Політизація жорстокого і трагічного українсько-польського конфлікту 1940-х рр. набула в 2013 році свого апогею. Неоднозначні постанови верхньої та нижньої палат польського парламенту, маніпулювання цифрами жертв, юридичні новотвори на кшталт «етнічні чистки з ознаками геноциду», неадекватні дії мало не третини народних депутатів українського парламенту призвели не до вдумливого аналізу та осмислення подій 70-річної давнини, а лише до утвердження значної частини польського та українського суспільств на позиціях давно сформульованих під впливом стійких стереотипів. На жаль, в сучасній демократичній Польщі частина політиків і державних діячів чітко реалізовує план із конструювання класичної «індустрії геноциду» (з жертвами, катами, праведниками), яка покликана стати одним із наріжних каменів колективної історичної пам’яті поляків, про що свідчить «Резолюція Сейму Республіки Польща у справі про пам'ять жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках», прийнята 22 липня 2016 року.
