Якось ми з кумом зібрались у мене на кухні на симпозіум. Дістали стопочки, нарізали сальця, поклали на стіл огірки. Включаємо радіо для звукового фону. І тут узнаємо, що десь на півдні, на самому березі Чорного моря якійсь тамтешній суд призупинив дію Указу Президента України про розпуск Верховної Ради. Що за неподобство! – вирішили ми і невдовзі, протягом буквально пари стопок, ухвалили Постанову про скасування повноважень всіх депутатів Верховної Ради, що не беруть участі в нашому симпозіумі. Тут нам повідомляють, що там у Феодосії інший суддя відмінив рішення про призупинення Указу Президента. Розтанувши, ми з кумом в свою чергу також вирішили відмінити дію своєї Постанови.

Похрумкавши огірками, почали далі обговорювати політичну ситуацію в країні. Аж тут знову повідомляють, що тепер десь на сході ще один суддя заборонив проводити будь-які дії з підготовки до виборів. Ах, щоб твою! Ми терміново проковтнули рідину і після нетривалого обговорення ухвалили нову Постанову про скасування політрехворми 2004 року. Аж тут брехунець нам знову повідомляє, що артемівський міський суд такі передумав і скасував свою заборону. Ми ж з кумом в якості жесту доброї волі також вирішили поки що призупинити дію своєї Постанови.

Тут заходить сусід Вася і, узнавши в чому справа, пояснює, що наші з кумом Постанові без мокрої печатки нічого не варті, і ними можна в кращому разі чавити клопів на стіні, а в гіршому... Тут він кивнув головою на дверцята в кінці коридору. А де ж узяти ці печатки? – натурально цікавимось ми. Що за необізнаність, - дивується Вася. Тут по всіх телеканалах розповідають, як треба діяти. Ось суддя Колесніченко разом зі знатним юристом Сергієм Ківаловим і ще кількома депутатами поміцніше пішли у Печерський суд, дали в пику секретарці й забрали печатку собі. Отже вони тепер можуть писати будь-які рішення, ухвали, постанови... Щоправда, вони хлопці міцні, якщо навіть секретарку можуть побити. Тому відбирати печатку у них не варто, бо можна “нарватись”. Краще піти й поцупити цю священну річ у якогось іншого суду, наприклад Конституційного.

Отже вичерпавши порядок денний, ми поклали його в комору до попередніх, щоб потім здати, а самі пішли до Конституційного Суду. А там... Купа людей з різними прапорами, всі кричать про чесність і неупередженість, і всі хочуть забрати оцю печатку собі. А біля кожного судді – по автоматнику, що водять їх вздовж коридорів. Як гляне такий на мене, аж в п’ятах захололо. А головне, що в цьому гармидері неясно, а у кого ж в кишені ота сама печатка.

Так і не здобувши завітної печатки, ми повернулись додому. Відкоркували новий порядок денний і задумались над долею країни. І ось до яких висновків ми прийшли.

Якщо в країні якійсь провінційні суди відміняють Укази Президента, а потім скасовують свої ж рішення, якщо депутати полюють на печатки судів і здобувають їх в бійках з секретарками, якщо судді ходять всюди у супроводі охоронців, постійно вислуховують погрози з різних боків і відмовляються розглядати позови – то в такій країні будь-яке рішення будь-якого суду не можна буде вважати чесним та неупередженим. Яке б рішення не ухвалив що Печерський, що Конституційний суд – йому все рівно не повірять.

Значить повинна знайтись ОДНА людина, що візьме на себе всю відповідальність і введе принаймні на півроку пряме президентське правління. Незалежно від постанов судів з “перехідними” печатками. А за цей час створить умови для справжнього волевиявлення справжнього господаря цієї країни – українського народу. І щоб це було справжнє волевиявлення, а не “чесна дурильня” зразка 2006, коли голосували “втемную” чохом, а потім з’ясовувалось, що у списках якійсь не ті люди, які й не збираються виконувати ту “програму” що нам показали, а натомість уходять в інші фракції, з іншими програмами. Та й ті, що залишились, також про “програму” забули. Можливо, що для цього доведеться змінити виборче законодавство. І ухвалити його на всенародному референдумі. Але це вже тема наступного симпозіуму.


P.S.
Протягом 29 березня-3 квітня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Опитування показало, що:

– половина громадян – 50% - не вірять у здатність Конституційного Суду у нинішніх умовах прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо питань, вирішення яких може зупинити використання Конституції окремими політиками на власний розсуд і для власних інтересів.

– 27% опитаних вважають основною причиною цієї нездатності Конституційного Суду значний політичний тиск на нього.

– ще 23% не вірять у здатність Конституційного Суду прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо цих питань, оскільки вважають, що члени Конституційного Суду корумповані.

– Лише 12% вірять у те, що у Конституційному Суді працюють чесні люди.

– тільки 10% вірять у здатність Конституційного Суду прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо цих питань, оскільки вважають, що громадськість і ЗМІ не допустять несправедливих рішень Конституційного Суду.


----------------------------------------------------

В тему:

Після парламенту: 5 кроків раціоналізації держави

Всесвіт за нас!

Регіональний “Культ карго”