Письменник і книговидавець Дмитро Капранов, 41 рік, каже, що в Україні мають видавати майже 100 тис. нових назв книжок на рік, а друкують 17 тис.

Наскільки великий попит на українську книжку?

— Читацький попит у нас задовольняється російськими видавцями. Українська література існує для якогось прошарку, для таких собі ”сектантів”. Тому наші видавці партизанять, працюють для ”людей з особливими потребами”. Тобто тих, які чомусь хочуть читати саме українською.

Отакий ”схиблений” попит ми й задовольняємо. Щоправда, 70 відсотків людей відрізані від книжки взагалі. Адже в нас 500 книгарень на 40 мільйонів населення. Виходить, одна на 80 тисяч. Якщо у місті живе менше 100 тисяч людей, там ніде купити книжку. А райцентри, містечка, села — це 70 відсотків. Решту — населення мегаполісів та великих міст, ми задовольняємо повністю. Українська книжка має п’ять-шість відсотків ринку. Причому ця частина ще зменшується, хоча в грошовому вимірі зростає. Тобто ринок загалом росте скоріше, ніж український сектор.

Чому ніхто не знає, скільки в Україні продається книжок?

— Бо в нас ринок по землянках ховається й займається виживанням. Видають 17 тисяч нових назв на рік, тоді як мало би бути 100 тисяч. У результаті у видавничій галузі працюють фанатики й аутсайдери. Фанатики — це ті, хто свідомо тримаються у цій малоприбутковій галузі, страждають месіанством. А аутсайдери — це коли його нікуди більше не беруть. Виходить, що ціла інтелектуальна галузь ледь виживає, видавці скніють. Якщо держава хоче залишатися повноцінною, то не повинна такого дозволяти.

---

В тему:

Ігор Каганець: Україна – хата без господаря

Безплідна смоківниця, або як позбутися рекламних монстрів

Реформація: 25 пунктів