Газета переповідає історичні факти, які вперше стали надбанням громадськості ввечері у середу, коли телеканал Бі-Бі-Сі оприлюднив архівні документи, знайдені одним з кореспондентів у міністерстві закордонних справ.

Як свідчать ті документи, 1958 року Британія продала Ізраїлю 20 тон важкої води, що дозволило тій країні запустити ядерний реактор на об'єкті "Дімона" у пустелі Неґев.

Тепер і сторики і політики висловлюють цілковите здивування, що продаж не було обумовлено жодними вимогами до Ізраїлю не використовувати матеріал у військових цілях, а також тим фактом, що оборудку тримали у таїні від Сполучених Штатів.

На той час Британія і США були ключовими союзниками і співпрацювали у створенні атомної зброї, а єдиним іншим членом ядерного клубу був Радянський Союз, пише Ґардіан.

Невдовзі до тих країн приєдналася і Франція, і саме французи допомагали Ізраїлю будувати перший ядерний реактор. Але для його використання у військових цілях ізраїльтянам бракувало важкої води, і те, що вони отримали її саме від британців, стало цілковитою несподіванкою для США.

На початку 1960-х адміністрація президента Кеннеді докладала надзвичайних зусиль, щоби перешкодити поширенню ядерних технологій, і особливу стурбованість Вашингтона викликали саме дії Ізраїлю, але тодішній прем'єр країни Давид Бен-Гуріон твердив, що дослідження на реакторі у пустелі Неґев мають виключно науковий характер, а для виробництва зброї Ізраїлю все одно бракує матеріалів.

Проте на той час Ізраїль вже мав усі необхідні складові для створення першої атомної бомби, пише Ґардіан, отримавши від британців важку воду. Сама Британія придбала її у Норвегії, але вибір технології виробництва плутонію для бомб було зроблено у бік графітових стрижнів, і Лондон прагнув позбутися важкої води, щоби відшкодувати витрачені на неї кошти.

За тодішніми цінами 20 тон важкої води коштували півтора мільйони фунтів - доволі великі гроші. Коли Ізраїль звернувся з пропозицією придбати матеріал, британці навіть не висували вимог щодо обмежень на його використання.

Формально було вирішено, що Британія продає воду назад Норвегії, а та перепродає її Ізраїлю, але фактично матеріал було завантажено відразу на ізраїльські кораблі.

Ізраїльтянам бракувало ще 5 тон важкої води, і британці, стурбовані можливим її використанням у військових цілях, відмовились продати додаткову кількість.

Проте ця стурбованість, пише Ґардіан, була запізнілою. На той час, коли під час візиту прем'єра Бен-Гуріона до Лондона 1961 року уряд Британії запропонував здійснити міжнародну інспекцію реактору "Дімона", Ізраїль відмовився, і припускають, що вже тоді він мав свою першу атомну бомбу.

Зараз припускають, що Ізраїль має до 130 зарядів, хоча офіційно країна ніколи не визнавала своєї належності до ядерного клубу.

---------------------------------
В тему:

Ізраїльський фахівець-ядерник виходить на свободу

Джона Кеннеді вбили ізраїльтяни

Ізраїль не хоче наслідувати пацифістську республіку, що добровільно відмовилася від ядерної зброї