ЧУДОВА НОВИНА !

«Господин Гитлер, — отзывался Лоренц Франк, — прирожденный народный оратор, который своим фанатизмом и своей манерой держаться... заставляет присутствующих внимательно слушать и думать так же, как и он».

До речі, мало хто знає, що у червні 1928 року Адольф Гітлер надиктував Максу Аману свою нову книгу, так звану «Другу книгу». Опублікована вона була лише в 1961 році, про її існування ніхто не знав, поки її не випустили в світ. З «Другої книги» Адольфа Гітлера: «До тих пір, поки в Росії існує нинішній режим, у неї є тільки одна мета: отруїти більшовицькою отрутою і Німеччину. Отже, тільки комуністи можуть виступати за германо-радянський союз. Якщо такий альянс буде досягнутий, то в результаті в Німеччині настане в точності така ж повна влада єврейства, яка існує нині в Росії ... Росія - країна, яка зруйнувала свою власну національну економіку для того, щоб дати можливість міжнародного капіталу захопити повний контроль ... Потрібно сказати, що у слов'янства взагалі відчувається брак сил, необхідних для формування держави. Будь-які урядові формації в Росії завжди були пересичені іноземними елементами. З часу Петра Великого там незмінно були присутні дуже багато німців (балтів), які формували кістяк і мозок російської держави. В ході століть незліченні тисячі німців русифікувалися, але, по суті справи, ці штучні росіяни залишалися німцями, як по крові, так і за здібностями. Росія зобов'язана цьому вищому Тевтонському шару не тільки в області політики, а й за те невелике, чим вона може пишатися в культурному плані. Велика Росія не могла б існувати без німецького впливу. До тих пір, поки Росія була державою з автократичної формою правління, вищий прошарок, колишній далеко не російський, робив вирішальний вплив на життя гігантської імперії. Навіть Бісмарк, принаймні, частково знав саме таку Росію. Саме з нею державний німецький геній мав політичні угоди. Але і при його житті нестійкість і ненадійність російської політики, як внутрішньої, так і зовнішньої, утруднювали будь-які розрахунки. З певного часу виникла тенденція до придушення вищого, німецького шару. Поява національної російської інтелігенції співпала з загасанням найцінніших расових сил. Офіцерство в основному було неслов'янського походження, в усякому разі, неросійським по крові.  Поступово, однак, стали плекати російську по крові інтелігенцію і готувати для впровадження у вищі верстви. Це проявилося найбільш гостро, мабуть, в нігілізмі російських університетів. За своєю сутністю, цей нігілізм - голос крові справді росіян, які постали в опозицію до расово чужого вищого прошарку. Панслов'янська ідея полягала і в тому, щоб тевтонський шар, який сформував Росію в державному плані, був замінений расово чистим, російським буржуазним класом. Відразу ж з'явилися антинімецькі настрої. Антинімецька позиція російського націоналізму, особливо серед так званої інтелігенції - не тільки рефлексивна дія проти автократичного чужорідного прошарку Росії. У ній, в глибинному сенсі, можна бачити протест слов'янського єства проти німецького. Ці дві народні душі мають дуже мало спільного, якщо взагалі можна знайти якусь мінімальну схожість ... Наша схильність до порядку не знайде у них любові і розуміння, а, швидше за все, викличе відразу. Тому слов'янську Росію завжди більше тягнуло до Франції. Жіночність французького життя ближче росіянам, ніж наша сувора боротьба за існування. Отже, далеко не випадково, що панслов`янська Росія з ентузіазмом ставиться до політичних зв'язків з Францією, а російська інтелігенція слов'янської крові знаходить в Парижі Мекку для власного розуміння цивілізації ... Світова війна призвела до подальшого зменшення нордических німецьких елементів в житті Росії. Їх останні залишки були зметені революцією і більшовизмом. Треба зауважити, що знищення вищого, неросійського шару здійснювалося не тільки самої слов'янської расою. Для цього їй знадобилися нові лідери - євреї. Єврейство, що прагне до світового панування, знищило вищий чужорідний шар за допомогою слов'янського расового інстинкту. Таким чином, абсолютно зрозумілий процес захоплення єврейством провідних позицій у всіх сферах російського життя, що стався в результаті більшовицької революції, бо саме по собі слов'янство не володіє організаційними здібностями і разом з ними - державо-формуючими і державо-охоронними силами. Якщо вилучити з слов'янського світу всі неслов'янські елементи, негайно станеться розпад держави ..."