Зображення користувача Світ Зелений.
Світ Зелений
124

Добре бути королем, або казка про рукавичку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Більш відомий під ім’ям Сашко Лірник — казкар-лірник, інженер та учасник київського гурту «Вій», сценарист, актор, телеведучий, автор телепрограм. Був членом журі фестивалю авторської пісні «Срібна підкова», постійний учасник фестивалів «Країна Мрій», «Шешори», «День Незалежності з Махном». Володар почесного звання «Заслужений працівник культури України». Володіє такими музичними інструментами, як колісна ліра, дримба, варган, бубон, барабан, гітара. Має учнів в Україні,Росії і США.

Добре бути королем!

Ця фраза із комедійного фільму мені дуже подобається і часто згадується.

Сашко Лірник про казки

Так і уявляєш як сидить собі король в палаці,чи у, гаптованому золотом, сідлі і наказує якусь дурню зробити. А піддані роблять і тішаться з цього. Щодня марципани солодкі їсть король і ікрою заморською закушує із золотих тарілок.

Королі могли все , що навіть уявити важко. Наприклад  французький король мав право убити будь-якого селянина, щоб погріти замерзлі ноги в його розпоротому животі.

Але ,погодьтеся,що важко уявити короля,який би за певний відсоток віддавав свою землю,чи свої дороги, чи ліси, чи свої права іншому королю. Як це так? Своє і віддати?! А дітям що залишиться? Тому весь час король працювати мусив над розбудовою держави своєї.

Мабуть не так уже і добре було бути королем. Спочатку престол захопи у важких обладунках з мечем на полі бою , потім державу облаштовуй, з бунтівниками воюй,розбійників карай, дороги будуй, податки розумні збирай, турбуйся про підданих своїх,про багатство краю свого – і весь час в тонусі будь, весь час пантруй, бо подушкою придушать .

Та що з тих королів візьмеш? Темнота, відсталість – одне слово середньовіччя.

Не те що світоч передового людства – Українська держава зразка 2009 року!

Для чого щось там завойовувати?  Навіщо державу облаштовувати?  Для якої болячки про підданих турбуватися?  Для чого про багатство краю свого піклуватися?  Нафіга взагалі здоров’ям і життям ризикувати,чи таланти свої проявляти?

Досить лише гарно полум’яні промови говорити (або просто мукати як Лідер) , на сцені в оточенні попсових співаків народу показатися, конкурентів лайном заляпати , та в телевізорі таблом поторгувати – і все! І ти вже король.

Навіть краще короля. Бо за свої слова відповідати абсолютно не треба. І робити нічого не треба. А життя зразу королівське отримуєш.

Тут тобі і марципани солодкі і ікра заморська і тарілки золоті. І на «маленьких українців» можеш полювати скільки завгодно – хочеш з мисливською рушницею  в лісі,а хочеш на джипі крутому на переході. І діти твої теж можуть -- куди там королю Франції. І відкраяти шматок держави можеш, і продати її сусідам, або заморському дядькові за «процентик» невеликий і палацик в багатій країні. А головне-ніхто не скаже що ти диктатор, злодій, чи катюга – бо у нас демократія. Тобто влада народу. А ти і є влада. Значить це не ти вбив, чи пограбував, чи привласнив чуже – а сам народ. А значить ти не винен. Погодьтеся, що королі про таке чудо і не мріяли!

Вчора ти ким був? Дрібним шахраєм чи зеком , стукачем , чи недоучкою, баригою з базару, чи наперсточником.

А сьогодні?

А сьогодні ти – ОГОГО! Ти – обранець народу! Вірніше електорату, бо народ таке «чудо» навряд чи обрав би.

Ви ,по простоті своїй, думали,що , обираючи керівника держави, просто наймаєте його на роботу,щоб він на ваші податки найкраще забезпечував ваш добробут, спокій,безпеку і старість? Думаєте, що він насправді вашими бідами переймається і хоче щоб ви і ваші діти краще жили ? Ха. У нього свої діти є. І родичі, і куми. І бізнес свій особистий є. І зобов’язання перед іноземними кредиторами і спецслужбами.

А ви думали що новообраний керівник буде Україну розбудовувати і захищати?

Гай-гай. Такі дорослі, а в казки вірите.

От тому вам і казочка.

І шов український дід лісом. Та й загубив рукавичку. Далеченько відійшов, коли це огледівся – нема рукавички! Давай вертатися – рукавичку шукати. На галявинку вийшов – а на снігу його рукавичка лежить і ворушиться. Та ще й розмовляє всякими голосами! Що за дивина?  Нахилився дід до рукавички – а там, поки він по лісі ходив, повно всяких звірят позалазило. Тісно їм, повернутися ніяк, от вони і сваряться. Гвалт стоїть,шум,мало до бійки не доходить.

Орел повернутися не може,сердиться, всіх зацитькує: «Шановні друзі! Гадаю час усім заспокоїтися і вірно розставити акцепти! Треба бути толерантнішим один до одного! Ми ж ідемо в Європу  а не туди ,куди шановна Ворона підказує. Тому треба вирішувати демократично . Давайте підпишемо меморандум,подружимось.  Хочете я вам глиняного свищика подарую?  А я далі буду дідове добро паювати і рукавичкою керувати. Всім тут місця не вистачить, рукавичка, вибачте, не гумовий виріб № 1. А,оскільки орел зараз я, то мені і вирішувати кого випхати з неї!»  Орел підсмикнув рукави і показав усім облізлі крила: «Ці крила нічого не крали! Ви можете мені довіряти!»

«Ти чого єто?! -- наїжачився шерстю на карку ведмідь,-- мінє тоже половина дєдового двору арлом вибірала! Так шо я тоже арьол і тоже випіхівать буду казлов, каториє мєшают мнє жить!»

«Любі мої! Давайте аб’єднаємо Схід і Захід!Орлом буду я, бо я красива, а головне працьовита і лагідна!,»- зашипіла кицька і дряпнула одною лапою ведмедя по писку, а другою орла так що дрантя полетіло «Один дідове майно за вітром пустив,а другий на шматки роздирає! Тільки я, бідолашна, ночей не сплю-працюю!».

«Шановна! Ви бррешете! Лагідна і кррасива – це я!- каркнула чорна ворона,-А після вашої «роботи» треба дідове господарство наново відбудовувати! Все в заставу віддала і профукала! А ви всі теж-злодії і хапуги! Кррадії! Гнати вас усіх тррреба! А оррлом буду я!»

«Та заткнись ти, чорна,- рикнув ведмідь,- як харч добрий поклювати і грошенят отримати,то до мене летиш,потім до тхора,потім до скунса а зараз на нас бочку котиш?! Жалко що розвернутись ніде – так би й розмазав тебе по стінці!»

Вгодований кабанчик поплямкав губами і рохнув: « Міня нада арлом вибірать! Ми наш,ми новий мір пастроїм, што било у дєда -- станєт наше !»

«Так дід же не віддасть,»-здивувався орел.

«А ми дєда –в Сібірь, ілі  на Соловки вишлєм!»-радісно підказав кабан.

«Дурень ти», -- розсердився кролик,-- «А годувать нас хто буде? Ти вже накерував рукавичкою сімдесят років -- ледве дід дуба не врізав! Мене треба орлом вибирати -- я ще не встиг накрасти. Але то нічого -- я молодий, часу у мене багато. Буду красти весело і швидко.  А дідові розкажу про продуктивне село і освічених людей – він і не помітить пропажі!»

Орел нарешті випростав крило, яке не крало і поманив діда до рукавички: «Чуєш,діду, давай швидше обирай когось із нас орлом, бо тісно дуже стало, та і красти скоро вже нічого буде –-  а ми тобі допомагати будемо і керувати тобою. Бачиш скільки достойників зібралося?»

Здивувався дід: «Тю! Я краще свого сина оберу. Він точно у мене не вкраде і мені допоможе.»

«Та ти що?!, -- в один голос заволали тварюки з рукавички, --  Він же хвашист і нацик клятий!»

«А це чому?», -- отетерів дід від таких слів.

«Ну як же ж?,- донеслося з рукавички,- він же хоче лише тебе захищати і лише тобі допомагати.  А як же ми? А як же наші зобов’язання перед ведмедями і вовками із сусідніх лісів? Нас годувати треба, а твоє господарство невеличке – на всіх не вистачить. Так що точно твій син – хвашист і нацик клятий. Гони сина геть, а ми тобі допоможемо. І не забудь другу рукавичку приготувати – до нас орел тхорів запросив пожити із сусідніх лісів. Їм у нас добре буде, бо ти лагідний і покірний!»

«Покірний кажете?»- скипів дід – «Зате не дурний!»

Схопив дід рукавичку, витрусив з неї всіх тварюк на сніг, вдягнув рукавичку на свою змерзлу руку і пішов додому, де син уже дров нарубав, піч затопив, батькові старому борщ зварив і хлібину на рушничкові на стіл поклав.

І навіщо ото в пани і королі пнутися, коли вдома діти і онуки люблячі? І зла і неправди між ними нема. І горе одне на всіх, і радість одна на всіх. Українська радість, не чужа.

В своїй хаті своя правда і сила і воля!

Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Гарні казки у Сашка Лірника! Байдуже, що трохи страшненькі, зате добро завжди перемагає зло. Казки вчать не лякатися темних сил, хоч як вони цього намагаються від нас добитися. "Не бійтеся!" - казав Хрестос!

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Світ Зелений.

Як у воду дивився:

"Вчора ти ким був? Дрібним шахраєм чи зеком , стукачем ,чи недоучкою, баригою з базару,чи наперсточником.

А сьогодні?

А сьогодні ти – ОГОГО! Ти – обранець народу! Вірніше електорату,бо народ таке «чудо» навряд чи обрав би.

Ви ,по простоті своїй, думали,що ,обираючи керівника держави,просто наймаєте його на роботу,щоб він на ваші податки найкраще забезпечував ваш добробут,спокій,безпеку і старість? Думаєте,що він насправді вашими бідами переймається і хоче щоб ви і ваші діти краще жили ? Ха. У нього свої діти є. І родичі,і куми. І бізнес свій особистий є. І зобов’язання перед іноземними кредиторами і спецслужбами.

А ви думали що новообраний керівник буде Україну розбудовувати і захищати?

Гай-гай. Такі дорослі,а в казки вірите."

#ВсеБудеДобре!
Бойовик, з'їдаючи в кущах смажену яєшню, вгледів профіль ґрунтознавця.