Виступаючі розповіли, у зв’язку з цим, кілька повчальних історій. Зокрема, президент фонду Ростислав Новоженець пригадав, як два роки тому під час сесії Львівської обласної ради нагадав депутатам, що того дня мали би відзначати 145-ту річницю від народження президента ЗУНР Євгена Петрушевича, і ця інформація, на подив Р.Новоженця, стала справжнім відкриттям для народних обранців. Про таку важливу для львів’ян дату вони просто забули. Хоча, після нагадування, терміново відрядили самого Новоженця із делегацією відвідати могилу Петрушевича, щоб вшанувати його пам’ять.

І що ж, розповідає пан Ростислав, вони побачили, коли прийшли на цвинтар. Капличка, у якій похований президент Петрушевич, зачинена на замок. Звісно, якби хтось із простих громадян хотів вшанувати його пам’ять, то був би неприємно здивований. Працівники кладовища, дізнавшись, що приїхали депутати, таки знайшли ключ, відчинили капличку, а потім, як розповідає Р.Новоженець, ногами викопували з середини зів’ялі залишки вінків та квітів, що залишалися там іще з попереднього року. Неподобство? Звичайно! Проте, чому такі випадки трапляються? Чи не тому, передусім, що жодна посадова особа навіть із числа тих, хто за родом своєї діяльності має планувати культурно-масові заходи, не повинен щодня перед очима календаря, який нагадував би про важливі для української громади дати?

Звісно, якісь там календарі може придбати кожен. Якщо не брати до уваги популярні серед населення церковні календарі, то інші переважно є звичайним непотребом. Якісь трав’яні, астрологічні, тощо календарі можна купити чи не на кожному кроці. Так само засоби масової інформації нам пропонують популярну рубрику «цей день в історії», інформація для якої черпається переважно з російських джерел. Для прикладу, один із виступаючих запропонував Р.Новоженцю подарувати «Український історичний календар» державному українському радіо. Бо, за його словами, вже набридло слухати, що, мовляв, у той день сталася жовтнева революція, а в інший – народилася Наталія Вітренко. Теж мені значуща для України подія! Або ще одна проблема: чи так уже рідко бувало в нашій історії, що місцеві органи влади планували розважальні заходи саме у ті дні, коли, за календарем української історії, варто було б оголошувати жалобу?

Читати далі

Електронну версію «Українського історичного календаря» можна

ЗАВАНТАЖИТИ ТУТ