Ігор Каганець's blog

Розуміння структури інформаційної системи сапієнсів є обов’язковою умовою успішного переходу від смертної людини до безсмертної боголюдини.

У неділю 25 грудня 2016 року в Києві відбулося 26-те зібрання засновників «Народного Оглядача». Під час відвертої розмови «без телекамер» і «без аватарів» обговорили тему підвищення ефективності нашої роботи у творенні постіндустріальної цивілізації Міжмор’я в 2017 році. Головне питання – з ким працювати, де шукати союзників?

Я навчився ходити – відтоді я пускаюся бігати. Я навчився літати – відтоді мене вже не треба спершу штовхнути, щоб я зрушив із місця. Тепер я легкий, тепер я літаю, тепер я бачу себе під собою, тепер крізь мене танцює Бог. Так казав Заратустра.

25 грудня 1 року до н. е. в галілейському Назареті в теплій і затишній батьківській хаті народився Ісус Хрестос – Син Божий, боголюдина (хрестос, спас, мамай), безсмертний, оновлювач Арійської традиції, засновник громади нових аріїв.

Якщо мережа створена для продажу реклами, то її користувачі будуть споживачами реклами. Якщо ж вони хочуть розвитку, то їм потрібна мережа, створена для розвитку.

Кожен цикл завжди починається із Золотої ери. Для неї характерне найактивніше творення нового, тут найбільше динамізму і пригод. Саме таким і виявився 2016 рік. Розглянемо основні події року, що минає.

У неділю 25 грудня 2016 року акціонери нашого стартапу зустрічаються «без аватарів» у затишному приміщенні в центрі Києва з 10-00 до 13-00. Це вже будуть 26 збори засновників нової Української держави і нової цивілізації.

Видатний письменник і мислитель Джон Толкін описав раси Середзем’я, що існувало в минулому. Настав час описати раси Міжмор’я, що існуватиме в майбутньому.

Гра у безсмертя притягуватиме реальних безсмертних, які нині живуть серед нас, але вважають за краще не світитися. Вони не відкриваються людям тому, що люди не спроможні їх зрозуміти. Зате їх спроможні зрозуміти ми – ельфи Міжмор’я. І це відкриє нам доступ до прихованих знань, можливостей та ресурсів.

«Слава блаженному Богу за те, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним» – стверджував Григорій Сковорода. Проте наш буденний досвід переконує у протилежному: за вартісні речі треба важко боротися, а те, що дається легко, зазвичай нічого не варте. Звідки така суперечність?