Якого Змія будив Перун?

В міфах богів Волоса/Велеса і Перуна, Богів Неба і Землі, зображують як дві протидіючі сили. Міфи про битву Перуна і Волоса досить відомі, в одному Велес викрадає у Перуна стада корів (дощові хмари), в іншому Диву-Додолу. В результаті битви Перун відбив своє у Змія- Волоса і загнав його у воду та підземелля.

Рядки з Апокаліпсису Іоанна Богослова - " ... І сталась на небі війна: Михаїл та його Ангели воювали зо змієм і змій та ангели його воювали проти них,
та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
І скинений був змій великий, дракон стародавній ... "і т. д.

... "І була Битва в Небі, Бився Змій-Велес з Громовержцем-Перуном, але програв і звалився на Землю, сиру-матір. І розкидані кістки його по всій Землі, але кращі мечі-кладенці виходять з кісток його ... " Отже, безсумнівно, Змій існував і була боротьба.

Культ Волоса - підземного бога, покровителя багатства, родючості, владики мудрості, поезії, мистецтв, повелителя мертвих - був дуже широко розповсюджений у Київській Русі.

Про це говорить велика кількість сіл з назвами Велесове, Волосово, Волотово, Велеснів. В одній з казок розповідається про те, як Громовержець переслідує чорта, намагаючись вразити його блискавкою, чорт же ховається то в людині, то в тварині, то в дереві, то в камені і, нарешті, ховається у воді.

Одне з повір'їв говорить, що вогонь колись сховався в камінь від свого супротивника - води. Звідси слідує, що Волос і Перун діяли разом; камінь (земля) об"єдналися з вогнем в боротьбі з водою. Зброю Бога Перуна називають "громовими стрілами", "перуновим камінням"... Під " камінням" мається на увазі кресало, з якого можна висікти іскру. З дуба добувався живий вогонь, вічні багаття складалися з дубових полін, дубові ліси також належали цьому Богу. Виходить, що земля допомагала Перуну робити вогняні стріли.

"Розбив Перун своїми блискавками ворота кам'яних печер Змія, випустив стада-хмари на небо. Два дні йшов теплий дощ. Напилася вологи мати, сира-земля, повернулися на землю родючість, достаток, багатство". Прозоро видніється невідповідність образів, бо після перемоги Змія прийшла родючість, а Волос є богом родючості; "напилася води земля",- значить Перун допомагав Волосу-Землі здобувати воду. Певно замерзлу воду розігрівав, щоби перетворити в хмари і оросити землю. Вдобавок, в зовнішньому вигляді ідолів Волоса не виявляються зміїні риси, а є коров"ячі роги на голові. Так хто ж тоді змій?

Ще один вислів "...Велес-Змій, як іпостать обширнішого архетипу - космогонічного Чорнобога (Чорта), втілює в собі сили первісного Хаосу, буйної, невпорядкованої, необжитої природи".

Що пишуть в антропософії стосовно Хаосу? "Три світові початки: Зевс- простір-ефір, Хтон-земля, Кронос-час; активний, пасивний і той де все діється. Певний пріоритет у цій трійності віддавався простору, але не як богу Зевсу, а в даному розумінні, процесу тікучості і летючості- елементу води. Як свідчить Ахілл, грек Ферекид вважав початком всіх початків воду, яку він також називав Хаосом. "

Знаємо, що Волос був богом Землі  і до води -Хаосу відношення не має. Також видно, що він з Перуном були союзниками.  Слідуємо далі в пошуках змія.     Космічною волею, субстанцією Престолів була створена людина.

Єдиний Бог (Триєдності) наносить на коло Зодіаку космічну форму макроантропоса, утворену, з одного боку, трьома головними складовими (думкою,волею,почуттям), на яких створюються індивідуальна душа і дух, а з іншого-четверичністю імагінативното (уявного) образу людини, в основі якого коріниться трьохчленна людина кінцівок (тілець), ритму (лев), і нервово-чуттєвої системи (Орел-Скорпіон). У цю тричленну людину сходить вище Я (Водолій-Ангел), і одночасно (Я) сходить в людину думок, почуттів і волевиявлень.

Так вище Я, сходячи з світу вищої Єдності, переводить трійність мислення, думки, волі з надособистої сфери -в трійність фізичної істоти людини, у якій вони набувають особистисний характер, а вище Я живе як четвертий принцип.

Одкровення Бога-Сина об'єктивується в напрямку, що йде від Водолія до Лева, а Бога-Духа - від сузір'я Орла до Тільця". На древньому Сонці і древньому Місяці сила, що виходила від знака Орла і яка оживляла монади, стала на стародавньому Сонці їх вбивати, що в еоні Землі привело до розкриття, до "протикання" органів почуття зовні. Їх "проткнуло" жало Скорпіона. Зовнішній, предметний світ виступив перед людиною. Але зачатки пізнання були внесені в людські монади ще на древнім Місяці, де рух по колу Зодіаку завершився не в Скорпіоні, а у Водолії.

Скорпіон - це завжди бурхливий потік, знак води- фіксований, нічний, холодний.  Символ Скорпіона в різні епохи по-різному розумівся. Зображується головним чином як скорпіон, аспид, змія. Рідше, як Дракон і тоді він співвідноситься з сузір'ям Орла (дракон стародавній). Символи Скорпіона- переродження, трансформація, перехід в інший світ. Ось і стало видно звідки Змій взявся і де він набирав різних форм життя коли Перун його переслідував.

Вода є єдиною речовиною, яка в природі трансформується в інші три стани. Рухома вода має змієвидний вигляд, утворюючи русло річки на землі, піднімаючись димом догори, клубкуючись хмарами по небі. Знак Скорпіона є холодною водою, тому Перуну приходилось здобувати силою вогню летючість хмар з замерзлої води (згущеної матерії). Вода в замерзлому стані не "зміїться", не рухається, вона є сплячою змією, згорнутою в коло. Виходить, що він не бився з нею, він її будив. Перун стрілали пробуджував, спонукав рухатись, заставляв "зміїтися" воду.

Час, в сучасному сенсі, розуміли греки під Кроносом. "Кронос живе, і його діяльність полягає в поглинанні, споживанні життя іншої істоти, Хтон". І в природі, і в людині панує Кронос. Сполучною ланкою між обома істотами є Зевс. Він не є "простір" в нашому розумінні. Зевса грек розумів, направляючи погляд на воду, коли вона переходить в пар, в хмари і простягається над землею. Як "просторово-дієвого" розповсюджувача розумів грек Зевса, як силу. А дивлячись на замерзаючу воду він розумів ХТОН.

У діючому, не чуттєвому образі вогню, споглядали стародавні Кроноса. "Через спільну дію цих трьох першооснов, - підсумовує Р. Штайнер, - виникає, в сенсі грека Ферекида, світ.

Завдяки їх спільній дії виникають, з одного боку, чуттєві, речові світи: вогонь, повітря, вода, земля, а з іншого - сума невидимих, надчуттєвих істот, які оживляють світи. Зевс, Кронос, Хтон суті істот, у зв'язку з якими можна вживати вирази: дух, душа, речовина ... Користуючись методом визначення пізніших світоглядів, Зевса можна назвати "світо-ефірним", Кроноса - "творцем часу", а ХТОН - "творцем речовини ..."

Коли Земля в один зі своїх світових кругообертів стояла в знаку Скорпіона, з неї виділився Місяць, відбувся поділ статі і людина отримала можливість для вироблення мислячої свідомості, а разом з нею - здатність приймати вертикальне положення.

Цьому, початковому Софійному принципу, внизу протистали люциферичні духи. Сталося якесь низведення Божественної Софії в сферу гріхопадіння. Орел, що став Скорпіоном (в еоні Древнього Сонця) є антипод Святого духа, Ірод в земному розумінні (Ариман, Люцифер). Сталося згущення матерії і Софія-Мудрість з Духа стає Недухом. Ось  тут  розкривається знак хреста, як знак заборони до вищого світу. З волі Бога, як осередок обох початків: матеріального і ідеального, народжується багаточленна людина.

Виділяємо два нових моменти. По-перше, відзначимо, що горизонтальна лінія категорії "ставлення" відокремлює світ першого відкровення від другого (І від ІІ). Вона змінює фактично всі відносини світу першого відкровення, коли ті переходять в чуттєвий світ. На їх шляху як би встає "дзеркальна стіна", площина, горизонтальна лінія. Все, що відбувається вище цієї лінії (площини), відбивається в ній, але не продовжується сутністно, як було показано на іншому варіанті. У дзеркалі ж об'єкт постає в різні кутові відносини з суб'єктом (об'єктом відображення).

Ариман зустрічає нас в матеріальному світі, в тілесності, в яку ми нисходимо зі сфери імагінативної групової свідомості. Там були ми спокушені райським змієм, Люцифером, який на шляху звідти проводжає нас до воріт чуттєво- матеріального світу, виштовхує нас за ці ворота, що і виражається в розкритті органів почуття зовні, адже був виштовханий комплекс органів сприйняття.

Через людину долається те падіння космічних сил, яке сталося в сузір'ї Орла ще в еоні стародавнього Сонця. Людина здійснює примирення Духа Мудрості з Духом Любові; необхідно не дати жалу Скорпіона проникнути в душу розсудливу, корені якої містяться в індивідуальному ефірному тілі. Досягається це шляхом висвітлення астрального тіла. Читання Живого Слова розпочинає дію з органів дихання і циркуляції крові, дія йде за рухом червоної стрілки зображеної на схемі.

Точка Х, в якій на малюнку сходяться всі три площини (почуття, воля, думка), являє собою точку стику всіх сил, формуючих простір. І це є точка нижчого людського "я", яке позапросторове. Однак виникає воно в просторі і існує завдяки йому, завдяки багаточленної сутності людини. У ньому має свою точку опори і вище Я. Точка Х розташована в області сонячного сплетіння. Нижче "я", простуючи по щаблях трійчатої душі, досягає області 2-пелюсткового лотоса (між бровами). Як рівнодіюча двох сил: вищого Я і нижчого, виникає точка в області 16-пелюсткового лотоса (в області гортані). Там і коріниться зв'язок нижчого "я" з простором; "я" через звук і мову об'єктивує себе в чуттєвому світі і приводить душу в зв'язок з вищим Я. Систематичне  повторювання вголос слів Живого Слова здійснює ритмічний газообмін в  крові людині, йде прискорене насичення сонячною праною в точці Х.

Що макроантропос вписаний в коло Зодіаку - це обставина, безсумнівно, позначається не тільки у фізичному, а й в ефірному, і в астральному тілах. У їх вищій космічній констеляції нам явлений перший образ Святого Грааля - таємниця творіння людини. Вже йшла мова про те, що людський ембріон є фізичним відображенням духовного визрівання людини у сфері Вищого Девахана. Маємо можливість поглянути на цей факт (рис. 80).

З зіставлення двох нижчезазначених малюнків можна побачити, що співвідношення фізичного та ефірного тіл в людині утворено співвідношенням принципів Бога-Отця і Бога-Сина, перенесеним в тривимірний простір, астрального тіла і Я співвідношенням принципів Бога-Отця і Бога-Духа. Площина волі, тобто, по суті, земна проекція кола Зодіаку (мал. 80). Зіставимо обидва положення (мал. 83 ), і ми зрозуміємо, як вища трійність перетворюється на четверичність діючих в земному просторі сил.

При цьому принцип Отця утворює як би наскрізну вселенську вісь, що йде від центру Землі, як центру матеріального Всесвіту, в Універсум в його чуттєво-зверхчуттєвій реальності. Це силова вісь, дією її у фізичному тілі викликається випрямлення, прямостояння. Уздовж неї виникає і переходить матерія.

Коли прафеномен людини розмикається, виникає феноменологія буття і свідомості. Що перш рухалося лише по колу, повертаючись до себе, починає рухатися по спіралі, що тягнеться від нерухомих зірок до Землі (див. рис.31). Довгий час сили рухалися вздовж цієї спіралі лише зверху вниз, - поки внизу не було породжене самобуття, а тоді почалося їх повернення до себе, але з деяким результатом: з самосвідомою людиною. Цей принцип і висловлює собою людський Грааль. Подивимось на герб України, він поданий Ісусом Хрестом (нижче мал. 16). Щоби його не перевернули  зверху стоїть знак Р, як символ влади.

Випрямлення, мова, свідомість (мислення)- така форма буття в тривимірному просторі. У ньому випрямлення відповідає уявленню, мова -відношенню уявлень, свідомість - ідеальній єдності. Колишня площина почуття (коло Зодіаку) перемістилася в ритмічну систему людини; вона відокремлює голову людини від решти тіла, і тому людина, взята як мікрокосм, може в якомусь розумінні "просунути" голову за коло Зодіаку, в сферу початкової Божественної думки, яка в творінні виступила як воля. Людська  голова  на гербі виступає  за межі Землі  до  Духів Мудрості, рівнозначно   Місяцю, що колись відділився від Землі, але залишився в зв"язку з Землею.

Кундаліні- в індійській філософії- "згорнута в коло спляча зміїна сила", зосереджена в нижньому відділі хребта людини. Наймогутніша енергія, яка знаходиться в сплячому стані в звичайних людей. Пробуджена з допомогою медитацій, слова, вона здатна підніматися вверх по каналу хребта, відкриває чакри. Досягнувши верхньої чакри на тім"ї, свідомість людини зливається з божественним, космічним творцем.