Чимало представників польського кресового руху, посилаються на книгу Єви та Владислава Сємашків під назвою «Людобуйство доконане через націоналістів українських на людності польській на Волиню 1939-1945» у двох томах. Книга ця є далекою від об’єктивності, а тому вимагає детального дослідження. Ярослав Царик у своїй книжці «Трагедія волинських сіл 1943-1944рр.» на основі скрупульозного краєзнавчого дослідження, довів, що у праці Є та В. Сємашків різко завищені цифри загиблих поляків, і сильно занижені цифри загиблих українців. На жаль, чимало українських вчених, що певною мірою торкаються цієї теми, часто послуговуються польськими даними, ігноруючи українські польові та архівні дослідження. Інші українські історики, що часто, спільно з поляками, засідають на різних конференціях бояться торкатися цієї теми аби «чогось не сталося», бо хто ж за них поїде в Польщу?

Однак, сьогодні ми хочемо проаналізувати одне видання, яке на нашу гадку має велику наукову вагу. Нещодавно з’явилася на прилавках книжкових магазинів книжка відомого львівського історика з Інституту українознавства Феодосія Стеблія під назвою «Армія Крайова в збройних акціях у підльвівських українських селах (березень-липень 1944 р.) Л.2010.68ст.

Книжка приваблює тим, що автор на основі особистих досліджень показав трагедію українських родин, що загинули від польських нападників з березня по липень 1944 р.

Книжка цікава і тим, що у ній висвітлено важку політичну ситуацію, яка склалася у нашому краю у грізні воєнні роки.

Мало сьогодні вітчизняних істориків об’єктивно висвітлюють події взаємин між українцями та полякам у цей складний період.

Феодосій Стеблій не входить до цієї когорти завжди обережних.

Матеріал про збройні секції АК проти української людності Феодосій Стеблій почав збирати давно, про що він пише у вступі до своєї книжки, зокрема це стосується вбивства загоном АК українців на гаївці Тарасів поблизу с.Лопушна Перемишлянського району, що на Львівщині, а також напад польської боївки із с.Семенівки на села Хоросно, Раковець та інші підльвівські села. Особливо трагічним для навколишніх сіл, де жили українці було вбивство польськими вояками, отця Августина Цебровського, його дружини Олександри та 15 парафіян в с.Черепин.

Крім власних досліджень, автор використав велику кількість книг, статей, матеріалів конференцій, які стосуються даної тематики, що засвідчує глибину дослідження і розкриття цих подій.

В нинішній Польщі, всі хто воював в АК та інших польських збройних формуваннях, нещодавно були зараховані до когорти героїв про що ми писали у цілому ряді статей. Однак їх акції часто немали нічого спільного із воєнним героїзмом. Ось декілька прикладів із статті Феодосія Стеблія. Цитуємо: «Згідно з наказами коменданта Львівського округу (регіону) АК полковника В.Філіпковського (псевдо: «Чис», «Янка») від 10 серпня 1943 р., 25 лютого і 3 березня 1944 р. про розгортання збройних акцій проти УПА низові підрозділи цієї військової організації у березні 1944 р. розпочали групові напади на підльвівські українські села й масові вбивства цивільного населення під виглядом відплати за дії УПА та запобіжних заходів перед можливими нападами українських збройних формувань.

Першу масштабну операцію здійснили боївки «Кедиву» (команди диверсій) Львівського округу АК у середині березня 1944 р. Дві групи бойовиків загальним числом 58 осіб, які вирушили із Львова 9 та 13 березня під проводом капітана Петра Шевчика («Чера») в ніч з 15 на 16 березня вчинили напад на с.Глібовичі Свірзькі Перемишлянського району, під час якого протягом 45 хвилин вбито, за даними польських джерел, 60 мешканців села, серед них священика Григорія Тиктора, його дружину і матір та спалено 12 господарств. Священика з родиною поховано у м.Глинянах, звідки він був родом, решту жертв у братській могилі на сільському цвинтарі.

Отже, цей «геройський» загін АК, замість воювати з фашистами, убив десятки українців в с.Глібовичах Свірзьких, в с.Черепин і також знищив 50 невинних сільських фірманів на лісничівці Тарасів, поблизу с.Лопушни. Як тільки «доблесні» вояки АК почули, що неподалік з’явився загін УПА, накивали п’ятами з місця злочину. Крім вбивств, «герої» польського підпілля займалися грабунками селянського майна.

Злочини бандформувань з АК, викликали посилену підготовку навколишніх українських сіл до відсічі цим «героям». Крім того, загони УПА весною 1944 р. у відповідь на напад загону «Чера» спалили польські села Гутисько, Гуту Суходільську та Гуту Щирецьку, атаки зазнали окремі польські родини в селах Підтемному, Хоросні, Товщеві та Давидові. Вдалося відвернути відплатну акцію у с.Раківці.

Читати повістю ТУТ