Володимир Федько's blog

Московський собор 1943 р. на якому не було представлено і 70% ієрархії Російської Церкви, не був голосом всієї повноти російського православ'я, тому не може вважатися легітимним і канонічним, а його «постанови» мати якусь церковно-канонічну силу.

На державі лежить прямий обов'язок систематично і планомірно вишукувати у всій масі народу найбільш здібних та обдарованих людей і ставити цих людей на службу суспільству. Держава і державні посади повинні існувати не для того, щоб забезпечувати хороше життя окремого класу, а для того, щоб виконувати свої дійсно високі обов'язки.

Nostalgie

«Солдат, ти вступаєш на територію, де проживає переважно німецьке населення. Не забувай про те, що ця війна почалася для того, щоб об'єднати німецькі народи під покровом «Тисячолітнього райху». Від тебе залежить, як зустрінуть Вермахт на десятиліття відірвані від фатерлянду німці…»

Суть міфу: Війна для українського народу розпочалася від моменту агресії Третього Райху проти СРСР 22 червня 1941 року.

Брошура Вольфганга Діверге «Радянський Союз очима німецьких солдатів. Листи зі Сходу», видана в кінці 1941 року, – яскравий приклад роботи незалежних журналістів, завдання яких розповісти всю правду про події в СРСР. Підбірка листів німецьких солдатів малює образ Радянського Союзу без брехливого прикрашання, образ країни-концтабору, царство безпросвітного жаху і тотального терору.

Мародерство як спосіб життя радянської імперії.

Росія приречена. У тому вигляді, в якому зараз існує – вона приречена. Карфаген повинен бути зруйнований, і він буде зруйнований. І справа не в економіці, яка залежить від видобутку ресурсів. Справа в тому «російському дусі», а на перевірку – звичайній підлості, яка плекається, ніжиться і розкошує в країні.

Міфи про війну виконують не просто певну гуманітарну функцію — вони розглядаються як важливий інструмент відновлення геополітичного впливу Росії.

Книжка «Війна і міф. Невідома Друга світова» навряд чи вплине на чиїсь Міти, але може «розмінувати» кілька десятків міфів про Другу світову війну, що функціонують у пострадянській колективній пам’яті та були побудовані на фальсифікаціях, маніпуляціях або замовчуванні фактів.