Наступна після нічного штурму ніч минула спокійно і весело. Нічній Майдан 11-12 грудня 2013

Пізно ввечері, незадовго до закриття метро я зібрався на Майдан. Само собою, було дещо лячно, адже ми всі бачили, як діє садистський “Беркут”, котрого не зупиняють ані журналістські посвідчення, ані червоні хрести медиків.

Повний вагон самих чоловіків. Видно, що всі на Майдан — всі тепло вдягнуті, на одязі жовто-блакитні стрічки, в очах суміш тривожності та рішучості. Їхня кількість в метро вже надавала оптимізму. Проте коли я вийшов на Майдан і побачив, СКІЛЬКИ народу приїхало його захищати — стало ясно, що влада “здується”, бо у неї елементарно не вистачить всіх більш-менш лояльних силовиків, котрі до того ж вже перевтомлені майже тритижневим життям в автобусах та “оціпленнях”.

А далі почало наростати то саме почуття НАЦІЇ, котре ми вже переживали у 2004 році. Я зустрів багатьох знайомих. Люди навколо невимушено знайомились, братались. Без усіляких наказів люди самі розчищали від снігу усю територію, снігом набивали мішки і будували з них барикади навколо усього Майдану та на прилеглих вулицях.

Деякі барикади досягали висоти у 5 метрів. Практично на всіх напрямках зроблено по кілька ешелонів барикад. А ще перед ними — штучні “пробки” з великої кількості машин, власники котрих таким чином не дають можливості “Беркуту” оперативно під’їхати до зовнішніх барикад. В усіх барикадах зроблені вузькі проходи, через які безперервним потоком йдуть люди.

Самоорганізована варта у проходів проводить своєрідний “фейс-контроль”, щоб внутрь периметру не потрапили люди з алкогольним сп’янінням або “антисоціальні елементи” (була інформація, що влада може спробувати масово заслати на Майдан “тітушок”, щоб вони по команді влаштували удар з тилу). У варти біля проходів спеціально підготовані речі, якими можна за кілька секунд закрити ці проходи.

Повсюди просто потрясна чистота. Повсюди організовані пункти гарячого чаю, біля них мішки для сміття. Всюди ходять дівчата-красуні з коробками з бутербродами та одноразовими контейнерами з комплексними обідами, котрі пропонують всіх присутнім. Біля наметів та барикад діжки з вогнем, дуже багато дров. Всюди можна спокійно відігритись. Особисто мені діжка взагалі не знадобилась, оскільки всю ніч то робив “обхід території”, то прибирав сніг, то брав участь у будівництві барикад, то танцював під запальні виступи Руслани. Тому було постійно дуже тепло.

Повсюди бригади медиків з аптечками. Пильно стежать, щоб ніхто не забувся і не почав замерзати. Регулярно нагадують присутнім, як уникнути застуди. Переважна більшість медиків — дуже молоді. Видно, що сьогоднішні або вчорашні студенти.

Хоча на захист нічного Майдану встали переважно чоловіки, було ще й чимало жінок і дівчат. Велике вам спасибі! Ваша присутність робить чоловіків сильніше, адже коли ви поряд — відступати не можна!

Коли зранку починає працювати метро — стає остаточно ясно, що штурму Майдану вже не буде. Сонце сходить, упирі ховаються. Стоїмо ще хто годину, хто дві, поки починають прибувати на Майдан ті кияни, що тепер нестимуть денну вахту.

Україно, я тебе кохаю!

P.S. Якщо опозиція “прогавить” цю перемогу, то її місце буде на смітнику історії, разом з нинішною “владою”.

P.P.S. Фоторепортаж з нічного Майдану - у моїй сторінці на Facebook