Справді, якби губернатор Олександр Ткачов захотів побудувати щось природоохоронне, то для цього не треба було починати роботи без проекту (дамба споруджувалася без належної будівельної документації) і утаємничувати мету будівництва (Ткачов раптом перервав будь-які контакти з українською стороною). Хоча яка там таємниця: в огляді ЗМІ Кубані за 7-11 жовтня є посилання на статтю з газети “Новороссийский рабочий”, яка подає чутки щодо мети грандіозної новобудови: головна версія — територіальні претензії до України.

Найсмішніше, що з погляду екології ця дамба є безумовно шкідливим об’єктом. Цей факт є настільки очевидним, що депутати Керченської міської ради звернулися до президентів України і Росії з заявою, у якій розкритикували будівництво дамби в Керченській протоці. “Базуючи на висновках вчених, ми стверджуємо, що будівництво дамби загрожує непередбаченими наслідками в екологічному, іхтіологічному і гідрологічному аспектах”, - говориться в зверненні, прийнятому в середу, 15 жовтня, на черговому засіданні сесії Керченської міськради. Результатом цього будівництва, за прогнозами експертів, може стати загибель і зменшення коштовних порід риб, що двічі на рік проходять Керченською протокою. Збільшиться ймовірність замулення судноплавної частини Керченської протоки, виникне загроза розмиву острова Тузла, підвищиться рівень води в Таманській затоці, що призведе до затоплення як острова Тузла, так і Таманського півострова, - відзначають депутати.

Розуміючи всю безглуздість екологічного обґрунтування будівництва дамби до острова Тузла і отримавши моральну підтримку з Москви (від глави президентської адміністрації Олександра Волошина та голови комітету з міжнародних справ Державної Думи РФ Дмитра Рогозіна) Олександр Ткачов різко змінив свою аргументацію. Краснодарський губернатор заявив , що Тузла начебто є частиною Росії, частиною Краснодарського краю: “Ми підняли всі архівні документи, підняли історію, уся ця правова законодавча база сьогодні представлена уряду Російської Федерації й у МЗС. І, за великим рахунком, я вважаю, що це земля, полита кров’ю кубанськими козаками — це для нас священна земля. І ми будемо, безумовно, відстоювати інтереси краю. І, безумовно, просити й уряд Російської Федерації, просити президента, щоб питання було урегульовано саме на користь Краснодарського краю”.

Аргументація ще безумніша, ніж попередня.

По-перше, Кубанське козаче військо було створене наприкінці XVIII століття з українських козаків, які на Кубані відтворили соціальний і культурний побут Запорожжя (ще й сьогодні половина мешканців Краснодарського краю має українські прізвища).

По-друге, ще раніше Тамань належала до Київської Русі, оскільки тут принаймні з X століття було могутнє Тмутараканське князівство, що досягло найбільшого розвитку за князя Мстислава Володимировича.

По-третє, на радянських і пострадянських географічних картах острів Тузла однозначно позначений як територія України, а всі підтверджуючі це документи були передані українською стороною російському МЗС ще 6 років тому.

Про неможливість “самодіяльності” Ткачова говорить і те, що він вважається ставлеником Москви і представником “партії влади”, зокрема, його прізвище знаходиться на початку виборчого списку партії “Єдина Росія”. Популярністю у місцевого населення він не користується, тому не може сподіватися на його підтримку у випадку якихось не погоджених з Москвою дій. Більше того, ставши губернатором, він “вичистив” з місцевої влади практично всі кадри з команди популярного на Кубані попереднього губернатора Миколи Кондратенка (якого в народі називали “батьком Кондратом”).

Нарешті, Тузлинську авантюру Ткачов не міг здійснити з чисто економічних міркувань: на виплату зарплати вже витрачено понад 300 млн. рублів, що наприклад у 30 разів перевищує річний бюджет Тамані. Як повідомляє газета “Известия”, “федеральний бюджет пообіцяв компенсувати витрати. Що побічно підтверджує: команда засипати надійшла із самого верху...”. Про всеросійський розмах новобудови свідчать і номери самосвалів — краснодарські, ставропольські, адигейські, татарські, саратовські і навіть ямало-ненецькі.

Все говорить про те, що один з московських центрів влади спробував здійснити “бліц-кріг” — несподіваним кидком захопити Тузлу, після чого примусити Україну визнати права Росії на контроль Керченської протоки, значної частини акваторії Азовського моря, а також нафтогазоносного морського шельфу: оціночні запаси 120 розвіданих родовищ складають 150-200 млн тонн вуглеводнів. Проте план зірвався через те, що напоровся на політичні наслідки іншого московського плану — ЄЕП (див. нашу статтю Непорозуміння в гадючнику). А віддуватися за все зараз доводиться Касьянову як голові російського уряду.

Врешті-решт, коли злодій-брехун (варіант ЄЕП) або грабіжник (“Тузлинський бліц-кріг”) несподівано наражається на жорсткий опір, то йому нічого не лишається, як видати свої дії за невдалий жарт. Це і зробив Касьянов, погрозивши пальчиком губернатору Ткачову за його “екологічну пасіонарність”. Проте клоунська роль вимагає, щоб правила циркового жанру витримувалися до кінця. І справді, під кінець російського прем’єра “понесло”: «Взагалі-то будівництво дамби має фінансуватися з бюджетів двох країн, адже йдеться про екологію Азовського моря», — сказав Касьянов. “Проте Росія не має наміру вимагати якої-небудь компенсації від України за будівництво” (!). Як кажуть, без коментарів.

Насьогодні будівництво дамби припинено через його очевидну безглуздість. Вся ця спецоперація мала сенс лише як “бліц-кріг”, тепер же про неї Москва постарається поскоріше забути.

Інша справа, чи забуде про неї Кубань?

По-перше, з місцевого бюджету витратили кругленьку суму грошей. Не відомо, чи все це буде компенсовано з федерального бюджету (як обіцялося), адже Москва зараз відхрещується від цієї авантюри. Ситуація особливо загостриться, якщо виявиться, що у бюджеті не вистачає грошей на життєзабезпечення краю на порозі холодної зими.

По-друге, Москва мало не втягнула Кубань у регіональний воєнний конфлікт, при чому місцеве населення про нього навіть не здогадувалося. Такий стан є водночас і принизливим, і небезпечним.

По-третє, нав’язана Москвою колоніальна адміністрація на чолі з Ткачовим відверто ігнорувала інтереси краю, і це кубанці обов’язково врахують під час виборів до Держдуми.

Без сумніву, що все це додасть потужного імпульсу ідеї незалежності краю, яка давно жевріє в душах нащадків запорозьких козаків. Виникнення незалежної козацької Кубані є неминучим. Питання в іншому — коли?

-------------------------------
В тему:

Непорозуміння в гадючнику

Чи проіснує Росія до 2005 року?

Тузла – “Ящик Пандори” глобальної ядерної вакханалії

Тузла як генератор зважених і конструктивних рішень

Етнополітична карта світу XXI століття

Всезагальна дезінтеграція