Яскравим прикладом цілком нової конструкції є жук-бомбардир, який обпалює ворога прицільними пострілами 100-градусної токсичної рідини. Його появу неможливо пояснити поступовими пристосуваннями, адже «вогнемет» дає жуку переваги тільки в завершеному – цілісному і боєздатному – стані. Інакше цей жук нагадуватиме солдата, прикованого до поламаного танкового кулемета. 

Чи могла б ця дивовижна конструкція сформуватися внаслідок поступових пристосувань? Очевидно, що ні. Наявність ще не діючих громіздких ємностей з «ракетним паливом» і окиснювачем, а також вогнетривкої камери згорання звели б нанівець перспективи цього виду в жорсткій боротьбі за існування, адже в ній навіть найменша деталь веде до виживання чи вимирання.

Довідка про жуків-бомбардирів

Бомбардири — жуки, які отримали свою назву завдяки своєрідному захисному механізму.  Вони здатні доволі прицільно стріляти із своїх залоз, що в задній частині черевця, сумішшю хімічних речовин. Температура суміші в момент пострілу досягає  100 °C, а її викид супроводжується голосним звуком.

Бомбардири поширені на усіх континентах окрім Антарктиди.

Ці жуки мають довжину тіла від декількох міліметрів до 1-3 см. Найчастіше вони мають темні надкрилки і голову, а груди і ноги - яскравих кольорів. Вони ведуть нічний спосіб життя, вдень ховаються під каміннями, колодами та іншими подібними предметами, збиваючись при цьому в групи.

Здатність вистрілювати гарячею рідиною мають лише жуки-бомбардири. У них є дві симетрично розташовані залози внутрішньої секреції, кожна з яких через довгий канал виділяє у власний резервуар суміш гідрохінонів і перекису водню.

З резервуарами зв'язані реакційні камери меншого розміру — вони мають цільні товсті стінки. В них міститься каталаза і пероксидаза.

Під час пострілу стінки двох резервуарів з компонентами "ракетного палива" стискаються і суміш реагентів потрапляє в реакційну камеру.  Там під дією ферментів на перекис водню утворюється молекулярний кисень. Він окислює гідрохінони до хінонів. Обидві реакції є екзотермічними і спричиняють розігрів суміші до 100 °C.

Поява кисню в реакційній камері збільшує обсяг суміші і вона викидається назовні через отвір на кінчику черевка. Цей кінчик черевка рухливий і дозволяє направляти струмінь рідини точно на ворога.

Постріл триває кожні 8-17 секунд і складається з 4-9 викидів гарячої рідини, які слідують один за одним, зі швидкістю біля 10 метрів за секунду. В лабораторних умовах після тижня спокою бомбардири здатні робити від 10 до 30 пострілів, поки в них не закінчаться реагенти.

При цьому ми розуміємо, що появі революційно нової конструкції передує велика кількість дрібних вдосконалень, що реалізуються в інших механізмах – як природних, так і штучних. Наприклад, поява персональних комп’ютерів відбулася завдяки тисячам локальних проривів у різних галузях технологій. Це саме той випадок, коли накопичення критичної кількості дрібних змін і їх об’єднання в нову систему народжує принципово нову якість.

Подібним чином, як абсолютно нова модель, на планеті Земля з’явилася людина. Звісно, що окремі її складові  формувалися протягом мільйонів років, починаючи від найпростіших молекул і клітин.

Найважливіші підсистеми плоті і психіки були застосовані і випробувані на людиноподібних тваринах: мавпах, архантропах і палеоантропах, в т. ч. неандертальцях. Проте тільки радикально нова психофізична конструкція, створена божественним «дизайнерським бюро», відкрила можливість для втілення у ній духовних сутностей. Ось так і з’явилась людина, що буквально означає «гравець».

Продовження: Чим перша людина відрізнялася від тварини

Ще одне творіння небесної лабораторії – риба-архітектор: