Немає вже того натхнення, що було на початку. Немає драйву, який має чіпляти аудиторію за живе та змушувати її резонувати. Сам весь зіщулився, оченята бігають, текст намагається прочитати якомога швидше, щоб мерщій зникнути з-перед очей телеглядачів - типові ознаки людини, яка не в ладу з власним сумлінням...

Я давно помітив, що всі запроданці зазвичай дуже добре розуміють ціну своїм вчинкам. І рано чи пізно це усвідомлення починає їх роз'їдати зсередини. Власну репутацію завжди можна обміняти на гроші. Але не сумління...

Панування в будь-якій державі завжди здійснюється за допомогою двох речей: насильства та ідеології. Перше забезпечується репресивним апаратом. Ідеологічне "прикриття" в сучасних умовах здійснює інформаційна еліта - журналісти, політологи, політтехнологи та інші добродії, - тобто представники того прошарку інтелігенції, що його західні ліворадикальні філософи звично називають дипломованими лакеями панівної верхівки.

Всім відомі приклади з сучасної історії Росії і Сполучених Штатів, де ЗМІ постійно демонструють чудеса навіювання та маніпуляції суспільною свідомістю. Там масовані пропагандистські акції, забезпечені фінансовими, медійними та інтелектуальними ресурсами, здатні вирішити будь-яке політичне завдання, поставлене пануючою елітою. За лічені місяці створити грандіозний рейтинг черговому "спасітєлю отєчєства". До смерті залякати обивателя черговим "ворогом всього цивілізованого світу". Виправдати будь-який воєнний злочин високою та гуманною метою.

На цьому тлі мене раніше дуже дивувало, чому в нашій державі результат монопольного володіння телевізійними медіа - майже завжди нульовий? Або ж взагалі протилежний очікуваному. Поголовно лояльні до панівної еліти телевізійні ЗМІ практично не мають впливу на суспільну свідомість. Нонсенс! Не допомагають навіть поради іноземних "технологів", які періодично навідуються до нас з Білокам'яної. Коліщата колосальної пропагандистської машини крутяться на холостому ходу. І з кожним місяцем все більше збавляють оберти. Звідки така недолугість?

Зверніть увагу на сьогоднішні телепрограми типу "Епіцентру" чи "Проте", на "всенародні" політичні обговорення, на теленовини. Начебто і опозицію продовжують лаяти, як і раніше, і слова правильні для цього підбирають. І бадьоро повідомляють про "значне падіння рейтингу Віктора Ющенка". І радісно рапортують про чергові президентські ініціативи. А все одно не те. Мляво все якось виходить. Немає драйву. А жалюгідна комедія з "всенародним обговоренням конституційних змін"? Висвітлення цієї теми провідними телеканалами обернулось формальною відбувайлівкою - за принципом "поставити галочку про виконання". Та ще конвеєрним тиражуванням "конструктивного оптимізму".

Відсутнє натхнення. Давно. Тих, хто сьогодні має велику владу в державі, не поважають навіть люди, які покликані інтереси цієї влади всіляко обстоювати. Замість лояльності та виконання наказів маємо поголовну імітацію

Про те, що пануючий режим скоро впаде, свідчать не масові заворушення, на страйки шахтарів і не опереткові акції протесту а-ля "Україна без Кучми". Все це фігня. Знамення близького кінця - це коли зникає натхнення у тих, хто цей режим обслуговує. Бо це і є приреченість.


Джерело:

http://www.telekritika.kiev.ua/forum/read.php?f=1&i=21248&t=21248