Таким чином, Путін спростував думку самовдоволених експертів, які вважають альянс Росії та Китаю малоймовірним, якщо не неможливим. Також він збільшив потенціал російсько-китайської загрози інтересам, цінностям і союзникам США, пише Стефен Бланк (Stephen Blank) у своїй статті "The Russo-Chinese alliance emerges" в The Hill.

Як зазначив Володимир Путін, цей альянс багатосторонній: Росія і Китай проводять спільні навчання в Азії і Європі, регулярні і великі кадрові переговори, навчають військових один одного. Близько 3,6 тисяч китайських офіцерів пройшли навчання в російських військових академіях.

Крім того, Росія і Китай продають один одному і третім сторонам зброю, аби налякати Америку та її союзників. Так само вони будують, як видається, скоординовану систему протиракетної оборони в Північно-Східній Азії, яка одночасно захистить їх від США і дозволить їм загрожувати Японії, а також захищати Північну Корею від того, що вони тепер називають випереджувальним ударом поблизу своїх кордонів.

Китай і Росія зазіхають на інтереси США і на морських просторах - в Південно-Китайському морі, Арктиці, в Чорному морі, Азовському морі і Керченській протоці.

У той же час вони беруть участь в широкому спектрі міжурядових зустрічей, спільно беруть участь в глобальних міжнародних організаціях на зразок БРІКС і ШОС (Шанхайська організація співробітництва), забезпечують взаємні економічні вигоди один одному (наприклад, Росія поставляє енергію Китаю в обмін на китайську допомогу і інвестиції) і продають зброю один одному.

Китай допоміг Росії розвинути пріоритетні арктичні енергетичні програми (трубопровід Ямал), а Росія, зі свого боку, дозволила Китаю відправити атомні підводні човни-ракетоносці в Арктику.

У світовому масштабі Росія і Китай або працюють разом, або координують окремі дії, щоб кинути виклик інтересам США від Аргентини до Арктики і підірвати гегемонію долара в міжнародній торгівлі. У Європі були випадки російських інформаційних операцій, спрямованих на підтримку інтересів Китаю проти США.

Китай підтримує політику Росії на Близькому Сході, і обидві країни співпрацюють в Центральній Азії. Москва також слідкує за керівництвом Пекіна з питань Корейського півострова та його заплутаного вузла проблем.

Такий розвиток подій не новий і формувався протягом кількох років. Альянс зміцнювався з 2014 року, так як глобальна присутність Сполучених Штатів знизилася під вагою війни в Іраку і фінансової кризи 2008 року.

І все ж деякі експерти готові назвати речі своїми іменами і зобразити російсько-китайський альянс таким, яким він є.

Путін відмовляється критикувати президента Трампа, що є показовим для режиму, який не соромиться очорняти імена своїх політичних конкурентів. Путін пояснює небажання Трампа співпрацювати з ним внутрішньополітичною боротьбою Трампа в США, а не з щирим бажанням взятися за Росію.

Тим часом, Китай явно хоче, щоб Трампа переобрали, бо він, незважаючи на його риторику і санкції, виявився "занадто слабким і непостійним".

Незважаючи на численні відмінності і імпічмент, який насувається на Трампа, адміністрація Трампа та Конгрес повинні вирішити глобальні та багатовимірні виклики, які зараз ставлять перед ними союз Росії та Китаю.

Москва і Пекін фактично кинули виклик Вашингтону, і він повинен почати реагувати вже зараз. Принаймні адміністрація Трампа і Конгрес повинні працювати разом, щоб зміцнювати американські зв'язки по всьому світу.

Нездатність прийняти виклик не тільки поставить під загрозу наші альянси, цінності та інтереси. Це також поставило б під загрозу майбутні покоління американців, які успадкують лихо як підсумок нашої зарозумілості.

Стефен Бланк - старший науковий співробітник Американської ради із зовнішньої політики (American Foreign Policy Council), що спеціалізується на геополітиці і геостратегії колишнього Радянського Союзу, Росії та Євразії. Працював в Інституті стратегічних досліджень (Strategic Studies Institute) при Військовому коледжі сухопутних військ США, займаючись дослідженнями національної безпеки Росії.