Естонцям, дітям лісів і моря, близька язичницька віра. Тому так довго жителі Естонії чинили опір християнству, яке в XIII ст. принесли на естонську землю німецькі хрестоносці. Відтак християнство сприймалось естонським народом як віра завойовників.

В XVI ст. в Естонії прийняли реформу Лютера, і зараз переважна більшість віруючих естонців належить до лютеранства, яке, як відомо, не є надто строгим у дотриманні релігійних канонів. В радянський час відзначення Різдва, як і інших релігійних свят, було радше формою протесту антирелігійній окупаційній владі. Із набуттям незалежності, коли країна стала відкритою, святкування Різдва істотно змінилось під впливом традицій Західної Європи. Так, за прикладом Скандинавії та деяких інших європейських країн, був введений адвент, що починається 1 і закінчується 24 грудня. Це своєрідний період «підготовки» до Різдва, час спокійної радості від очікування торжества. В ці дні проходить дуже багато концертів, в основному класичної музики, а 25 і 26 грудня у всіх церквах разом з Богослужінням традиційно проводяться різдвяні благодійні виступи, в тому числі відомих естонських артистів. Своїх традиційних різдвяних пісень у естонців немає, проте багато їх перейнято від інших народів.

Звичайно, існують і чисто естонські різдвяні традиції. Так, головною стравою святкового свят-вечірнього столу, який в Естонії, незважаючи на день тижня, називають Йиулулаупяев – Різдвянa суботa, є виготовлена власними руками ґаздинь кров’яна ковбаса. Свят-вечірня вечеря є дуже поживною, а її залишки не прибираються відразу зі столу, а стоять цілу ніч, щоб могли почастуватися духи. Різдвяні подарунки, крім гномиків, які кожен день кладуть їх дітям у спеціально зшиті чобітки, приносить Йиулувана – Різдвяний Дід, що є рідним братом Святого Миколая та Санта Клауса.

У становленні різдвяних традицій Естонія утримує і світову першість: за твердженням естонських істориків вперше ялинка була встановлена на Ратушній площі Таллінна. Сталося це у далекому 1441 році.