Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
56

Світлана Пиркало (Бі-Бі-Сі) стверджує, що фальсифікація півфіналу конкурсу була здійснена з ідеологічних причин

Виявляється, книга «Пшениця без куколю» І. Каганця (1 місце читацьких симпатій – 1150 голосів) була знята з конкурсу через те, що є «взірцем расизму». Залишилося пояснити, з яких причин викинули з фіналу дві інші книги - «Сімнадцятий поверх» (Д. Бондаренко, 703 голоси, 2-е місце) і “Panicoffski” (Р. Кундер, 380 голосів, 4-е місце). Журналістка натякає на антисемітизм і гомофобію

На форумі Майдан, розділ Культура під ніком lizzy журналістка Британської корпорації Бі-Бі-Сі Світлана Пиркало відкрила для обговорення нову тему «Книжка року Бі-Бі-Сі - для расистів і цікавих». Ось повний текст її повідомлення:

«Шановні колеги, а також істоти на зразок Флобера, який має багато інших імен і під ними пропагує чудовий взірець расизму пана Каганця. По-перше, спасибі за увагу до нашого конкурсу. По-друге, заспокойтеся і не ведіться на провокації расистів.

Я читала і так звану Пшеницю без куколю, і твір пана Бондаренка. Якщо останній - просто погана література, то витвір пана Каганця ми не мусили справді допускати до конкурсу. Але що поробиш - спочатку я вважала, як він сам нам написав, що це історична праця про Біблію. На момент, коли я його прочитала, було вже пізно.

Ми як люди толерантні вважали, що Каганець зрозуміє помилку свого дивного плану виграти конкурс Книжка року Бі-Бі-Сі, засоромиться і просто щезне з нашого життя. Ми помилилися. Наступного року в нашому конкурсі буде нове правило: книжки расистського, антисемітського, гомофобского і т.ін. характеру участі в ньому не беруть. Панове Каганець і Бондаренко банально розсилали спам, і в мене є копії їхніх імейлів, надісланих по абсолютно лівих адресах, із проханням голосувати. Саме через таких товаришів інтернет-голосування може бути лише дорадчим.

Конкурс Книжка року Бі-Бі-Сі є далекий від ідеалу, і ми будемо удосконалювати його правила постійно. У нас не було правил про те, що участь бере лише белетристика чи лише нові твори - лише нові книжки. Можливо, це доведеться уточнити. А книжки я читала - майже всі. Рада, що і мене наші расисти почитують. Перечитайте ще, може, зрозумієте, чим насправді треба час зайняти. І нехай ніхто не думає, що ми боїмося істинних арійців чи не розуміємо, звідки у подібних тем ноги ростуть.

Якщо кому потрібен коментар, звертайтеся. Я не писатиму тут координат, бо на сайті зараз бруднувато, але Майдан знає».

Отже, Світлана Пиркало стверджує, що книга «Пшениця без куколю» була знята з конкурсу (не допущена до фіналу) через її расистську спрямованість. Цей аргумент є надто вразливим (краще сказати, повністю брехливим), адже насправді в книзі немає й натяку на расизм, тобто «ідеологію, що має на меті обґрунтувати і виправдати соціальну і національну нерівність в антагоністичному суспільстві приналежністю людей до так званих «вищих» і «нижчих» рас» (Новий тлумачний словник української мови, Київ, «Аконіт», 2001 — Рекомендовано Міністерством освіти України). У повній відсутності расизму в «Пшениці без куколю» неважко переконатися, адже текст книги опубліковано в Інтернеті - http://orianity.mykola.com/kahanets7.html

Усвідомлюючи, що теза про расизм є блефом, пані Пиркало ту же висуває наступний аргумент: «Панове Каганець і Бондаренко банально розсилали спам, і в мене є копії їхніх імейлів, надісланих по абсолютно лівих адресах, із проханням голосувати

Цю тезу можна вважати ще безумнішою, ніж попередня. Всім відомо, як сучасні користувачі Інтернету потерпають від СПАМу і яке він у них викликає роздратування. Тому «банально розсилати спам» — це робити собі антирекламу і мати гарантію, що отримувачі таких нав’язливих повідомлень за тебе точно не проголосують (а скоріше всього — пошлють куди подалі). Схоже, що тут колеса фантазії журналістки і письменниці вже остаточно забуксували.

В принципі, якщо вона таки наполягає на тому, що Бондаренко і Каганець з’їхали з глузду і зайняли два перші місця завдяки розсилці «електронного сміття», то вона повинна представити зразки цього «спаму». Якщо ж виявиться, що це або листи до знайомих з проханням підтримати свою книгу, або просто заклики взяти участь у конкурсі — то це означатиме, що пані Пиркало знову каже неправду і приховує справжні причини фальсифікації.

До речі, заклик до знайомих проголосувати за певну книгу не є порушенням правил, так само як не є порушенням заклик самої пані Пиркало на сайті Майдан голосувати за все «хароше»:

"Колеги, заходимо, пишемо про улюблені книжки і голосуємо! Там є і Отар, і багато іншого харошого. Хто вже проголосував - все одно заходимо. Розкажіть друзям. Дякую, Ліззі".

Хоча Світлані Пиркало як організатору конкурсу тут не варто було згадувати Отара Довженка, адже в юриспруденції це називається «конфліктом інтересів», простіше — використанням службового становища в приватних цілях.

Так само не варто було їй закликати своїх «колег» повторно голосувати — раз на три дні (виявляється, спочатку була й така прихована можливість). Ось що вона пише в цій же гілці Майдану:

Да, воно можна і ще раз за дні три.
Щодо об*єктивності - то мєжду нами дєвочками це голосування - лише одна п*ята остаточного результату. Ще є чотири експерти, які із усього списку, запропонованого читачами, визначать своїх 5 найкращих книжок, із цього всього буде вибрано 5 фіналістів, а потім книжку року. Так шо деякі тут є популярні хлопи, але якщо експерти прочитають і скажуть, що фігня, то й кукізи, і кукіши не поможуть. А голосування дає нагоду експертам ще раз переглянути книжку, скажімо, того ж отара, а мені - їм про це нагадати. так шо просім ето вот, чим більше голосів буде віддано за гарні книжки, тим під більшим тиском будуть експерти»
(цитата подається в авторській редакції).

Пояснимо, до згадані Світланою Пиркало «кукізи і кукіши» — це натяк на технологію фальшування. Для непосвячених пан Отар це пізніше пояснив без натяків: «Поки воно тривало, я грішним ділом кілька разів проголосував за Таню Малярчук (яка тепер, за збігом обставин, є серед моїх "конкурентків" у фіналі) - лише щоб пересвідчитись, що голосувати можна скільки завгодно, навіть з одного комп'ютера, коли міняються кукізи. Тобто "проголосував - очистив кукізи - проголосував знову", і так до неможливості».

Проте зауважимо, що ця технологія фальшування працювала недовго, бо вже десь через тиждень технічна служба Бі-Бі-Сі почала періодично відкидати голосування з тієї самої IP-адреси (як і було передбачено конкурсом). Тому можна було неодноразово спостерігати, як час від часу стрибкоподібно зменшується кількість голосів відразу в цілої групи книг.

Так що пан Отар Довженко може вважати свою совість чистою — фокус з «кукізами» було вчасно припинено (повністю або частково) технічними фахівцями Бі-Бі-Сі.

Проте не може вважати чистою свою совість пані Пиркало, адже вона, будучи організатором конкурсу, закликала БАГАТОРАЗОВО голосувати з того ж самого комп’ютера «раз за дні три» і хвалилася, що як організатор конкурсу матиме нагоду просувати Отара. До речі, вона таки досягла свого — “Квітославу” О. Довженка (51 голос) таки «всунули» в п’ятірку, хоча для цього довелося розділити п’яте місце з книгою «Танці в масках» Л. Денисенко (186 голосів). В результаті «п’ятірка» невимушено перетворилася на «шістку» (мовляв, а яка різниця?)

Повторимо, що залучення до конкурсу нових людей і агітація за певні книги не є порушенням правил — порушенням можна вважати лише «фокус з кукізами» (проте він, скоріше всього, не пройшов), а також використання службового становища в особистих цілях. Тому виходить, що порушила умови конкурсу лише одна особа — журналістка Світлана Пиркало.

Отже, озвучені Світланою Пиркало три причини фальсифікації півфіналу конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі – 2006» («расизм», «спам» і «кукізи») виявилися неправдивими:

По-перше, книгу «Пшениця без куколю» не могли зняти через расизм, бо його там просто немає (див. вище). Окрім того, теза про расизм зовсім не пояснює, за що тоді зняли з конкурсу книги Бондаренка і Кундера? Щоправда, є один "маячок". Світлана Пиркало переконана: якщо її не звільнять з роботи, то «наступного року в нашому конкурсі буде нове правило: книжки расистського, антисемітського, гомофобского і т.ін. характеру участі в ньому не беруть. Вона що, натякає на «антисемітський і гомофобський характер» книг Бондаренка і Кундера? Якщо ні, тоді ЗА ЩО їх викинули з півфіналу?

По-друге, спам не може спонукати людину витрачати час на те, щоб хоч краєм ока подивитися на книгу, зайти на сторінку Бі-Бі-Сі, знайти книгу серед 45-ти позицій і проголосувати за неї. Якщо ж хтось, отримавши листа, доклав зусиль і з власної волі проголосував за книгу, то це вже для нього не спам, а вартісне інформаційне повідомлення.

По-третє, голосування не було сфальсифіковане за допомогою видалення кукізів і повторного голосування, оскільки це суперечить запевненню організаторів конкурсу ігнорувати голосування з тієї ж самої IP-адреси, а також багаторазово спостереженій практиці одночасного знімання голосів з цілої групи книг. До того ж Світлана Пиркало не звинувачує Каганця і Бондаренка в застосуванні «фокусу з кукізами», бо з цим експериментував шанований нею пан Отар.

* * *

На цьому можна було б зупинитися, проте одкровення пані Пиркало настільки цікаві...

Наприклад, вона, «як людина толерантна», вважає, що Каганцю має бути соромно за свій намір виграти конкурс і він зобов’язаний «щезнути з нашого життя». Дуже дивна думка.

А потім ця неадекватна ідея про неіснуючий спам, через який «інтернет-голосування може бути лише дорадчим». Водночас, за її словами, «голосування - лише одна п*ята остаточного результату», бо решту чотири п’ятих дають експерти. Виходить, результати голосування мають вагу одного експерта, але тоді до чого тут «дорадчість».

Нарешті, «І нехай ніхто не думає, що ми боїмося істинних арійців». А хіба її хтось залякував? Чого вона боїться? Звідки цей душевний неспокій (на межі з панікою) і показна бравада?

Здогадайтеся з одного разу.

----------------------------------
В тему:

Книга Андруховича вилучена зі списку фіналістів конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі 2006». Хто наступний?

Помер ще один міф – про правдивість Бі-Бі-Сі

“Підрахуї” на Бі-Бі-Сі

Фіналіст конкурсу “Книжка року Бі-Бі-Сі 2006” Отар Довженко звинувачує технічну службу Бі-Бі-Сі в некомпетентності

Перукар для українського вовка, або навіщо Андрухович принижує Україну?

Інша література