Промова Байдена продемонструвала енергійність і цілеспрямованість, хоча деякі слова й думки були розмиті. Висловлювання були здебільшого прямолінійними й різкими. Він навіть кричав! Часто говорив обуреним тоном, який він плутає з упевненістю. І це спрацювало. Ми щойно почули половину його президентської кампанії 2024 року.
Джо Байден виступає в Конгресі США. Photo: Shawn Thew/Associated Press
Як багато може зробити одна промова? Коли ви президент у безвиході (рейтинг підтримки вперто тримається на рівні нижче 40%), велика промова може більш-менш допомогти, викликати захоплення або розчарувати. Ви досить швидко розумієте, коли промова не спрацювала: люди починають жартувати. Якщо промова була чудовою, ви можете дізнатися про це лише в ретроспективі, тому що історії потрібен час, щоб зрозуміти, яке місце вона займала в загальній схемі речей і що вона насправді зробила.
Так починає свою статтю у Wall Street Journal Пеггі Нунан (Peggy Noonan), у якій йдеться про промову президента США Джо Байдена "Про становище країни" 7 березня в Конгресі США.
Кумулятивний ефект 50 років ораторської діяльності зробив Джо Байдена тією фігурою, якою він є, але у нього ніколи не було промови, яка б стала вирішальною, і, можливо, ця промова стала саме такою.
Це було гаряче, це було феєрично. Він почав з порівняння поточного моменту з 1941 роком, а себе – з Франкліном Д. Рузвельтом, і припустив, що зробив правильне рішення (балотуватися на посаду президента США знову), що зараз "не є звичайний час".
Він одразу ж перейшов до України та НАТО, виголошуючи палкі обітниці. "Ми повинні протистояти Путіну". "Європа – в небезпеці". "Свобода і демократія" вдома і за кордоном – під загрозою. Потім швидко перейшов до 6 січня.
Потім – до абортів: Він процитував рішення Верховного суду: "Жінки не позбавлені виборчого або політичного права". "Він сказав, що "ті, хто хвалиться" цим рішенням, "не мають жодного уявлення про силу жінок". Він сказав, що вони дізналися про це у 2022 і 2023 роках, "і ми знову переможемо у 2024 році". Це була ідеальна гра для його електорату і глибоко агресивна стосовно суддів, що сиділи безпосередньо перед ним і які не змогли відповісти. Він пообіцяв, що з новим Конгресом "відновить справу Роу проти Вейда як закон країни".
Але все це було частиною драматизму драматичної промови. Великим питанням минулого місяця було питання про його персону. Чи увійде він хитаючись? Коли він закінчить, чи будемо ми використовувати такі слова, як старий, кволий, немічний, нездатний, сором'язливий? Ні, не будемо. Люди скажуть, що в цьому хлопцеві багато боротьби. Він був бадьорим, насолоджувався моментом, не виглядав втомленим, насправді виглядав ще краще в процесі виголошення промови.
Він демонстрував енергію і зосередженість, розмивав деякі слова і думки, підтримував швидкий темп. Він майже ніколи не говорив тихо. Іноді він кричав. Відчувалася вібрація в дусі "дайте їм, чорт забирай, Гаррі", наче він читав про Трумена. Білий дім мав намір вгамувати зростаючі побоювання демократів щодо віку та гостроти розуму президента. Їм це вдалося, принаймні на деякий час. Демократи в Конгресі виглядали щасливими, аж булькали, коли все закінчилося.
Можна також сказати, що президент часто говорив обуреним тоном, який він плутає з упевненістю і відданістю справі. Авторка статті не знає, чи здалася промова глядачам всередині країни сильною і цілеспрямованою, чи, як було сказано, "сердитий старий кричить на хмари". Це, мабуть, залежить від того, як ви ставитеся до Джо Байдена, зауважила вона.
Він був готовий до суперечок з трибуни та, здавалося, викликав їх. Консерваторам і республіканцям потрібно виставити кращого антагоніста, ніж депутатка Марджорі Тейлор Грін, яка носила капелюх "Зробимо Америку знову великою" і вигукувала з трибуни. Вона змушує свою партію виглядати дурною, а її рух вульгарним.
Вираз обличчя пана Байдена був здебільшого прямолінійним і тупим. Він намагався викликати емоції, але не робив цього за допомогою вигадливих, непрозорих фраз. Він має звичку до слів і фраз, які звучать як висококласний рекламний текст. Він каже: "Повернення Америки – це побудова майбутнього американських можливостей", а я чую: "Вантажівки Dodge – міцні як таран", зауважує авторка. У цій промові він був небагатослівним і прямим, що додало йому сили.
Промова мала розпочатися о 21:00. О 21:09 депутати все ще ходили по залу, поплескуючи один одного по руках і спині. Політики торкаються один одного більше, ніж актори на прем'єрі. Президента оголосили лише о 9:16, а на трибуну він вийшов лише о 9:25.
Все це було грубо і зверхньо з боку всіх. І вони це використали. Пані та панове з Конгресу, зберіться, тримайте себе в руках. Не будьте такими незграбними, наче ви з не найвеличнішої країни.
Перед початком промови президента, коли телеканали заповнювали час, показуючи сцени з трибуни, кожного разу вони переходили до віцепрезидентки Камали Гарріс на трибуні, показували, як вона дає відкоша новому спікеру Палати представників Майку Джонсону. Він намагається заговорити, вона промовить слово і відводить погляд, посміхаючись до натовпу. Вона була зібрана, а він виглядав розгубленим. Це був його перший виступ про стан країни в новій посаді. Вона не мала милосердя до простаків. У цьому було щось від принципу "не брати полонених". Мені здалося, що це свідчить про майбутню кампанію, зазначає Пеггі Нунан. Вона зауважує, що преса відчуває дедалі більший тиск з боку Білого дому.
Люди Байдена завжди очікують, що мейнстримна преса буде "носити їхню воду"; що б вони не хотіли сказати про президента та адміністрацію, вони підштовхують пресу до того, щоб вона говорила, думала і досліджувала. Преса, своєю чергою, думає: "Чому б вам не висловити свої думки перед камерами й на заходах, а ми повідомимо про те, що ви зробили?". Те, що адміністрації Білого Дому за правління демократів так багато очікують від преси, так багато зосереджуються на її членах і так часто надягають на них наручники, коли вони не справляються зі своїми обов'язками, є справжньою слабкістю і, зрештою, самопоразкою Білого Дому.
Цей Білий дім у цьому відношенні є повною протилежністю Білому дому Рональда Рейгана. Рейган ніколи не очікував перепочинку від преси. Вони були ліберальними демократами; він був у захваті та вражений, коли вони домагалися простої справедливості. Завдяки ним він пішов до американського народу, щоб розповісти свою історію. Якщо він хотів, щоб його вважали енергійним, він повинен був проявити енергію. Якщо він хотів справити враження своїми поглядами та своїм планом, він підходив до мікрофона.
Однією з помилок Білого дому Байдена в питанні здоров'я президента є нині сильно сфальсифіковане твердження про те, що він енергійний і на висоті, показуючи його в гущі подій, у життєво важливому центрі наче наречену на весіллі. Так само говорили про "суперенергійного" (насправді напівпаралізованого. – НО) Тедді Рузвельта, зазначає авторка статті.
Президент справді намагався своєю присутністю і виступом це показати, – і це спрацювало. Їм слід залишити все як є. Я не знаю, чи змінив пан Байден свою позицію, але це, безумовно, було цікаво. Ми щойно почули половину його президентської кампанії 2024 року. Його промови будуть випливати з неї, підсумовує Пеггі Нунан.
Наші інтереси:
Стежимо за президентськими виборами в США, які будуть використовувати Україну та війну у своїх політичних цілях.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Звіт Байдена про стан справ у країні показує, що в «старому другові» ще є життя – WSJ
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Промова Байдена продемонструвала енергійність і цілеспрямованість, хоча деякі слова й думки були розмиті. Висловлювання були здебільшого прямолінійними й різкими. Він навіть кричав! Часто говорив обуреним тоном, який він плутає з упевненістю. І це спрацювало. Ми щойно почули половину його президентської кампанії 2024 року.
24030801.jpg
Як багато може зробити одна промова? Коли ви президент у безвиході (рейтинг підтримки вперто тримається на рівні нижче 40%), велика промова може більш-менш допомогти, викликати захоплення або розчарувати. Ви досить швидко розумієте, коли промова не спрацювала: люди починають жартувати. Якщо промова була чудовою, ви можете дізнатися про це лише в ретроспективі, тому що історії потрібен час, щоб зрозуміти, яке місце вона займала в загальній схемі речей і що вона насправді зробила.
Так починає свою статтю у Wall Street Journal Пеггі Нунан (Peggy Noonan), у якій йдеться про промову президента США Джо Байдена "Про становище країни" 7 березня в Конгресі США.
Кумулятивний ефект 50 років ораторської діяльності зробив Джо Байдена тією фігурою, якою він є, але у нього ніколи не було промови, яка б стала вирішальною, і, можливо, ця промова стала саме такою.
Це було гаряче, це було феєрично. Він почав з порівняння поточного моменту з 1941 роком, а себе – з Франкліном Д. Рузвельтом, і припустив, що зробив правильне рішення (балотуватися на посаду президента США знову), що зараз "не є звичайний час".
Він одразу ж перейшов до України та НАТО, виголошуючи палкі обітниці. "Ми повинні протистояти Путіну". "Європа – в небезпеці". "Свобода і демократія" вдома і за кордоном – під загрозою. Потім швидко перейшов до 6 січня.
Потім – до абортів: Він процитував рішення Верховного суду: "Жінки не позбавлені виборчого або політичного права". "Він сказав, що "ті, хто хвалиться" цим рішенням, "не мають жодного уявлення про силу жінок". Він сказав, що вони дізналися про це у 2022 і 2023 роках, "і ми знову переможемо у 2024 році". Це була ідеальна гра для його електорату і глибоко агресивна стосовно суддів, що сиділи безпосередньо перед ним і які не змогли відповісти. Він пообіцяв, що з новим Конгресом "відновить справу Роу проти Вейда як закон країни".
Але все це було частиною драматизму драматичної промови. Великим питанням минулого місяця було питання про його персону. Чи увійде він хитаючись? Коли він закінчить, чи будемо ми використовувати такі слова, як старий, кволий, немічний, нездатний, сором'язливий? Ні, не будемо. Люди скажуть, що в цьому хлопцеві багато боротьби. Він був бадьорим, насолоджувався моментом, не виглядав втомленим, насправді виглядав ще краще в процесі виголошення промови.
Він демонстрував енергію і зосередженість, розмивав деякі слова і думки, підтримував швидкий темп. Він майже ніколи не говорив тихо. Іноді він кричав. Відчувалася вібрація в дусі "дайте їм, чорт забирай, Гаррі", наче він читав про Трумена. Білий дім мав намір вгамувати зростаючі побоювання демократів щодо віку та гостроти розуму президента. Їм це вдалося, принаймні на деякий час. Демократи в Конгресі виглядали щасливими, аж булькали, коли все закінчилося.
Можна також сказати, що президент часто говорив обуреним тоном, який він плутає з упевненістю і відданістю справі. Авторка статті не знає, чи здалася промова глядачам всередині країни сильною і цілеспрямованою, чи, як було сказано, "сердитий старий кричить на хмари". Це, мабуть, залежить від того, як ви ставитеся до Джо Байдена, зауважила вона.
Він був готовий до суперечок з трибуни та, здавалося, викликав їх. Консерваторам і республіканцям потрібно виставити кращого антагоніста, ніж депутатка Марджорі Тейлор Грін, яка носила капелюх "Зробимо Америку знову великою" і вигукувала з трибуни. Вона змушує свою партію виглядати дурною, а її рух вульгарним.
Вираз обличчя пана Байдена був здебільшого прямолінійним і тупим. Він намагався викликати емоції, але не робив цього за допомогою вигадливих, непрозорих фраз. Він має звичку до слів і фраз, які звучать як висококласний рекламний текст. Він каже: "Повернення Америки – це побудова майбутнього американських можливостей", а я чую: "Вантажівки Dodge – міцні як таран", зауважує авторка. У цій промові він був небагатослівним і прямим, що додало йому сили.
Промова мала розпочатися о 21:00. О 21:09 депутати все ще ходили по залу, поплескуючи один одного по руках і спині. Політики торкаються один одного більше, ніж актори на прем'єрі. Президента оголосили лише о 9:16, а на трибуну він вийшов лише о 9:25.
Все це було грубо і зверхньо з боку всіх. І вони це використали. Пані та панове з Конгресу, зберіться, тримайте себе в руках. Не будьте такими незграбними, наче ви з не найвеличнішої країни.
Перед початком промови президента, коли телеканали заповнювали час, показуючи сцени з трибуни, кожного разу вони переходили до віцепрезидентки Камали Гарріс на трибуні, показували, як вона дає відкоша новому спікеру Палати представників Майку Джонсону. Він намагається заговорити, вона промовить слово і відводить погляд, посміхаючись до натовпу. Вона була зібрана, а він виглядав розгубленим. Це був його перший виступ про стан країни в новій посаді. Вона не мала милосердя до простаків. У цьому було щось від принципу "не брати полонених". Мені здалося, що це свідчить про майбутню кампанію, зазначає Пеггі Нунан. Вона зауважує, що преса відчуває дедалі більший тиск з боку Білого дому.
Люди Байдена завжди очікують, що мейнстримна преса буде "носити їхню воду"; що б вони не хотіли сказати про президента та адміністрацію, вони підштовхують пресу до того, щоб вона говорила, думала і досліджувала. Преса, своєю чергою, думає: "Чому б вам не висловити свої думки перед камерами й на заходах, а ми повідомимо про те, що ви зробили?". Те, що адміністрації Білого Дому за правління демократів так багато очікують від преси, так багато зосереджуються на її членах і так часто надягають на них наручники, коли вони не справляються зі своїми обов'язками, є справжньою слабкістю і, зрештою, самопоразкою Білого Дому.
Цей Білий дім у цьому відношенні є повною протилежністю Білому дому Рональда Рейгана. Рейган ніколи не очікував перепочинку від преси. Вони були ліберальними демократами; він був у захваті та вражений, коли вони домагалися простої справедливості. Завдяки ним він пішов до американського народу, щоб розповісти свою історію. Якщо він хотів, щоб його вважали енергійним, він повинен був проявити енергію. Якщо він хотів справити враження своїми поглядами та своїм планом, він підходив до мікрофона.
Однією з помилок Білого дому Байдена в питанні здоров'я президента є нині сильно сфальсифіковане твердження про те, що він енергійний і на висоті, показуючи його в гущі подій, у життєво важливому центрі наче наречену на весіллі. Так само говорили про "суперенергійного" (насправді напівпаралізованого. – НО) Тедді Рузвельта, зазначає авторка статті.
Президент справді намагався своєю присутністю і виступом це показати, – і це спрацювало. Їм слід залишити все як є. Я не знаю, чи змінив пан Байден свою позицію, але це, безумовно, було цікаво. Ми щойно почули половину його президентської кампанії 2024 року. Його промови будуть випливати з неї, підсумовує Пеггі Нунан.
Стежимо за президентськими виборами в США, які будуть використовувати Україну та війну у своїх політичних цілях.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта