Російська православна церква вже давно стала інструментом держави. Вона не стільки христоцентрична, скільки державоцентрична. Коли Петро І зруйнував патріаршество, то до 1917 року був священний синод, яким керував обер-прокурор, тобто чиновник від держави. І всі священники були частиною державної машини.

У ході цієї війни Україна починає займати абсолютно нове становище у світі та в Європі. Україна стане країною, в якій обстоюються ті принципи, позиції та цінності, які на Старому Заході нині вже не обстоюються так, як це робиться в Україні.

На думку Володимира Зеленського, ми маємо будувати Україну не як Швейцарію, а як великий Ізраїль. Проте Україна – не Ізраїль, між нами суттєві відмінності. По-перше, Ізраїль захищає свої території, які в міжнародно-правовому порядку не визнані належними до нього. Територіальна цілісність України після проголошення її незалежності була визнана всіма країнами світу й повністю підтверджена на міжнародно-правовому рівні. По-друге...

Україні потрібно знайти одну чи дві ядерні країни та підписати угоду про те, що Україна буде під їхнім захистом. Український дипломат пояснив, які саме гарантії безпеки потрібні нашій країні, аби убезпечитись від нападу ненаситного сусіда.

Адміністрація Байдена зацікавлена у затяжній війні в Україні й має намір використати її для посилення свого впливу. Найбільше їх цікавить переділ нафтогазового ринку. Головна мета візиту в Польщу – двостороннє партнерство між Варшавою та Вашингтоном. США і Британія конкурують за вплив на Східну Європу.

Багато хто в Україні, й особливо на Заході, хотів би бачити іншу, не путінську Росію. Яка не розв’язуватиме загарбницьких воєн, не сіятиме руйнування і смерть заради ствердження своєї уявної «величі». Цю «іншу Росію» нерідко пов’язують з російськими лібералами, опозиційними до путінського режиму. Такими, як Олексій Навальний, наприклад.

Я починаю серію відеороликів на youtube, де буду розповідати цивілізаційне значення того, що відбувається, давати погляд на події «здаля», намагатимусь розібратися, що саме зараз є важливим для майбутнього, а що є просто поточним.

На думку експертів, знищення звичної російської економіки призведе до її трансформації. Ще напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну багато хто України прогнозував розпад імперії рф. Кавказ стане якоюсь Кавказькою конфедерацією, Татарстан і Башкортостан – Татарською тощо. Ми вже бачимо, що Китай практично володіє Далеким Сходом та Сибіром.

Це не "війна Путіна" – це війна всіх росіян. Хвора вся Росія. Коріння цієї війни лежить в історії, яку в Кремлі трактують по-своєму. Росіяни, з Путіним чи без, прагнули та прагнутимуть знищити нас.

Російське керівництво некомпетентно спланувало свої дії на території України, опираючись на помилкові припущення щодо прихильності українців до росіян та недооцінювання ЗСУ. Американський філософ і політолог Френсіс Фукуяма ( Francis Fukuyama) назвав низку причин, чому Путін йде до поразки в Україні.

Виходячи з усіх їхніх офіційних заяв, починаючи з кінця лютого, їхня позиція – це прагматичний нейтралітет з антиамериканським порядком. Його основу складають кілька інтересів / розрахунків. Китай буде намагатися зіграти свою роль у якнайшвидшому закінченні / заморожуванні війни на базі якогось компромісу між РФ і Україною.

Для початку: Росія юридично не імперія і не абсолютна монархія з підданими, а демократична країна, де регулярно проходили вибори. Війну розв’язав обраний країною президент.

Китай діє виходячи з власного економічного інтересу. Зараз Китай виграє від того, що РФ розриває зв'язки з умовним колективним Заходом. Китай отримає дуже дешеві ресурси, зможе зайти в енергетичний сектор та інші ресурсі компанії РФ. Китай розглядає РФ та Білорусь як основні хаби для китайського проекту "Один пояс – один шлях".

Думаю, що цього разу не доведеться чекати півстоліття на появу нового «Віктора Суворова» з його «Криголамом», тож ми дізнаємось правду набагато раніше. Дізнаємось, хто саме дав Путіну обіцянку, що «йому нічого не буде» – і таким чином дав карт-бланш на агресію проти України.

Українська армія вже знищила стільки російських танків і техніки, скільки нема на озброєнні в Бундесвері. Якби це була війна України з Німеччиною, то німецька армія була б знищена вже два рази. І така сила лякає німецьких політиків, вони не знають, що з цим робити – розповів німецький політолог Сергій Сумленний в ефірі Радіо НВ.