Вдивляючись в історію: Римська цивілізація і якості громадянина
Вдивляючись в історію: Римська цивілізація і якості громадянина
Стародавній Рим (лат. Roma antique) – одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста – Риму (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника – Ромула.
За думкою низки істориків, Рим створив свою оригінальну цивілізацію, яка базувалася на особливій системі цінностей, що склалася у римській громадянській общині у зв’язку з особливостями її історичного розвитку. До таких особливостей належали: встановлення республіканської форми правління внаслідок боротьби патриціїв і плебеїв, та майже безперервні війни Риму, що перетворили його з невеликого італійського містечка на столицю величезної держави. Під впливом цих факторів створювалася ідеологія та система цінностей римських громадян. Її визначав перш за все патріотизм – уявлення про особливу богообраність римського народу і самою Долею призначених йому перемогах, про Рим як найвищу цінність, про обов’язок громадянина служити йому всіма силами.
Для цього громадянин мав відзначатися відвагою, стійкістю, чесністю, відданістю, гідністю, поміркованістю у способі життя, здатністю підкорятися залізній дисципліні на війні, затвердженому законом і встановленому предками звичаю в мирний час, шанувати богів-покровителів своїх сімей, сільських общин та самого Риму.
Римське суспільство розглядається як ієрархічне, де раби (лат. servi) були на самому дні, вільновідпущеники (лат. liberti) – над ними, а вільнонароджені громадяни (лат. cives) були верхівкою. Вільні громадяни також були поділені на класи. На початковому етапі розвитку римське суспільство складалося з двох верств – патриціїв і плебеїв. Згідно з найпоширенішою версією про походження цих двох класів, патриції – це корінні мешканці Риму, що вели своє походження від 100 патріархів-засновників міста, а плебеї – прийшле населення, яке не мало такого походження, але мало громадянські права. Патріції були об’єднані спочатку в 100, а потім в 300 родів. Спершу плебеям заборонялося одружуватися з патриціями, що забезпечувало замкненість верстви патриціїв.
Менш важливим це стало за часів пізньої Республіки, коли деякі плебейські родини стали заможними і почали займатися політикою, а деякі патриціанські роди занепали. Будь хто, патрицій чи плебей, чиїм предком був консул, вважався благородним (лат. nobilis), а того, хто перший зі свого роду прийняв консульство, як, наприклад, Марій чи Ціцерон, називали новою людиною (лат. homo novus) і благородними ставали його нащадки. Однак патриціанське походження все ще залишалося престижним, і багато релігійних інститутів були відкриті тільки для патриціїв.
В ранній період історії Риму вважалося за мету і головну суть життя громадянина – наявність власного дому та дітей, при цьому сімейні відносини не підкорялися закону, а регулювалися традиціями. Основний принцип побудови римського суспільства – це опора на елементарний осередок суспільства – сім’ю (фамілію). Родинні зв’язки базувалися не тільки на кровній спорідненості, але й на усиновленні. Декілька споріднених родин формували рід (лат. gens), найвпливовіші з них грали важливу роль у політичному житті [1].
«Італія – батьківщина ідеї державності, бо єдиною справді великою державою була лише Римська імперія. Музикальність народу, його почуття краси і пропорції, краса цих людей! Відродження – це зоря нового дня, коли арієць нарешті зміг знайти себе». (Адольф Гітлер) [2].
Посилання:
[1]. Дорошенко Ю. Стародавній Рим / Реферат.
[2]. А. Гітлер. 21 липня 1941 р. Ставка фюрера «Вовче лігво».
Знати історію цивілізацій і якості людей, що їх творили.