Мусимо зауважити, що такі заяви не тільки сплутують плани невеликих опозиційних партій, але й викликають деякі непорозуміння серед виборців. Досі пересічні громадяни чули, що тільки від КОДу висуватимуться найдостойніші опозиційні кандидати. Решта – потенційні «тушки» та псевдоопозиціонери. Тепер нібито виходить, що це не зовсім так. А може й зовсім не так?

Що про це думають у КОДі, чим може закінчитися «розКОДування» великих опозиційних партій? Про це ми запитали у заступника голови Української республіканської партії та співкоординарота львівського КОДу Ростислава Новоженця.

- У серпні минулого року було створено координаційний центр опозиції під назвою Комітет опору диктатурі. Часто сьогодні закінчення починають плутати і кажуть «комітет опору диктатури». Нібито це комітет самої диктатури, а не проти диктатури. Жарти-жартами, але цей комітет створювався для того, аби протистояти зародженню і наступу диктатури в Україні. А разом з тим, приводом для створення цього комітету послужив арешт Тимошенко.

З цього, по суті, почалася історія КОДу. Але якщо ми говоримо про демократичні принципи повалення цієї диктатури, то кращого світ нічого не вигадав, ніж вибори. Отож, інструментом КОДу, без сумніву, є вибори. Передусім, парламентські. І ті, хто сьогодні говорить, що, мовляв, комітет не створювався під вибори, просто лукавлять. Він створювався в тому числі під вибори, які справді є найважливішим етапом діяльності КОДу.

Коли під час виборів ми цю диктатуру повалимо, а ми у це віримо, тоді відпаде потреба в КОДі. Бо зникне сама причина, сам об’єкт, проти якого комітет діє.

Наступне. КОД тривалий час діяв більш-менш злагоджено. Так, виникали ті чи інші дискусії, і це є нормально. Але раптом в КОДі виникає ще щільніше об’єднання, між 13-ма політичними партіями, яке себе чомусь іменує об’єднаною опозицією, ставлячи під сумнів єдність рядів КОДу.

Це не зовсім щиро у відношенні до колег. Але, схоже на те, що це було заплановано. Якою ж є якість так званої об’єднаної опозиції? Чому я кажу «так званої», бо об’єднана опозиція – це та, яка максимум всіх об’єднує, а не вириває з КОДу декілька політичних партій, які дійсно є найчисельнішими, але чи є вони найактивнішими, чи є найпринциповішими? Не хочу згадувати, представники якої партії перебігали в Парітю Регіонів, створюючи «тушки», не буду казати, як найполітичніші й найбільші партії не в стані по суті захистити свого лідера. З одного боку, чваняться чисельністю у сотні тисяч. А коли доходить до елементарного пікету, навіть у тому самому Києві на вуличні акції заледве стягується якась тисяча осіб.

Читати повністю ТУТ