«Укртелеком» загорніть, будь ласка...
07/19/2004 - 22:32
«Укртелеком» загорніть, будь ласка...
Світ
бізнесhttps://www.ar25.org/node/4289
«Укртелеком», відкрий личко!
Отже, комісія з приватизації компанії «Укртелеком» вирішила оголосити і завершити конкурс із продажу державних 42,86% акцій оператора до жовтня 2004 року. Глава Фонду держмайна Михайло Чечетов повідомив, що умови приватизації будуть затверджені Кабміном. Після продажу в держвласності планують залишити контрольний пакет (50%+1 акція).
Для розуміння масштабу інтриги варто сказати, що «Укртелеком» - це навіть не комбінат імені Ілліча. Це така собі телефонна «Криворіжсталь». Подібності з величенним комбінатом підприємству додає і той факт, що саме їх продажами закінчується ера великої вітчизняної приватизації (читай – епоха первинного накопичення капіталу). Обидва прибуткові. І якими саме інтересами керуються діячі, які продають курей, що несуть золоті яйця, - не зрозуміло. Однак великі сумніви в тому, що це інтереси державні.
Об'єктивна реальність така: «Укртелеком» - монополіст на ринку послуг зв'язку. За оцінками експертів, разом з дочірніми компаніями оператор контролює 60% телекомунікаційного ринку країни. Підприємство має власну первинну мережу, засновану на волоконно-оптичних лініях зв'язку сумарною довжиною понад 12 тисяч кілометрів і обслуговує 9 мільйонів абонентів стаціонарного телефонного зв'язку (80% від загальної кількості).
Цифри не менш вражаючі: тільки за минулий рік «Укртелеком» збільшив свій доход на 15%. Також це найбільша компанія країни (з тих, чиї акції торгуються на ринку) за рівнем капіталізації - 9,74 мільярда гривень. Важливо також не забувати, що з проданих під час пільгової передплати 7,14% акцій у дрібних акціонерів залишилося близько 2%, тоді як близько 5% уже сконцентровані. Як уже писав «Главред», за неофіційними даними, контролює ці акції Станіслав Довгий – «людина у футлярі» телекомунікаційної галузі. До речі, Станіслав Олексійович днями потрапив до складу комісії з приватизації «Укртелекому». Хоча важко припустити, що пан Довгий зуміє зіграти в процесі роль провідної скрипки. І ось чому.
«Динамо» третього ступеня
Якщо вірити Еріку Берну, то «динамо» - це така гра. У спрощеному варіанті «динамо» – це флірт, багатообіцяючий, але без наслідків. У нашому випадку, тобто у варіанті приватизації «Укртелекому» - це безмежне «динамо», цинічна варіація на тему «дам, але вам». Суть гри, очевидно, зведеться до наступного: умови конкурсу приватизації будуть такі, що подати заявку зможе кожен, а виграти – заздалегідь відомий персонаж. Але почнемо по черзі.
Серед компаній, що давно і завзято претендують на «Укртелеком», фірм з українським податковим кодом, як видно, не буде. Об'єктивно в країні не існує необхідного легального капіталу. Якщо, звичайно, не згадувати всує прізвища «Пінчук» і «Ахметов». Але вони вже одержали «Криворіжсталь». При мовчазній, до речі, згоді інших небідних людей, що мають значні політичні лобі і зв'язки того рівня, що дозволяють знайти пару мільярдів у борг протягом доби. Утім, і в Пінчука, і в Ахметова існують й інші причини не намагатися «з'їсти» ласий шматочок. Про них – пізніше.
Зате напевно в списку претендентів виявляться такі монстри телекомунікаційного ринку, як «Дойчеком» (Німеччина), «Система» і «Ростелеком» (Росія). При цьому амбіції німців здаються досить помірними, і можна розраховувати на те, що в цій сутичці для них головне брати участь, а не перемогти. Зі східними сусідами – складніше. Ще в середині березня тодішній виконуючий обов'язки, а нинішній глава правління «Укртелекому» Григорій Дзекон повідомив, що «ці дві компанії єдині, хто цікавиться, проводять консультації з нами. Крім них, інтересу до «Укртелекому» не виявляє ніхто». Від уваги спостерігачів не вислизнула легка досада, з якою були вимовлені ці слова. Тоді багато хто подумав, що пану Дзекону за країну кривдно: мовляв, таке підприємство, а вони, капіталісти махрові, не цікавляться. Але день сьогоднішній показує: не тим був засмучений, Григорій Борисович, ой не тим. Справа в тім, що натиск, з якими росіяни нині захоплюють телекомунікаційний ринок України, те саме, що поведінка пантери в період шлюбних ігор. Неформально, але досить зрозумілою мовою, можливо, із вживанням класичних уже слів «убиральня» і «мочити», російською стороною було заявлено, що в боротьбі за «Укртелеком» вони не залишаться лише статистами. «Брати по крові» будуть боротися. Якщо буде потрібно – із самою Сім’єю. Тією самою, котра збирається на заслужений відпочинок на початку зими.
Там, за Тумановим...
«Хто такий Туманов?», - запитаєте ви. Юрій Туманов – брат дружини президента Леоніда Кучми, Людмили Миколаївни. У 2000-2001 році мав статус помічника Президента України , і разом з київським губернатором Анатолієм Засухою був у складі офіційної делегації, що налагоджує відносини з московськими колегами. До слова, відносини Сім’ї в особі Туманова із сімейством Засух – давні і взаємовигідні. Але це інша історія, що не має відношення до телекомунікацій, але не менш цікава.
Отож, російська «Независимая газета» ще в 1999-му році називала прізвище Туманова в контексті фактичної монополізації Сім’єю галузі зв'язку. Видання «Україна кримінальна» повідомляє, що серед засновників "Київстар GSM" є і товариство "Сторм", якому належить - 21%, акцій, і де директором є Юрій Туманов. «Нардеп Олена Мазур стверджує, що Туманов - громадянин Росії, людина системи КДБ СРСР, особа, наближена до російського олігарха Потаніна», - передає видання.
За відомостями «Главреда», Юрій Туманов дійсно мав відношення до військових і закритих структур СРСР. Справа в тім, що брат Людмили Миколаївни свого часу, як би це сказати, по-сімейному курирував її чоловіка, Леоніда Кучму, який очолював одне зі стратегічних підприємств 1/5 суші «Південмаш». Зв'язки, що виникли в ті далекі часи і сьогодні можна простежити в близькому Сім’ї «Укртелекому». Наприклад, дехто Сергій Цепенніков сьогодні є заступником глави підприємства. Звичайно ж, Сергій Анатолійович курирує економіку та фінанси. У минулому цей уродженець Дніпропетровська працював головбухом виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод». Звичайно ж, було це за директора Кучми. Досвід зв'язківця пан Цепенніков одержував у Дніпропетровській філії «Київстара», звідки і переїхав до Києва.
Люди знаючі стверджують, що призначення Сергія Цеппенікова виявилося досить неприємною новиною для його безпосереднього керівника Григорія Дзекона. У Григорія Борисовича, до слова, теж непогані стосунки з Юрієм Тумановим. Може, вся справа в тому, що Дзекон з Вінниці, а не з Дніпропетровська? Або в тому, що «у зв'язку» він з'явився не завдяки Туманову? Як би там не було, але на сьогоднішній день, говорять, де-факто жодне рішення в «Укртелекомі» не приймається без дозволу або вказівки пана Туманова особисто.
Чому Дзекон погоджується на відведену йому роль? З одного боку, як стверджують джерела, його структурам відведений обмежений «будмайданчик» на телекомунікаційному полі. З іншого боку – у Дзекона, як і в багатьох його попередників, немає особливого вибору. Адже перед ним «маячить» низка доль його попередників на посаді. Наприклад, пригадується доля того ж Станіслава Довгого, що свого часу був цілком усунутий від справ. І навіть ті акції, якими він сьогодні володіє, скоріше, обтяжують Станіслава Олексійовича, ніж радують. Як видно, під час галасу навколо приватизації «Укртелекому», йому буде запропоновано продати і свій пакет. І, судячи з того, як багато «слідів» залишив свого часу Довгий, він на це піде. Навіть із втратами для себе.
Що стосується «команди» Довгого – Миколи Гончара (екс-глава Держкомітету із зв'язку), Сергія Січкаренка (екс-глава «Укртелекому», що пішов у відставку під тиском Сергія Льовочкіна), то сьогодні їхні інтереси в галузі не присутні.
Окремого згадування в контексті «Укртелекому» заслуговує фігура Сергія Льовочкіна – першого помічника Президента, голови наглядової ради «Укртелекому». Сергію Володимировичу, який давно і добре себе зарекомендував у справах сімейних, доручена й остання глобальна приватизація. Якщо Сім’я, як ми припускаємо, висловила зацікавленість «Укртелекомом», то напевно, цим продиктована запопадливість першого помічника, що розгорнув стрімку приватизаційну діяльність. Говорять, вже в понеділок, 19 липня, будуть оголошені умови конкурсу приватизації. Можливо, не далі, як 28 липня проведуть сам конкурс. І вже майже напевно буде звільнений з посади Олексій Маринчук, який ще сьогодні є президентом UTEL. Раптом виявляться якісь «проколи» у його роботі, то вибір у пана Маринчука може залишитися невеликий – у кращому випадку – звільнення? У цьому контексті буде не зайвим нагадати, що, UTEL – один з ласих шматочків «Укртелекому». У списку його майна – станції, підстанції, лінії, і, головне – трафік, що за давньою українською традицією, яка склалася в галузі, рахують досить приблизно, і відкриваючи тим самим можливість для його «витоків і утрясок».
Таким чином, найближчим часом будуть створені всі умови для того, щоб приватизація «Укртелекому» пройшла з мінімальними скандалами. І не створила не передбачуваних наслідків. Частину з яких – і скандалів, і наслідків – можна спрогнозувати вже сьогодні.
Епілог
У складі комісії з приватизації «Укртелекому», крім Сергія Льовочкіна, «донецькі» представлені також першим віце-прем'єром Миколою Азаровим і радником прем'єр-міністра Едуардом Прутником. Відразу обмовимося: Льовочкін-то не такий «донецький», як хочеться багатьом думати. Просто він звідти родом. Але методи ведення бізнесу і спосіб мислення Сергія Володимировича не є спільними з психологією команди прем'єра.
У тому й річ, що команда прем'єра – не команда Ахметова. Той у свою чергу, очевидно, одержить бажане. Уже сьогодні заявлено, що компанія DCC підписала контракт зі шведською компанією «Ерікссон» на постачання, проектування і впровадження нової мережі стандарту GSM. Такий же контракт DCC підписала з Nokia – на побудову мережі GSM/EDGE. Сума останньої угоди становить 125 мільйонів євро. У загальному на розвиток мереж DCC витратила понад 200 мільйонів євро.
Прикол у тому, що на сьогоднішній день DCC не володіють ліцензіями, які дозволяють їм використовувати названі стандарти зв'язку, зокрема, ліцензією на ГСМ-900. Але якщо компанія ризикнула такими грішми, отже, вона має гарантії одержання відповідних документів. Чи варто говорити, що цього досить, щоб «пропустити» продаж «Укртелекому»?
Що стосується інтересів оточення кандидата в президенти від донецького регіону, то «Укртелеком» - не їхнє свято. Розраховуючи на політичну підтримку Сім’ї, Віктор Янукович навряд чи стане боротися за економічні інтереси. Крім того, цілком імовірно, що під час написання умов приватизації, яким, повторимося, займається Кабмін, інтереси його окремих членів будуть задоволені.
Ще одна впливова група (читай – Віктор Пінчук) теж не стане перешкоджати угоді: адже родичі. Крім того, Віктор Михайлович завжди мало цікавився телекомунікаційним ринком. Навіщо йому починати в такий спосіб?
Таким чином, найбільша проблема, що виникла зараз на шляху людей, які врешті приватизують «Укртелеком» - це спосіб оформлення угоди. Не заявиться ж справді громадянин Росії Туманов у Фонд держмайна і не скаже: «Укртелеком» загорніть, будь ласка!». Як видно, діяти доведеться через іноземні компанії. Їх буде неважко вирахувати в списку солідних претендентів. Залишається тільки дочекатися оголошення списку учасників конкурсу. Може бути, такою компанією навіть стане «Альфа», яка володіє зараз «Київстар» і має до пана Туманова деяке відношення.
Головною задачею для Сім’ї після приватизації «Укртелекому» стане збереження статус-кво. Тобто, необоротність угоди за будь-яких політичних розкладів. У такому випадку, найбільш зручно «застовбити» місце начальника і декількох членів у Національній Комісії регулювання зв'язку – новому регуляторному органі, що має бути створений відповідно до Закону «про телекомунікації».
Утім, багато учасників ринку ставляться до приватизації, що починається, як до справи вже завершеної. Співрозмовник «Главреда» повідомив зокрема, що оператори ринку вже готуються до життя з новим хазяїном. Наприклад, прогнозується, що «Київстар» трохи втратить у позиціях з відходом Сім’ї з великої політики. Відповідно, UMC (читай - МТС) – придбає. Шкода от тільки людей, «які гинуть» у цій боротьбі за «метал». Адже зрозуміло, що багатьом топ-менеджерам провідної компанії доведеться піти: вони не вміють вести бізнес за звірячими законами, надаючи перевагу законам юридичним. Так що МТС ще побореться. Але це буде вже після епохи Сім’ї...
---------------------------
В тему:
Чотири цитати для медитацій
Український варіант: неолібералізм + ренаціоналізація, або в чому сила держави?
Німецький експеримент
Фашизм чи солідаризм?
Отже, комісія з приватизації компанії «Укртелеком» вирішила оголосити і завершити конкурс із продажу державних 42,86% акцій оператора до жовтня 2004 року. Глава Фонду держмайна Михайло Чечетов повідомив, що умови приватизації будуть затверджені Кабміном. Після продажу в держвласності планують залишити контрольний пакет (50%+1 акція).
Для розуміння масштабу інтриги варто сказати, що «Укртелеком» - це навіть не комбінат імені Ілліча. Це така собі телефонна «Криворіжсталь». Подібності з величенним комбінатом підприємству додає і той факт, що саме їх продажами закінчується ера великої вітчизняної приватизації (читай – епоха первинного накопичення капіталу). Обидва прибуткові. І якими саме інтересами керуються діячі, які продають курей, що несуть золоті яйця, - не зрозуміло. Однак великі сумніви в тому, що це інтереси державні.
Об'єктивна реальність така: «Укртелеком» - монополіст на ринку послуг зв'язку. За оцінками експертів, разом з дочірніми компаніями оператор контролює 60% телекомунікаційного ринку країни. Підприємство має власну первинну мережу, засновану на волоконно-оптичних лініях зв'язку сумарною довжиною понад 12 тисяч кілометрів і обслуговує 9 мільйонів абонентів стаціонарного телефонного зв'язку (80% від загальної кількості).
Цифри не менш вражаючі: тільки за минулий рік «Укртелеком» збільшив свій доход на 15%. Також це найбільша компанія країни (з тих, чиї акції торгуються на ринку) за рівнем капіталізації - 9,74 мільярда гривень. Важливо також не забувати, що з проданих під час пільгової передплати 7,14% акцій у дрібних акціонерів залишилося близько 2%, тоді як близько 5% уже сконцентровані. Як уже писав «Главред», за неофіційними даними, контролює ці акції Станіслав Довгий – «людина у футлярі» телекомунікаційної галузі. До речі, Станіслав Олексійович днями потрапив до складу комісії з приватизації «Укртелекому». Хоча важко припустити, що пан Довгий зуміє зіграти в процесі роль провідної скрипки. І ось чому.
«Динамо» третього ступеня
Якщо вірити Еріку Берну, то «динамо» - це така гра. У спрощеному варіанті «динамо» – це флірт, багатообіцяючий, але без наслідків. У нашому випадку, тобто у варіанті приватизації «Укртелекому» - це безмежне «динамо», цинічна варіація на тему «дам, але вам». Суть гри, очевидно, зведеться до наступного: умови конкурсу приватизації будуть такі, що подати заявку зможе кожен, а виграти – заздалегідь відомий персонаж. Але почнемо по черзі.
Серед компаній, що давно і завзято претендують на «Укртелеком», фірм з українським податковим кодом, як видно, не буде. Об'єктивно в країні не існує необхідного легального капіталу. Якщо, звичайно, не згадувати всує прізвища «Пінчук» і «Ахметов». Але вони вже одержали «Криворіжсталь». При мовчазній, до речі, згоді інших небідних людей, що мають значні політичні лобі і зв'язки того рівня, що дозволяють знайти пару мільярдів у борг протягом доби. Утім, і в Пінчука, і в Ахметова існують й інші причини не намагатися «з'їсти» ласий шматочок. Про них – пізніше.
Зате напевно в списку претендентів виявляться такі монстри телекомунікаційного ринку, як «Дойчеком» (Німеччина), «Система» і «Ростелеком» (Росія). При цьому амбіції німців здаються досить помірними, і можна розраховувати на те, що в цій сутичці для них головне брати участь, а не перемогти. Зі східними сусідами – складніше. Ще в середині березня тодішній виконуючий обов'язки, а нинішній глава правління «Укртелекому» Григорій Дзекон повідомив, що «ці дві компанії єдині, хто цікавиться, проводять консультації з нами. Крім них, інтересу до «Укртелекому» не виявляє ніхто». Від уваги спостерігачів не вислизнула легка досада, з якою були вимовлені ці слова. Тоді багато хто подумав, що пану Дзекону за країну кривдно: мовляв, таке підприємство, а вони, капіталісти махрові, не цікавляться. Але день сьогоднішній показує: не тим був засмучений, Григорій Борисович, ой не тим. Справа в тім, що натиск, з якими росіяни нині захоплюють телекомунікаційний ринок України, те саме, що поведінка пантери в період шлюбних ігор. Неформально, але досить зрозумілою мовою, можливо, із вживанням класичних уже слів «убиральня» і «мочити», російською стороною було заявлено, що в боротьбі за «Укртелеком» вони не залишаться лише статистами. «Брати по крові» будуть боротися. Якщо буде потрібно – із самою Сім’єю. Тією самою, котра збирається на заслужений відпочинок на початку зими.
Там, за Тумановим...
«Хто такий Туманов?», - запитаєте ви. Юрій Туманов – брат дружини президента Леоніда Кучми, Людмили Миколаївни. У 2000-2001 році мав статус помічника Президента України , і разом з київським губернатором Анатолієм Засухою був у складі офіційної делегації, що налагоджує відносини з московськими колегами. До слова, відносини Сім’ї в особі Туманова із сімейством Засух – давні і взаємовигідні. Але це інша історія, що не має відношення до телекомунікацій, але не менш цікава.
Отож, російська «Независимая газета» ще в 1999-му році називала прізвище Туманова в контексті фактичної монополізації Сім’єю галузі зв'язку. Видання «Україна кримінальна» повідомляє, що серед засновників "Київстар GSM" є і товариство "Сторм", якому належить - 21%, акцій, і де директором є Юрій Туманов. «Нардеп Олена Мазур стверджує, що Туманов - громадянин Росії, людина системи КДБ СРСР, особа, наближена до російського олігарха Потаніна», - передає видання.
За відомостями «Главреда», Юрій Туманов дійсно мав відношення до військових і закритих структур СРСР. Справа в тім, що брат Людмили Миколаївни свого часу, як би це сказати, по-сімейному курирував її чоловіка, Леоніда Кучму, який очолював одне зі стратегічних підприємств 1/5 суші «Південмаш». Зв'язки, що виникли в ті далекі часи і сьогодні можна простежити в близькому Сім’ї «Укртелекому». Наприклад, дехто Сергій Цепенніков сьогодні є заступником глави підприємства. Звичайно ж, Сергій Анатолійович курирує економіку та фінанси. У минулому цей уродженець Дніпропетровська працював головбухом виробничого об'єднання «Південний машинобудівний завод». Звичайно ж, було це за директора Кучми. Досвід зв'язківця пан Цепенніков одержував у Дніпропетровській філії «Київстара», звідки і переїхав до Києва.
Люди знаючі стверджують, що призначення Сергія Цеппенікова виявилося досить неприємною новиною для його безпосереднього керівника Григорія Дзекона. У Григорія Борисовича, до слова, теж непогані стосунки з Юрієм Тумановим. Може, вся справа в тому, що Дзекон з Вінниці, а не з Дніпропетровська? Або в тому, що «у зв'язку» він з'явився не завдяки Туманову? Як би там не було, але на сьогоднішній день, говорять, де-факто жодне рішення в «Укртелекомі» не приймається без дозволу або вказівки пана Туманова особисто.
Чому Дзекон погоджується на відведену йому роль? З одного боку, як стверджують джерела, його структурам відведений обмежений «будмайданчик» на телекомунікаційному полі. З іншого боку – у Дзекона, як і в багатьох його попередників, немає особливого вибору. Адже перед ним «маячить» низка доль його попередників на посаді. Наприклад, пригадується доля того ж Станіслава Довгого, що свого часу був цілком усунутий від справ. І навіть ті акції, якими він сьогодні володіє, скоріше, обтяжують Станіслава Олексійовича, ніж радують. Як видно, під час галасу навколо приватизації «Укртелекому», йому буде запропоновано продати і свій пакет. І, судячи з того, як багато «слідів» залишив свого часу Довгий, він на це піде. Навіть із втратами для себе.
Що стосується «команди» Довгого – Миколи Гончара (екс-глава Держкомітету із зв'язку), Сергія Січкаренка (екс-глава «Укртелекому», що пішов у відставку під тиском Сергія Льовочкіна), то сьогодні їхні інтереси в галузі не присутні.
Окремого згадування в контексті «Укртелекому» заслуговує фігура Сергія Льовочкіна – першого помічника Президента, голови наглядової ради «Укртелекому». Сергію Володимировичу, який давно і добре себе зарекомендував у справах сімейних, доручена й остання глобальна приватизація. Якщо Сім’я, як ми припускаємо, висловила зацікавленість «Укртелекомом», то напевно, цим продиктована запопадливість першого помічника, що розгорнув стрімку приватизаційну діяльність. Говорять, вже в понеділок, 19 липня, будуть оголошені умови конкурсу приватизації. Можливо, не далі, як 28 липня проведуть сам конкурс. І вже майже напевно буде звільнений з посади Олексій Маринчук, який ще сьогодні є президентом UTEL. Раптом виявляться якісь «проколи» у його роботі, то вибір у пана Маринчука може залишитися невеликий – у кращому випадку – звільнення? У цьому контексті буде не зайвим нагадати, що, UTEL – один з ласих шматочків «Укртелекому». У списку його майна – станції, підстанції, лінії, і, головне – трафік, що за давньою українською традицією, яка склалася в галузі, рахують досить приблизно, і відкриваючи тим самим можливість для його «витоків і утрясок».
Таким чином, найближчим часом будуть створені всі умови для того, щоб приватизація «Укртелекому» пройшла з мінімальними скандалами. І не створила не передбачуваних наслідків. Частину з яких – і скандалів, і наслідків – можна спрогнозувати вже сьогодні.
Епілог
У складі комісії з приватизації «Укртелекому», крім Сергія Льовочкіна, «донецькі» представлені також першим віце-прем'єром Миколою Азаровим і радником прем'єр-міністра Едуардом Прутником. Відразу обмовимося: Льовочкін-то не такий «донецький», як хочеться багатьом думати. Просто він звідти родом. Але методи ведення бізнесу і спосіб мислення Сергія Володимировича не є спільними з психологією команди прем'єра.
У тому й річ, що команда прем'єра – не команда Ахметова. Той у свою чергу, очевидно, одержить бажане. Уже сьогодні заявлено, що компанія DCC підписала контракт зі шведською компанією «Ерікссон» на постачання, проектування і впровадження нової мережі стандарту GSM. Такий же контракт DCC підписала з Nokia – на побудову мережі GSM/EDGE. Сума останньої угоди становить 125 мільйонів євро. У загальному на розвиток мереж DCC витратила понад 200 мільйонів євро.
Прикол у тому, що на сьогоднішній день DCC не володіють ліцензіями, які дозволяють їм використовувати названі стандарти зв'язку, зокрема, ліцензією на ГСМ-900. Але якщо компанія ризикнула такими грішми, отже, вона має гарантії одержання відповідних документів. Чи варто говорити, що цього досить, щоб «пропустити» продаж «Укртелекому»?
Що стосується інтересів оточення кандидата в президенти від донецького регіону, то «Укртелеком» - не їхнє свято. Розраховуючи на політичну підтримку Сім’ї, Віктор Янукович навряд чи стане боротися за економічні інтереси. Крім того, цілком імовірно, що під час написання умов приватизації, яким, повторимося, займається Кабмін, інтереси його окремих членів будуть задоволені.
Ще одна впливова група (читай – Віктор Пінчук) теж не стане перешкоджати угоді: адже родичі. Крім того, Віктор Михайлович завжди мало цікавився телекомунікаційним ринком. Навіщо йому починати в такий спосіб?
Таким чином, найбільша проблема, що виникла зараз на шляху людей, які врешті приватизують «Укртелеком» - це спосіб оформлення угоди. Не заявиться ж справді громадянин Росії Туманов у Фонд держмайна і не скаже: «Укртелеком» загорніть, будь ласка!». Як видно, діяти доведеться через іноземні компанії. Їх буде неважко вирахувати в списку солідних претендентів. Залишається тільки дочекатися оголошення списку учасників конкурсу. Може бути, такою компанією навіть стане «Альфа», яка володіє зараз «Київстар» і має до пана Туманова деяке відношення.
Головною задачею для Сім’ї після приватизації «Укртелекому» стане збереження статус-кво. Тобто, необоротність угоди за будь-яких політичних розкладів. У такому випадку, найбільш зручно «застовбити» місце начальника і декількох членів у Національній Комісії регулювання зв'язку – новому регуляторному органі, що має бути створений відповідно до Закону «про телекомунікації».
Утім, багато учасників ринку ставляться до приватизації, що починається, як до справи вже завершеної. Співрозмовник «Главреда» повідомив зокрема, що оператори ринку вже готуються до життя з новим хазяїном. Наприклад, прогнозується, що «Київстар» трохи втратить у позиціях з відходом Сім’ї з великої політики. Відповідно, UMC (читай - МТС) – придбає. Шкода от тільки людей, «які гинуть» у цій боротьбі за «метал». Адже зрозуміло, що багатьом топ-менеджерам провідної компанії доведеться піти: вони не вміють вести бізнес за звірячими законами, надаючи перевагу законам юридичним. Так що МТС ще побореться. Але це буде вже після епохи Сім’ї...
---------------------------
В тему:
Чотири цитати для медитацій
Український варіант: неолібералізм + ренаціоналізація, або в чому сила держави?
Німецький експеримент
Фашизм чи солідаризм?
Останні записи