З формальної точки зору нічого такого не було та й бути не могло. Вже 19 років як Москва юридично втратила право розпоряджатися в Україні. Та поглянемо правді у вічі. Факти – річ уперта.

Через посуху та неврожай Росія має цього року поганенький врожай зернових. Як поводиться Московська імперія у таких випадках? Правильно, намагається підняти ціни до максимуму на світових ринках, аби ту меншу кількість товару продати приблизно за такі ж гроші, ніби було вивезено більшу кількість. В результаті сусідня РФ цілком могла б сподіватися, що посуха та неврожай аж ніяк не вдарять по їхній сільськогосподарській галузі. Але як цього досягнути? Хоч для нас, мешканців аж ніяк не розвинутої в економічному плані держави, це досі звучить дивно, але Україна усе ж входить до числа найбільших у світі експортерів зерна. За обсягами зовнішнього продажу поруч із нами знаходиться Росія та Казахстан. Отже, маючи контроль за ситуацією в Україні та Казахстані, Росія цілком спроможна регулювати світовий ринок зерна. Якщо ми з казахами продаватимемо менше, ціни, вочевидь, зростатимуть, що і сталося на найбільших сільськогосподарських біржах останнім часом.

Український уряд поки що вперто заперечує, що намагається обмежити експорт зерна. Утім, вітчизняні зернотрейдери вже заявили, що через нічим невмотивовані дії «Укрзалізниці» та української митниці продаж українського зерна за кордон фактично припинено. Вантажі з тих чи інших причин просто застрягли у дорозі, а експортери не в змозі виконати свої зобов’язання перед закордонними покупцями. Чим це для нас загрожує у подальшому, також зрозуміти не важко.

Якщо ситуація не виправиться найближчим часом, зернотрейдери не тільки більше заплатять за простій транспорту, але й почнуть втрачати довіру серед закордонних партнерів. Зерно, що застрягло в дорозі, також може втратити свою якість і само собою подешевшати. Тож видатки збільшаться, а доходи – навпаки. Наступного ж року, цілком імовірно, зважаючи на ненадійність українського експорту, зарубіжні покупці небезпідставно наполягатимуть на зменшенні вартості нашого зерна. Отже, нинішні дії влади можуть негативно позначитися і на перспективах розвитку галузі у найближчі роки. Скільки б вона (влада) сьогодні не звинувачувала міфічних спекулянтів у всіх негараздах, які, фактично, вона сама створює, це аж ніяк не виправить ситуацію.

Та найгірше, що постраждають, у першу чергу, самі виробники зерна. Вже сьогодні вони ризикують отримати менші суми коштів за вирощений врожай. Але й це ще не все. Кредити, що їм надавали банки для проведення збирання врожаю, ніколи не були довготерміновими. Чимало фермерів скаржиться на те, що позичені гроші потрібно повертати одразу ж після жнив, або й під час них. Інакше – штрафні санкції з боку кредиторів та небезпека, що на наступний сезон грошей просто не дадуть. До речі, лише кілька днів простою зерна за даними Української аграрної ситуації обходяться зеротрейдерам мінімум у мільйон доларів. І це в той момент, коли ціни на зерно в Європі зросли на 12%, а у США – одразу на 80% у порівнянні з минулим місяцем!

За даними українського уряду, цього року було заплановано продати за кордон 21 млн. тонн зернових. Вартість одної тонни зараз становить в середньому понад 280 доларів США. Тож ціна питання – майже 6 млрд. доларів. Погодьмося, отримати в повному обсязі ці гроші для української економіки у той час, коли за пару-трійку мільярдів кожного траншу позики від МВФ доводиться іти на так звані непопулярні заходи всередині країни, було би вкрай важливо. Утім, через дії влади абсолютно незрозуміло, скільки саме грошей втратять аграрії? Принаймні після того, як прозвучала цифра 21 млн. т, представники того ж уряду назвали інші обсяги – 16-17 млн. т?! Тобто, селяни мали би отримати майже на півтора мільярди доларів менше?


Читати далі