Бог і Змій з культури шумерів (З. Ситчин)

 Цілком імовірно, що головні біблійні антагоністи - Бог і Змій - це шумерські Енліль і Енкі. Причина «конфлікту в Едемському саду» невідома. Але які б не були мотиви Енкі, він домігся успіху в удосконаленні «примітивного робочого» і створення Homosapiens, здатного давати потомство.
 У Біблії для позначення «змія» використовується слово «Нахаш», що в буквальному перекладі означає «змія». Однак, походження цього слова від кореня НХШ має значення «розгадувати, з'ясовувати». Тому слово «Нахаш» можна інтерпретувати так само, як «той, хто може розгадати суть речей», - цей епітет якнайкраще підходить Енкі, науковому керівнику, Богу знань нефилимів, зберігачу таємниць. У Єгипті його символом вважаться змія, а ієрогліф для означення его імени ПТАХ представляв собою зображення подвійної спіралі ДНК, що свідчило про його ключову роль у питанні життя і смерті.
 Коли люди були на межі смерті, Атрахасіс / Ной молився, «до річки звертаючись». Енкі виступив проти свого брата Енліля коли вцілілі чоловіки і жінки були «як тіні мертвих», тоді люди отримали послання від Енкі. Запросивши Атрахасіса у свій храм, Енкі відгородився від нього ширмою з тростини. Потім він зробив вигляд, що говорить не з відданим шанувальником, а зі стіною:
                         Почуй, о стіна! Хатина, слухай!
У шумерських легендах Енкі, як правило, виступає в ролі захисника людства, а Енліль в ролі суворого наглядача.

У шумерських / месопотамських текстах роль рятівника людства приписується Енкі, і цей факт має велике значення. Саме Енкі був творцем Адама і Homo sapiens, і тому він мав повне право говорити про «своїх людей». Він керував науковими дослідженнями аннунаків і міг виділити «насіння всього живого», а потім відновити всі види тварин за збереженими ДНК. Всі версії міфу визнають, що корабель від вод Потопу був побудований відповідно за його докладними інструкціями.
Богом, якого часто зображували в оточенні потоків води, поза всяким сумнівом, був Еа. У цьому є незаперечна логіка - богу морів і океанів Еа ставилося у відповідність таке небесне тіло, як Місяць, що викликає океанські припливи. У наступні епохи з Місяцем, зображеного у вигляді півмісяця, асоціювався бог Сін, проте численні свідчення вказують на те, що «в давнину» півмісяць вважався символом давнього бородатого бога, одного з «древніх богів» шумерів. Два імені цього бога - ЕН.КІ («пан землі») і ЕА («той, чий дім вода») - дуже точно характеризують його.
У Шумерському Списку Царів повідомляється, що Енкі і перша група нефилим пробули на Землі досить довго: минуло вісім «куль» (28800 років), перш ніж прибув новий командувач, або «начальник бази».
 Місце, яке Енліль вибрав для цієї мети, протягом багатьох тисячоліть відоме під ім'ям Ніппур, було названо ім НІБРУ.КІ («земний перетин»). Згадаймо, що область неба, де Дванадцята Планета найближче підходила до Землі, називалося «небесне місце перетину». Саме тут Енліль встановив ДУРАН.КІ, або «зв'язок небо-земля». Енліль залишався в Ларсі протягом 6 «куль»- обертів Нібіру (21600 років), допоки будувався Ніппур.

                      Під час будівництва Ніппура в розпорядженні Енліля малися досконалі прилади та інструменти: «підняте« око », що оглядає землю», «піднятий промінь, що проникає у серце землі». У поемі говориться, що Ніппур охоронявся за допомогою потужної зброї: «погляд його вселяє страх, смертельний він»; «Не наблизиться до нього жоден великий бог». «Рука» його являла собою «широку мережу», в якій летів «швидкий птах», від якої не могло сховатися зло”. Можливо місто захищали смертоносні промені і силове поле.
                    У цьому центрі управління, зведеному на високій платформі, або «високому домі» Енліля, малася таємнича кімната під назвою ДІР.ГА: воно означає «темне приміщення у формі корони», місце, де зберігалися карти зоряного неба, де вироблялися обчислення і де передавалися і приймалися «ме» (повідомлення астронавтів).
Більшість вчених вважають, що ім'я ЕН.ЛІЛь повинно означати «повелитель вітру», що узгоджується з теорією про персоніфікацію древніми людьми явищ природи, коли богу приписували владу над вітрами і бурями. Однак припустили, що в даному випадку склад ЛІЛЬ означає не вітер як природне явище, а «вітер», що виходить з рота, тобто наказ, команда або усне повідомлення.
                  Зрозуміти істинний сенс божественного імені допомагають шумерські піктограми, що використовувалися для позначення складів: ЕН - особливо у складі імені Енліля - і ЛІЛЬ. Це якась споруда з високою антеною-щоглою, а також конструкція, що нагадує розгорнуті пелюстки гігантських радарів, в даний час застосовуються для передачі і прийому сигналів, - та сама «широка мережа», яка згадується в древньому тексті.

Після того як Енліль особисто прибув на Землю, він узяв на себе керівництво «земним командуванням». Ймовірно, саме в цей момент Енкі («пан землі») змінив своє ім'я, або епітет, на Еа («той, чий будинок вода»).
У шумерських текстах йдеться про те, що після прибуття нефилим на Землю влада була розподілена таким чином: Ану повинен був залишатися в небесах і правити Дванадцятою Планетою, Земля віддавалася під командування Енліля, а Енкі отримав у своє розпорядження АБ.ЗУ (на акадській мовою « Апсу»). Спираючись на «водне» ім'я Е.А, вчені перевели АБ.ЗУ як «водна безодня» - в їхніх міркуваннях явно простежувалися паралелі з грецькою міфологією: Енліль асоціювався з громовержцем Зевсом, а Еа вважався прототипом Посейдона, бога морів і океанів.
За іншою версією, володіння Енліля називалися Верхнім світом, а Еа - Нижнім світом. Як і в попередньому випадку, вчені припустили, що ці назви вказують, що Енліль панував в земній атмосфері, а Еа був правителем «підземних вод».
 Це були далекі землі, до яких було нелегко дістатися - скоріше «заборонена зона», ніж «місце, з якого немає вороття». Не тільки Інанна, але й інші головні боги спускалися в цей Нижній світ і поверталися назад. Зв'язок між шумерським Еріду і Абзу здійснював Еа, який приніс в Абзу «майстерність Еріду» і побудував собі «високе святилище». Нижній світ - це світла квітуча країна з достатком води.

 Сполучення слова АБ.ЗУ і ЗУ.АБ мали один і той же зміст. На івриті, а також споріднених йому мовах «за-аб» у всі часи означало і досі означає «дорогоцінний метал», зокрема «золото». Шумерська піктограма слова АБ.ЗУ являє собою схематичний малюнок глибокого котловану або шахти. Тому Еа не був владикою незрозумілої «водної безодні», а богом, в підпорядкуванні якого знаходився видобуток корисних копалин Землі.

Зустрічаються численні зображення Еа як бога поточних вод. З шумерських джерел нам відомо, що такі води дійсно існували - але не на рівнинах Шумеру, а в «Великому Підземеллі». У. Ф. Олбрайт звернув увагу на один текст, в якому Нижній світ називається землею УТ.ТУ - «на заході» Шумеру. У ньому розповідається про подорож Енкі в Апсу, «чисту землю», «Обитель Поточних Вод». Там, в самому серці країни, побудував своє святилище Енкі.
За всіма ознаками це місце знаходилося за морем. У плачі по «непорочному синові», молодому Думузі, говориться, що він був винесений в Нижній світ на кораблі. У «Плачі по загибелі Шумеру» описується, як Інанні вдалося прослизнути на борт очікуємого біля причалу корабля. Вона відпливла зі своїх володінь і спустилася в Нижній світ. У цьому випадку Нижній світ можна інтерпретувати як Південна півкуля, де знаходилася земля Аралі, - на противагу Верхньому світу, або північній півкулі, в якому знаходився Шумер. Такий розподіл півкуль Землі між Енлілем (Північне) і Енкі (Південне) перегукується з назвою Південної півкулі неба як Шляхи Енліля, а Північного - як Шляхи Еа.
               Причиною їх ворожнечі стала передача командування місією на Землі Енлілю, хоча  першопрохідником був Енкі. Проводячи паралелі між месопотамским міфом про Адапе (який був наділений «мудрістю», але не отримав безсмертя) і долею Адама, С. Ленгдон («Semitic Mythology») як приклад наводить малюнок, виявлений при розкопках в Месопотамії. - Змія, що обвила дерево, вказує на плоди, що висять на гілках. Показовими є небесні символи, присутні на цьому малюнку: високо в небі зображено знак Планети Перетину, що служив символом Ану, а поряд із змією - півмісяць, що вважався символом Енкі (рис. 158).

На згадку приходить міф про бога Зу, який проник у священну обитель Енліля і викрав Таблиці Доль, в результаті чого «накази припинилися ... свій блиск втратила священна обитель ... все заніміло ... мовчання настало».
У «Міфі творіння» долями богів-планет називаються їх орбіти. Тому логічно припустити, що Таблиці Доль, які були так важливі для роботи «центру управління» Енліля, також управляли орбітами і маршрутами космічних кораблів, які підтримували «зв'язок» між Небом і Землею.
 Знаходять сенс слова Гудеа, який правив містом Лагаш в третьому тисячолітті до нашої ери. Він писав, що коли Нинурта (син Енліля) наказав йому побудувати священну обитель, інший бог вручив йому архітектурний план (висічений на кам'яній табличці), а богиня (вона подорожувала «між Небом і Землею» у своїй «небесній кімнаті») показала карту зоряного неба і дала вказівки для орієнтації споруди щодо розташування небесних світил. Крім «божественної чорної птиці», у священній обителі зберігалися «жахливе око» богів («величезний промінь, що дає владу над світом») і «регулятор світу» («Звук якого ... луною віддавався усюди»). Нарешті, коли будівельні роботи були завершені, над будівлею встановили «емблему Уту», повернену до «місця, де Уту сходить на Небеса», тобто до космопорту в Сіппаре. Уту/Шамаш - це  назви Сонця.
                Ворожнеча між Енлілем і Енкі перейшла у спадок їх старшим синам, ставши причиною  війни за владу. Суперничали між собою навіть сини Енліля і сини Енкі. До початку третього тисячоліття до нашої ери діти й онуки, не кажучи вже про численних смертних, що мали божественне походження, потіснили великих богів давнини.