Бельгія – переважно сільськогосподарська країна, що складається з 6 мільйонів голландсько-мовних фламандців та 4 мільйонів франкомовних валонців. Столиця країни – Брюссель, що розташований на території голландсько-мовної Фландрії. В останні роки колись голландсько-мовний Брюссель переживає справжню “рокіровку” – заміну корінного населення на прийдешнє. І поступово перетворився у франкомовний анклав на території Фландрії.
В 2000 році франкофільні власті Бельгії, стурбовані наростанням популярності “Фламандського блоку”, ввели в дію Закон про так зване “швидке громадянство”, який перетворює набуття іноземцями бельгійського громадянства у просту формальну процедуру. Тепер кожен, хто прожив в країні кілька років (зазвичай сім, але в багатьох випадках три, а інколи лише два) автоматично отримує право на бельгійське громадянство. Не треба ані знати мову, ані прагнути інтегруватись в бельгійське суспільство. Франкофільна влада Бельгії справедливо розраховує, що іноземці, більшість з яких є франкомовними, не матимуть лояльності до фламандців.
За період з моменту вводу в дію цього Закону громадянство отримали 337 тисяч 904 “нових бельгійців”, в середньому по 4277 на місяць. В Бельгії лише 10 мільйонів населення. Один мільйон живе в Брюсселі, що є столицею не лише власне Бельгії, але й Євросоюзу та НАТО. В 1960 році іноземці складали 7,3% населення Брюсселя. Сьогодні їхня кількість збільшилась до56,5%. Це число включає у себе власне іноземних громадян (26,3% населення Брюсселю) та іноземців, що отримали бельгійське громадянство після 1980 року та їхніх дітей (30,2%).
За даними соціолога Яна Гертоґена в 1991 році 28,5% мешканців Брюсселю були іноземними громадянами, а 4,5% - були “натуралізованими” іноземцями, тобто “новими бельгійцями”, що отримали громадянство. В 2005 році відсоток іноземних громадян майже не змінився – 26,3%, а кількість “нових бельгійців” зросла до 30,2%. За оцінками Гертоґена до 2020 року 75 відсотків населення Брюсселю матимуть небельгійське походження.
Сьогодні із 661 депутата районних рад Брюсселю 589 є франкомовними. 170 депутатів є “новими бельгійцями”. Більшість з них – мусульмани. 168 із цих 170 зареєстровані, як “франкомовні”. Тобто, іноземці складають 28,5% франкомовних та 3% голландсько-мовних депутатів.
Але наплив чужинців до виборчих урн впливає не лише на мовну політику, про що свідчить досвід виборів до місцевих органів влади у 2006 році як в самій Бельгії, так і в сусідній Голландії. В тих містах, де є багато натуралізованих іммігрантів, відбувся прогнозований експертами різкий зсув “вліво” завдяки іммігрантам, що голосують насамперед за збереження та зростання “велферу” (різних державних допомог). А саме за різні форми “велферу” та заохочення міграції виступають насамперед ліві, зокрема соціалістична партія Бельгії, яку іммігранти масово підтримали. Наприклад в 460-тисячному Антверпені, де іммігранти складають біля чверті населення, соціалісти отримали 35,3% голосів, порівняно з 19,5% на минулих виборах. Кожен рік із Антверпену уїжджають 4 тисячі корінних городян, а прибуває 5 тисяч іммігрантів, отже на наступних виборах підтримка соціалістів буде ще потужнішою.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Брюссель заселяють небельгійці
Світ:
До 2020 року три чверті населення Брюсселю матимуть небельгійське походження.
06102501s.jpg
Бельгія – переважно сільськогосподарська країна, що складається з 6 мільйонів голландсько-мовних фламандців та 4 мільйонів франкомовних валонців. Столиця країни – Брюссель, що розташований на території голландсько-мовної Фландрії. В останні роки колись голландсько-мовний Брюссель переживає справжню “рокіровку” – заміну корінного населення на прийдешнє. І поступово перетворився у франкомовний анклав на території Фландрії.
В 2000 році франкофільні власті Бельгії, стурбовані наростанням популярності “Фламандського блоку”, ввели в дію Закон про так зване “швидке громадянство”, який перетворює набуття іноземцями бельгійського громадянства у просту формальну процедуру. Тепер кожен, хто прожив в країні кілька років (зазвичай сім, але в багатьох випадках три, а інколи лише два) автоматично отримує право на бельгійське громадянство. Не треба ані знати мову, ані прагнути інтегруватись в бельгійське суспільство. Франкофільна влада Бельгії справедливо розраховує, що іноземці, більшість з яких є франкомовними, не матимуть лояльності до фламандців.
За період з моменту вводу в дію цього Закону громадянство отримали 337 тисяч 904 “нових бельгійців”, в середньому по 4277 на місяць. В Бельгії лише 10 мільйонів населення. Один мільйон живе в Брюсселі, що є столицею не лише власне Бельгії, але й Євросоюзу та НАТО. В 1960 році іноземці складали 7,3% населення Брюсселя. Сьогодні їхня кількість збільшилась до56,5%. Це число включає у себе власне іноземних громадян (26,3% населення Брюсселю) та іноземців, що отримали бельгійське громадянство після 1980 року та їхніх дітей (30,2%).
За даними соціолога Яна Гертоґена в 1991 році 28,5% мешканців Брюсселю були іноземними громадянами, а 4,5% - були “натуралізованими” іноземцями, тобто “новими бельгійцями”, що отримали громадянство. В 2005 році відсоток іноземних громадян майже не змінився – 26,3%, а кількість “нових бельгійців” зросла до 30,2%. За оцінками Гертоґена до 2020 року 75 відсотків населення Брюсселю матимуть небельгійське походження.
Сьогодні із 661 депутата районних рад Брюсселю 589 є франкомовними. 170 депутатів є “новими бельгійцями”. Більшість з них – мусульмани. 168 із цих 170 зареєстровані, як “франкомовні”. Тобто, іноземці складають 28,5% франкомовних та 3% голландсько-мовних депутатів.
Але наплив чужинців до виборчих урн впливає не лише на мовну політику, про що свідчить досвід виборів до місцевих органів влади у 2006 році як в самій Бельгії, так і в сусідній Голландії. В тих містах, де є багато натуралізованих іммігрантів, відбувся прогнозований експертами різкий зсув “вліво” завдяки іммігрантам, що голосують насамперед за збереження та зростання “велферу” (різних державних допомог). А саме за різні форми “велферу” та заохочення міграції виступають насамперед ліві, зокрема соціалістична партія Бельгії, яку іммігранти масово підтримали. Наприклад в 460-тисячному Антверпені, де іммігранти складають біля чверті населення, соціалісти отримали 35,3% голосів, порівняно з 19,5% на минулих виборах. Кожен рік із Антверпену уїжджають 4 тисячі корінних городян, а прибуває 5 тисяч іммігрантів, отже на наступних виборах підтримка соціалістів буде ще потужнішою.
----------------------------------------------------
В тему:
Мігранти вирішуватимуть долю виборів у Великобританії
Мігранти дорого коштують
Темний бік імміграції
Як знищується біла раса
Україна займає 4-е місце у світі за кількістю міжнародних мігрантів
Доповідь білого доктора
Євгеніка для України
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта