать про одне – подолання емоційного боку бажання, тобто "жадоби". 

Порівняйте свої відчуття в двох випадках. Коли ви хочете поїсти, ви йдете на кухню і відкриваєте холодильник. У нашому внутрішньому світі бажання є, але жадання немає, ви спокійні, емоції відсутні. Ви не ставите питання, як і звідки потрапили у ваш холодильник кефір та ковбаса. Ви знаєте, що вони подолали досить складний шлях, але у вас їх завжди в надлишку і ви не турбуєтесь про них. Вони – поруч, тільки простягни руку і візьми... 

Наших почуттів не можуть розділити народи Азії та Африки, де масами мруть від голоду. У їхньому випадку до бажання їжі домішується перелякане жадання, страх перед тим, що їжі може не бути. Чим сильніший цей страх, цей сумнів, тим менша вірогідність отримати бажане. 

Як писав Пушкін: "Чим менше жінку ми любим, тим більше подобаємося ми їй". Те ж саме можна сказати і про гроші, тому що принцип той самий. Я не знаю жодного бізнесмена, який ЛЮБИВ би гроші. Бізнесмени використовують гроші цинічно і розраховано, а любов до грошей згубила би їх. Ви ж знаєте, що для отримання прибутку спочатку потрібно багато вкладати, тобто розлучатися з грошима, і чим безжальніше це розставання, тим кращий результат. 

Люблять гроші, як не дивно, саме бідняки. Вони над ними чахнуть, перебирають їх, мусолять у руці, дорожать ними – і від того не отримують взаємності: грошей до них завжди йде мало. Звідси й девіз бізнесу, який ви багато разів чули: "Зібрати по справжньому велику суму неможливо, її можна лише заробити". 

У чому тут сіль? Всесвіт разом з нашою заявкою шляхом жадання отримує додаткову заявку на важкодоступність запитуваного. Якщо ви жадаєте (а не просто і буденно хочете), то на вашій заявці пробита страшна мітка: "бажає отримати з великими труднощами". Тут знову-таки нема кого звинувачувати. Ви замовили пиріг з проблемами, ви його і отримуєте. Він, звичайно, обростає масою плацебо, на зразок економічних умов, темпів зростання індустрії і т.д. і т.п., але все це наносне. Одного разу на економічному форумі в Туреччині турецькі економісти скаржилися мені, що у них все, як в Європі, тільки доходи населення в 10 разів нижчі. "Нічого не розуміємо! Закони ті ж, клімат той же, виробництво динамічно розвивається, – а люди як жили в 10 разів бідніше Європи, так і живуть..." 

Росія зі своєю калькою західного стандарту – інший приклад. Деяка частина Росії влилася в стандарт і споживає по-європейськи (інше питання, добре це чи погано!). Решта населення не вірить в успіх, а, отже, навіть в найбільш вигідних умовах веде спосіб життя невдах. У Росії зараз склалася ситуація, коли скиглії одне одного топлять, посилюють свої лиха своїм крайнім песимізмом, обмінюються ним, як відеокасетами, одне з одним. Саме тому вольпініст в Росії буде в більш складних умовах, ніж на Заході, де все пронизано ідеєю успіху, і він повинен ставити собі спочатку більш легкі навантаження, ніж європеєць. 

Отже, ви маєте бажання. Його можна записати для самоконтролю або добре завчити на пам’ять. Воно повинно бути (тобто здаватися вам) реалістичним, не надто різко змінювати ваше життя, бути дуже холодно-розумовим без усякої домішки жадання. Припустимо, скромний службовець отримує 8 тис. рублів на місяць. Одного разу він взяв у руки вольпіністський папір (вид плацебо) і написав на ньому: "З наступного року я буду отримувати 10 тис. рублів на місяць, або 120 тис., рублів на рік". 

Тепер задумайтеся, якого роду плацебо можна застосувати для досягнення мети? Які дії переконають Вас в тому, що ви можете більше заробляти? Які ставки потрібно зробити в сподіванні на успіх? Це потрібно не Всесвіту, для якого Ваше прохання – дрібниця, це потрібно Вам для самовпевненості.

Потрібно розуміти, що Всесвіт дасть Вам що ви просите і без будь-яких дій з Вашої сторони, якщо тільки бажання не подасть зрадницьку заявку на "трудність отримання". Чим складніше здається нам домогтися будь-якого результату, тим він і в реальності складніший для нас. Одні легко, граючись, отримують диплом про закінчення ВУЗу, інші з великим скреготом. Одні жартома стають кандидатами наук, в інших на захист йде ціле життя. Одні, лежачи на дивані, заробляють мільйони, інші у вічній біганині та метушні не можуть і на хліб нашкребти. 

Не жадайте! Не кажіть собі "добре було б" – знайте, що там-то чекає на вас те-то, і намагайтеся наблизити це знання до максимуму спокою. Ви ж не хвилюєтеся за заначку в шафі, тому що точно знаєте, де вона і скільки в ній. Таке ж знання про майбутнє, як про минуле, – без переживань і пристрастей, з виразністю літописця. Ось вершина вольпінізма. 

Ви загадуєте майбутнє так, як ніби згадуєте минуле. За схемою: "Так, до речі, наступного тижня я знайду невраховану тисячку! На що ж її витратити? Може покласти в банк або купити подарунок дружині?" Щоб позбавитися жадання, хворобливого страху перед невиконанням бажання, рекомендую застосувати особистий метод – "зміщення пріоритетів". Це коли людина, щоб не думати про гроші, наприклад, з одержимістю кидається, скажімо, в садівництво (дуже актуально для Росії). Цілий день у неї болить голова – де дістати насіння, чим удобрити грядки, як виростити супергарбуза – і десь на краю свідомості, на периферії, бовтається думка про "до речі, ті 300 тисяч в наступному місяці, вони так раптово впадуть, ... де б їх розмістити! Ах, не до них тепер, розсада в’яне..." 

Якщо ви вболіваєте за сад, спортивну команду або якусь наукову кафедру, то справи у них підуть хрінувато – адже принцип "хвилювання за ..." передбачає "складність у тому, що ...". Хай у вас зів’яне розсада – зате 300 тис. прийдуть в потрібний термін. Може бути, звичайно, і навпаки – розсада виросте на славу, а гроші не прийдуть. Отже, вам не вдалося перемкнути свої страхи на пожирання іншого предмета, страх злиднів виявився сильнішим. 

Якщо ви проаналізуєте знайомих вам багатих людей, то обов’язково побачите у них якусь "престижну" пристрасть, яка часто здається вам безглуздою. Яке йому діло до футболу, якщо у нього мільярдний оборот фірми? Але саме футбол завантажує його "хробака сумніву" і не дає йому згризти створене, згризти справу. 

Наш світ, якщо відкинути ілюзію матеріального, представляє собою заплутані перехрестя багатьох воль і віросповідань – у бізнесі ваша воля повинна бути сильнішою за волю покупця та за волю конкурента. Саме поєдинок на внутрішній стороні реальності, те вольове протистояння, яке найкраще ілюструє російська гра в "витрішки" – коли очі в очі, і хто перший моргне, вирішує суть справи. Ім’я товару і його якість – все це вторинні плацебо, лотерейні квитки, які залежно від вашої волі можуть виграти або програти. 

Кожна людина, яка займалася бізнесом, охоче вам підтвердить – торгівля залежить не від товару, а від продавця.

Одна людина примудряється збути цілковитий непотріб, а інша сидить на золоті і за півціни його збути не може. Один спритно реалізує непотрібне, а інший конче потрібне не в змозі продати. У чому тут справа? Зовні – в психології, в тому, що один жвавий, а інший – скутий, невпевнений, пригнічений. Але придивіться уважніше – чому так? Чи не очевидна відповідь? Перша людина "довгої волі", а друга – "самозбірна невдаха". 

Я часто був свідком перетворення людей боязких і прибитих, коли в їх руках виявлялося якесь необхідне їм "плацебо", коли їм починало здаватися, що вони знайшли чарівний меч-кладенець і вже тепер всесильні. Затюканий аспірант, раптом захистившись, ставав левом – йому здавалось, що він тепер силач. Чому? Від нікчемного клаптика паперу, який іншому нічим не допомагає? Або від тієї віри, яку САМЕ ЦЯ людина вкладала САМЕ В ЦЕЙ предмет? 

Пам’ятайте, що не в предметі сила, а у вашій вірі. Не амулет, не талісман захищають, приносять щастя, а пов’язаний з ними ментальний образ могутності. Предмет – завжди "плацебо", пустушка, і в інших руках він буде нікчемною дрібницею. 

Але на першому етапі корисно містифікувати себе. "Я підписав договір з Петренком, тепер я все зможу, у мене все в руках ..."  Якщо ви дійсно і це вірите, то договір з Петренком стане вашою щасливою картою. Якщо мали сумніви – з’ясується пустопорожність паперу. 

Під час перебування депутатом я знав двох помічників депутатів, назвемо їх "Іванов" і "Петров". Так ось, одне і те ж посвідчення помічника депутата принесло Іванову прекрасний бізнес і розширення можливостей, а Петрову служило тільки для безкоштовного проїзду на громадському транспорті. Якось Іванов у колі спільних знайомих став хвалитися, що він "помічник депутата" і "багато чого може". "Та облиш!" – відповідали знайомі Петрова. – Ми знаємо людину, він теж помічник і ні хріна це йому не дало! 

Рубежі зростання 

Займаючись вольпінізмом, Ви повинні встановити собі рубежі зростання. У своєму збагаченні ви будете просуватися від рубежу до рубежу, все вище і вище стрибаючи. Якщо десь станеться спад, значить потрібно повернутися до вихідного показника, ви поставили планку зависоко... Рубіж повинен весь час бути у вашій свідомості і не виходити в той же час на перший план. Найкраще – загнати його в підсвідомість, щоб не думати про нього, а смутно відчувати. 

Поділюся своєю методою: я писав якусь цифру (свою межу) на різних папірцях, в органайзерах, на телефонній трубці, на виробничих нарадах, в прийомних міністрів і т.п. Весь час тільки число, без коментарів, без зайвих роз’яснень, Я привчав себе до того, що це число очевидно в майбутньому, що воно – моє, належить мені по праву, що я повинен звикнути до нього і не здивуватися, коли воно виникне в моїй чековій книжці. 

Практично завжди спрацьовувало. При цьому, призначаючи число, я на останніх етапах бізнес-кар’єри взагалі не думав, звідки воно візьметься, тобто не чіплявся за плацебо метушливо-гарячкових магічних дій бізнесмена. Я просто знав, що обставини складуться так, що нав’яжуть мені всім своїм необоротним ходом саме це число, і мені залишиться тільки його прийняти. 

Ви можете йти моїми стопами, можете придумати свій мнемонічний спосіб, але пам’ятайте! Діють не папірці і не числа – діє розум, думка, все інше – плацебо. Якщо ви спробуєте глумливо перевірити мій метод і зі сміхом виявите, що він не працює, – ви самі запрограмували свій неуспіх. Я вже говорив, що факти – річ податлива. Всесвіт надасть Вам на підтвердження Вашої теорії світу будь-яку кількість фактів. 

Діяти методика може розпочати тільки тоді, коли ви використовуєте її з вірою в успіх, коли ви заздалегідь будуєте плани покупок на гроші, що ще не прийшли, коли ви заздалегідь будуєте хлів під ще не народжену худобу. 

Саме стан духу представників нації, а не якась економічна чи соціальна система забезпечують нації достаток.

Багатства не дав комунізм, не дасть його і ринок. Це – все не більше, ніж плацебо для споживчого духу. Наявність грошей – взагалі позаринкові поняття, тому що ринок націлений на максимальну економію грошей. Якщо у Вас є мило, а в мене – шило, то ми могли б їх купити одне в одного. Але, крім взаємного бажання, потрібно, щоб у кожного окрім шила і мила завалялася ще й монетка. Або бартер без грошей в макроекономіці дуже важко здійснити. Виходить магічне коло: щоб почати виробництво, потрібні гроші, і щоб стати споживачем, потрібні гроші. Тобто ми ще не почали ані виробляти, ані споживати, а гроші вже потрібні. Хто їх дасть, якщо не виробництво і не споживання? Всесвіт. Спочатку було слово. Логос, думка – запланований достаток – і лише потім, на хвилі оптимізму і очікувань кращого, на хвилі сміливої мрії приходить матеріальний добробут. 

Про добрий і злий дух 

Тут я хотів би ще раз попередити про небезпеку тих знань, які ви почерпнули. Я недарма відділяю Бога як творче і особистість від Всесвіту як безликого апарату з виробництва ілюзій. По суті Ви побачили світ без матерії, енергії, простору, як він є - світ трьох осіб: Вашого Духа, Доброго Духа і Злого Духа. Світ і був завжди таким, неважливо, знаєте ви це чи ні, - ви завжди перебуваєте в просторі між Абсолютом Добра і Абсолютом Зла в проміжно-підвішеному стані. 

Гроші є субстанція абсолютно нейтральна, добром чи злом вони стають тільки в ваших руках. Власне, гроші - це не монети і не папірці (плацебо), а міра нашої могутності в сучасному світі. Якщо ви багаті - то стаєте ніби магом, здатним страчувати і милувати, викликати дощ і розганяти хмари, зводити палаци і будувати міста. Не спокушайтеся нейтралітетом "Матриці" - Всесвіту. Вона видасть вам все без розбору, за вашою заявкою. 

Але Злий дух стоїть за кожною вольпіністською вправою. Спокуса використовувати міць своєї "відкачаної" волі буде переслідувати вас завжди, як "качкА" переслідує спрага перевірити себе у бійці. Вольпінізм ділиться на два рівні  "воля для придбання собі" і "воля для відчуження в інших". Оскільки Всесвіт нескінченний, в ньому є нескінченна кількість всього можливого і навіть немислимого, тому похмурі сентенції у мальтузіанському сенсі про "обмеженість пирога" - це підступи Злого духу. 

Одержимий злом вольпініст не слідує мудрому правилу "хліба до обіду в міру бери", він самостверджується не в придбанні речей собі, а в приниженні і додавлюванні невдах навколо себе, в їх навмисному третируванні. Багатство розглядається не як "моє наявне", а як "чуже відсутнє", велич не в маєтку самому по собі, а в піднесенні над рівнем інших. 

У сучасній Росії це дуже розвинене. Прагнення "відсікти дверима" тих, що йдуть услід, "понавідкушувати, чого не з’їм" постійно простежується червоною ниткою російських реформ. Народжується "пауперофілія", любов до чинника злиднів при владі, глибоко збиткове почуття можновладців. У результаті вольпіністу з народу доводиться долати не тільки власні страхи та комплекси, але й потужну чужу волю, спрямовану вниз, на скидання послідовників.