Свого часу Україну та Грузію називали подібними одна до одної країнами, що намагаються вирватися з пут пострадянського болота. З інтервалом лише в один рік в обох країнах відбулися революційні зміни, які відкривали для України та Грузії зовсім непогані, а головне – близькі перспективи швидкого розвитку. Утім, минуло лише кілька років, і обидві держави розійшлися по різних шляхах. Україна з приходом до влади Януковича активно реставрує свій колоніальний статус. А що ж Грузія?
На жаль, інформація із цієї країни, котру також можна вважали ближньою сусідкою України (адже маємо пряме сполучення через Чорне море), майже не доходить до наших громадян. Мало того, як і за часів Кучми, Грузію, скоріш за все, і надалі намагатимуться нам змалювати як бідну відсталу державу, у якій населення ледь зводить кінці з кінцями. Пам’ятаєте, як після революції троянд проросійська пропаганда в Україні голосила, що нічого подібного у нас і бути не може, адже грузини живуть мало не на 10 доларів в місяць при суцільному безробітті та без електроенергії у більшості міст? Життя показало, що ці заяви виявилися абсолютною брехнею, і в Україні сталася революція помаранчева. Відтак, навряд чи й надалі варто хоч на краплину довіряти оцінкам Грузії, що будуть лунати із тих же джерел, які переконували нас раніше у неможливості повторення грузинського варіанту в Україні.
Що ж насправді відбувається зараз у Грузії? Більш-менш об’єктивні джерела свідчать, що вона вже пішла дуже далеко від України у позитивних перетвореннях. Вірніше, перетворення там таки відбувалися, а ми, як і раніше, тупцювали й тупцюємо на одному місці. Ті, хто побував у Грузії, повертаються із сильними враженнями: лише за кілька років Батумі, наприклад, перетворився у справжній європейський курорт, а Тбілісі мало чим відрізняється від інших європейських столиць. Неозброєним оком видно, що економіка країни швидко розвивається, і це позитивно відбивається на добробуті людей. А тим часом минулого року Грузія посіла 15-місце у світі за рівнем ділового клімату, обігнавши Швейцарію, Німеччину та інші країни ЄС.
Коли ж спробувати проаналізувати, а чим, власне, відрізнялася політика грузинської влади від української, то на рівні декларацій та обіцянок між Саакашвілі та Ющенком, котрий свого часу оголосив той же курс, майже немає різниці. Однак, якщо згадати, як у нас слова поєднувалися із реальними справами, одразу стає зрозуміло, чому українці та грузини сьогодні живуть, немов на різних планетах. Власне, те, що за останні сім років зробила Грузія, і чого за шість років після помаранчевої революції в Україні так і не було зроблено, і визначає основні відмінності між обома країнами сьогодні.
Отже, спробуємо виділити дев’ять основних пунктів:
1. Президент Саакашвілі на практиці довів, що за наявності політичної волі можна впоратися із проблемами, характерними для пострадянських країн та активно запроваджував ліберальні реформи. Тим часом Ющенко не виявив належної політичної волі.
2. Весною цього року Саакашвілі підтвердив своєї політичної сили, здобувши 56% голосів на місцевих виборах, що свідчить про незмінність курсу країни та популярність Саакашвілі серед грузинів. Ющенко у той же час з тріском програв президентські вибори.
3. Грузинська влада за короткий час зуміла створити умови, за яких усі громадяни отримали рівні можливості як в політичній, так і в економічній сфері. За часів правління Ющенка тільки декларувалися бажання зробити те саме, але насправді місцеві багатії та високопоставлені чиновники стали іще «рівнішими» за інших.
4. Саакашвілі швидко впорався з проблемою корупції навіть не зважаючи на те, що для цього довелося розігнати чимало державних інституції типу санстанції, ДАІ тощо. Ющенко лише спробував зробити такий крок з ДАІ, але насправді пострадянська бюрократія в Україні ніяк не змінилася, і зараз корупційна система набирає силу на хвилі реставраційної політики Януковича.
5. У Грузії різко зменшили податки та мита. Із 20-ти податків залишили тільки сім. Податок на прибуток там становить 12%. Мито на імпорт символічне, і нікому не спадає на думку захищати вітчизняного виробника всупереч інтересам вітчизняного споживача. За кілька місяців кількість дозвільних документів зменшили із однієї тисячі до 150, що відкрило для бізнесу рівні умови розвитку. В Україні, з різних причин, справу не вдалося довести до кінця, а зараз податковий та адміністративний тиск на підприємців в Україні відновлюється з новою силою. Імпортувати навіть ті товари, що не виробляються в Україні, дедалі важче.
6. У Грузії бізнес можна зареєструвати за три дні. Якщо держава не дала відповіді – можна починати легально працювати. В Україні лише розпочинали впроваджувати так звані єдині вікна, які, зрештою, не могли до кінця вирішити проблеми.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Дев’ять відмінностей України від Грузії
Світ:
1ukrgruz_20101007.jpg
Що ж насправді відбувається зараз у Грузії? Більш-менш об’єктивні джерела свідчать, що вона вже пішла дуже далеко від України у позитивних перетвореннях. Вірніше, перетворення там таки відбувалися, а ми, як і раніше, тупцювали й тупцюємо на одному місці. Ті, хто побував у Грузії, повертаються із сильними враженнями: лише за кілька років Батумі, наприклад, перетворився у справжній європейський курорт, а Тбілісі мало чим відрізняється від інших європейських столиць. Неозброєним оком видно, що економіка країни швидко розвивається, і це позитивно відбивається на добробуті людей. А тим часом минулого року Грузія посіла 15-місце у світі за рівнем ділового клімату, обігнавши Швейцарію, Німеччину та інші країни ЄС.
Коли ж спробувати проаналізувати, а чим, власне, відрізнялася політика грузинської влади від української, то на рівні декларацій та обіцянок між Саакашвілі та Ющенком, котрий свого часу оголосив той же курс, майже немає різниці. Однак, якщо згадати, як у нас слова поєднувалися із реальними справами, одразу стає зрозуміло, чому українці та грузини сьогодні живуть, немов на різних планетах. Власне, те, що за останні сім років зробила Грузія, і чого за шість років після помаранчевої революції в Україні так і не було зроблено, і визначає основні відмінності між обома країнами сьогодні.
Отже, спробуємо виділити дев’ять основних пунктів:
1. Президент Саакашвілі на практиці довів, що за наявності політичної волі можна впоратися із проблемами, характерними для пострадянських країн та активно запроваджував ліберальні реформи. Тим часом Ющенко не виявив належної політичної волі.
2. Весною цього року Саакашвілі підтвердив своєї політичної сили, здобувши 56% голосів на місцевих виборах, що свідчить про незмінність курсу країни та популярність Саакашвілі серед грузинів. Ющенко у той же час з тріском програв президентські вибори.
3. Грузинська влада за короткий час зуміла створити умови, за яких усі громадяни отримали рівні можливості як в політичній, так і в економічній сфері. За часів правління Ющенка тільки декларувалися бажання зробити те саме, але насправді місцеві багатії та високопоставлені чиновники стали іще «рівнішими» за інших.
4. Саакашвілі швидко впорався з проблемою корупції навіть не зважаючи на те, що для цього довелося розігнати чимало державних інституції типу санстанції, ДАІ тощо. Ющенко лише спробував зробити такий крок з ДАІ, але насправді пострадянська бюрократія в Україні ніяк не змінилася, і зараз корупційна система набирає силу на хвилі реставраційної політики Януковича.
5. У Грузії різко зменшили податки та мита. Із 20-ти податків залишили тільки сім. Податок на прибуток там становить 12%. Мито на імпорт символічне, і нікому не спадає на думку захищати вітчизняного виробника всупереч інтересам вітчизняного споживача. За кілька місяців кількість дозвільних документів зменшили із однієї тисячі до 150, що відкрило для бізнесу рівні умови розвитку. В Україні, з різних причин, справу не вдалося довести до кінця, а зараз податковий та адміністративний тиск на підприємців в Україні відновлюється з новою силою. Імпортувати навіть ті товари, що не виробляються в Україні, дедалі важче.
6. У Грузії бізнес можна зареєструвати за три дні. Якщо держава не дала відповіді – можна починати легально працювати. В Україні лише розпочинали впроваджувати так звані єдині вікна, які, зрештою, не могли до кінця вирішити проблеми.
Читати далі
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта