Ламати — не будувати. Шукаємо творців. Демократія — для громадян, а не для рабів

Люди, громадяни сучасного суспільства зазвичай точно знають, як не повинно бути, тобто що з того, що зараз є, потрібно зруйнувати, це відомо всім — від школяра, до пенсіонера, всі вони в міру своєї ерудиції дають поради а також радо критикують чужі з їх точки зору невдалі дії. Коли ж систему частково або повністю зруйновано, “критики” починають або відновлювати по суті стару систему, або ж будувати ще гіршу. Подивіться навколо, пориньте в минуле — саме так було в різні епохи, в різних суспільствах і є зараз. А от коли навколо чисте поле для діяльності, настає тиша. Критики чухають потилицю і не знають, що робити далі, стає ясно, що творити — це особливе вміння, якому ніде не вчать, в жодному навчальному закладі, жодна організація не видасть сертифікат, що підтверджує кваліфікацію “творця”. То ж зараз Україна потребує справжніх творців нової цивілізації, якої — поки що не скаже ніхто, тобто мало хто чує їх голоси. Давайте потихеньку організуємо тишу, озирнемося навколо і пошукаємо “творців всесвіту”.

А поки відбуваються пошуки, декілька слів про демократію.

Здається, Рим вважається батьківщиною демократії. Здається, римляни  придумали вибори. Але чи всі жителі мали право голосувати? В стародавні часи існувало дві основні верстви — громадяни та раби. Громадяни вміли зорганізувати як себе, так і рабам придумати роботу, щоб ті були одягнені, нагодовані, продовжили рід. Так от, голосувати мали право тільки громадяни, а не раби.

До чого це я згадую? Якщо провести аналогію зі стародавнім Римом і сучасним суспільством, то “раби” — це наймані працівники — всі державні службовці, всі офісні працівники, всі ті, хто здобув одну а то й більше вищих освіт. “Громадяни” ж — це самозайняті особи, приватні підприємці, керівники, власники малого та середнього бізнесу. Тобто буде справедливо, коли перша група — сучасні раби не буде мати права голосу на виборах в державні органи влади. Ну хіба що в органи місцевого самоврядування на технічні посади. А визначати головну владу маємо віддати право тільки “громадянам” — людям самодостатнім, самостійним, які знають і вміють працювати, творити.

То ж підсумок:
1. Перестаємо критикувати і починаємо мовчати, планувати, уявляти — творити, або шукати творців майбутнього, які знають що та як робити.
2. Відстороняємо “сучасних рабів”, або ж самі відстороняємося, якщо є рабами від формування перспективного майбутнього. Це в інтересах в першу чергу тих самих рабів. І прошу, не ображайтесь на слово “раб”, це лише слово болючої правди. Чесно прийміть цей біль і тоді ви будете гідним “рабом”.