Давні пращури українців жили у гармонії з природою, розуміли свою залежність від природи – отже їхній спосіб мислення і ритм життя визначався Сонцем і природними циклами.
Сонцепоклонники-хлібороби створили космічно-природний і одночасно святково-трудовий календар. В ньому відображалися їхні основні світоглядні засади, розуміння сенсу життя, визначальні Свята та обрядовість – все, що було фундаментом їхнього життя і складало їхній Звичай.
Великдень вони відзначали одразу після весняного рівнодення, а період святкування охоплював цілий цикл свят, пов’язаних одне з одним, але різних за обрядом, змістом, значенням тощо. Так, окрім ВЕРБИЦІ, що передувала ВЕЛИКОДНЮ, святкувалися окремо НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РУСАЛЬНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ тощо.
Великдень – це дуже давнє свято. Воно виникло за багато тисячоліть до нової ери – тоді і визначилася його космогонічна сутність, склалася його унікальна та багатюща обрядовість. Великдень відзначався як свято Весняного Сонця і Природи, що відроджувалася після зимового сну, як свято Перемоги Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, світла Весни над темрявою Зими.
Великдень не має ніякого відношення до свята ПАСХИ, яке пов’язане з виходом юдеїв з єгипетського рабства. Назву “пасха” святу дало гебрейське слово “pesach” (перескочення). При цій події, за Біблією, Бог Яхве повбивав в “єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини”. Щоб не зачепити своїх і не понищити юдейські сім’ї, він наказав їм помазати свої двері кров’ю жертовного ягняти. Ці будинки він обминув (перескочив) і на відзнаку цього наказав юдеям у всі часи святкувати святу Пасху-перескочення. Про це йдеться у книі «Вихід», 12. 1-14.
ВОСКРЕСІННЯ ХРЕСТОВЕ в Україні почали відзначати порівняно недавно – після офіційного прийняття Християнства Київською Руссю у 988 році. Але в народі довго співіснували обидві релігійні системи – народна (язичницька) і державна (християнська).
Не можна кардинально змінити світоглядні основи народу. Народ міцно тримався (і тримається?) прадавніх звичаїв своїх Предків. Так, наприклад, високі запашні обрядові хліби наші предки називали Великодними бабками чи Великодними короваями ще до до середини XVIII століття. Тепер вони називаються "пасками".
Українцям довгий час заборонялося нести на Проводи Великодні короваї і крашанки, які присвячувались душам покійних Предків. Ось як писав відомий релігійний діяч Іван Вишенський до князя Костянтина Острозького в 1599 р.: ”Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте”. Духовество довгий час боролося і з «бісовськими танцями» – обрядовими дійствами веснянок-гаївок.
Але згодом замість того, щоб вести боротьбу, християнська церква вирішила ті народні обряди і звичаї застосувати. Веснянки почали співати після Християнського Великодня біля церков, а не на галявинах біля води, як раніше, багато текстів веснянок були перероблені у відповідності до християнської тематики, деякі ключові слова просто замінені.
Те ж саме, до речі, сталося і з колядкими, які почали співали після зимового сонцестояння на завершення свята Різдва Божича-Коляди. “Ой, радуйся, Земле, ясен Світ народився” поміняли на “Син Божий народився”. Хоча Божич-Коляда – це теж Син Божий, але ж інтерпретація була вже іншою. Церковнослужителям було зручно поєднати народження Ісуса з народним святом Різдва Сонця. Цікаво, що в церковній літературі перша офіційна згадка про народження Ісуса Христа з’явилася лише в 742 році.
Якщо процес не можна перемогти, його треба очолити. Християнська церква, яка після 3 століття н.е. вже майже нічого спільного не мала зі справжнім – первинним – Хрестиянством, застосувала підміну назв і понять. Народним святам давалися зовні подібні християнські назви і християнські інтерпретації, обряди ж залишались такими, якими вони були – так і відбулося накладання Християнства на Народну звичаєву віру з поступовим її витісненням.
Воскресіння Хрестове в Україні і Білорусі стало називатися Великоднем, Різдво Божича стало Різдвом Хрестовим, а Зелені Свята стали святом зіслання Святого Духа, свято ж Маковія перетворили на вшанування якихось братів Маковеїв, а Велеса – на день святого мученика Власія. Крім того успіхові такої підміни сприяло дуже близьке розташування в часі християнських і народних свят.
Багата обрядова складова цих свят, яка залишалася протягом століть, не дозволила забути первісні народні свята, що були в нашого народу з давніх часів. Але стараннями царської Росії (православні християни), Радянської влади (атеїсти) та нинішньої влади (нібито християнської, а по суті атеїстичної) все ще продовжується спотворюватися справжня історія та історична пам’ять українського народу, відходить у небуття сакральне значення писанок, Великодніх бабок, Свято Вербиці, деяких архаїчних символів і знаків тощо.
Стародавні свята і вірування забуваються або спотворюються. Свого часу в силу як об’єктивних (перехід на інше літочислення), так і інших відомих причин найважливіші свята були зсунуті в часі – а це призводить до повної втрати магічної дії Свята і перериває зв’язок минулого, сучасного і майбутнього народу.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Коли святкували Великдень або як церква використала народний календар
Світ:
Давні пращури українців жили у гармонії з природою, розуміли свою залежність від природи – отже їхній спосіб мислення і ритм життя визначався Сонцем і природними циклами.
Сонцепоклонники-хлібороби створили космічно-природний і одночасно святково-трудовий календар. В ньому відображалися їхні основні світоглядні засади, розуміння сенсу життя, визначальні Свята та обрядовість – все, що було фундаментом їхнього життя і складало їхній Звичай.
Великдень вони відзначали одразу після весняного рівнодення, а період святкування охоплював цілий цикл свят, пов’язаних одне з одним, але різних за обрядом, змістом, значенням тощо. Так, окрім ВЕРБИЦІ, що передувала ВЕЛИКОДНЮ, святкувалися окремо НАВСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ, РУСАЛЬНИЙ ВЕЛИКДЕНЬ тощо.
Великдень – це дуже давнє свято. Воно виникло за багато тисячоліть до нової ери – тоді і визначилася його космогонічна сутність, склалася його унікальна та багатюща обрядовість. Великдень відзначався як свято Весняного Сонця і Природи, що відроджувалася після зимового сну, як свято Перемоги Світла над Темрявою, Дня над Ніччю, світла Весни над темрявою Зими.
Великдень не має ніякого відношення до свята ПАСХИ, яке пов’язане з виходом юдеїв з єгипетського рабства. Назву “пасха” святу дало гебрейське слово “pesach” (перескочення). При цій події, за Біблією, Бог Яхве повбивав в “єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини”. Щоб не зачепити своїх і не понищити юдейські сім’ї, він наказав їм помазати свої двері кров’ю жертовного ягняти. Ці будинки він обминув (перескочив) і на відзнаку цього наказав юдеям у всі часи святкувати святу Пасху-перескочення. Про це йдеться у книі «Вихід», 12. 1-14.
ВОСКРЕСІННЯ ХРЕСТОВЕ в Україні почали відзначати порівняно недавно – після офіційного прийняття Християнства Київською Руссю у 988 році. Але в народі довго співіснували обидві релігійні системи – народна (язичницька) і державна (християнська).
Не можна кардинально змінити світоглядні основи народу. Народ міцно тримався (і тримається?) прадавніх звичаїв своїх Предків. Так, наприклад, високі запашні обрядові хліби наші предки називали Великодними бабками чи Великодними короваями ще до до середини XVIII століття. Тепер вони називаються "пасками".
Українцям довгий час заборонялося нести на Проводи Великодні короваї і крашанки, які присвячувались душам покійних Предків. Ось як писав відомий релігійний діяч Іван Вишенський до князя Костянтина Острозького в 1599 р.: ”Пироги і яйця надгробні всюди ліквідуйте”. Духовество довгий час боролося і з «бісовськими танцями» – обрядовими дійствами веснянок-гаївок.
Але згодом замість того, щоб вести боротьбу, християнська церква вирішила ті народні обряди і звичаї застосувати. Веснянки почали співати після Християнського Великодня біля церков, а не на галявинах біля води, як раніше, багато текстів веснянок були перероблені у відповідності до християнської тематики, деякі ключові слова просто замінені.
Те ж саме, до речі, сталося і з колядкими, які почали співали після зимового сонцестояння на завершення свята Різдва Божича-Коляди. “Ой, радуйся, Земле, ясен Світ народився” поміняли на “Син Божий народився”. Хоча Божич-Коляда – це теж Син Божий, але ж інтерпретація була вже іншою. Церковнослужителям було зручно поєднати народження Ісуса з народним святом Різдва Сонця. Цікаво, що в церковній літературі перша офіційна згадка про народження Ісуса Христа з’явилася лише в 742 році.
Якщо процес не можна перемогти, його треба очолити. Християнська церква, яка після 3 століття н.е. вже майже нічого спільного не мала зі справжнім – первинним – Хрестиянством, застосувала підміну назв і понять. Народним святам давалися зовні подібні християнські назви і християнські інтерпретації, обряди ж залишались такими, якими вони були – так і відбулося накладання Християнства на Народну звичаєву віру з поступовим її витісненням.
Воскресіння Хрестове в Україні і Білорусі стало називатися Великоднем, Різдво Божича стало Різдвом Хрестовим, а Зелені Свята стали святом зіслання Святого Духа, свято ж Маковія перетворили на вшанування якихось братів Маковеїв, а Велеса – на день святого мученика Власія. Крім того успіхові такої підміни сприяло дуже близьке розташування в часі християнських і народних свят.
Багата обрядова складова цих свят, яка залишалася протягом століть, не дозволила забути первісні народні свята, що були в нашого народу з давніх часів. Але стараннями царської Росії (православні християни), Радянської влади (атеїсти) та нинішньої влади (нібито християнської, а по суті атеїстичної) все ще продовжується спотворюватися справжня історія та історична пам’ять українського народу, відходить у небуття сакральне значення писанок, Великодніх бабок, Свято Вербиці, деяких архаїчних символів і знаків тощо.
Стародавні свята і вірування забуваються або спотворюються. Свого часу в силу як об’єктивних (перехід на інше літочислення), так і інших відомих причин найважливіші свята були зсунуті в часі – а це призводить до повної втрати магічної дії Свята і перериває зв’язок минулого, сучасного і майбутнього народу.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта