Трипільська цивілізація

Ім’я «Атлантида» нині застосовують для позначення всієї доарійської цивілізації. Проте очевидно, що вона так себе не називала. Крізь морок тисячоліть до нас дійшла назва Борія, що означає «потужна, сильна, енергійна, вогненна». Це ім’я також перекладають як «Земля Вепра», оскільки Білий Вепр («Бор») був тотемом народу Борії.

У наш час глобальних перетворень все більшу зацікавленість викликає тема цивілізаційних переходів. До неї належить біблійне оповідання про Ноя і Великий Потоп, яке є частиною широкої загальносвітової міфології про Великий Перехід. Попри локальні відмінності, вона основується на єдиній, архетиповій схемі: незадовго до катастрофічних подій праведний Ной–Зіасудра–Яма–Їма–Рама–Ману збирає кращих чоловіків і жінок, переводить їх у захищене місце і засновує новий світ.

На першому етапі розгортання Центр незмірно сильніший за периферію. Проте з часом периферійні утворення починають об’єднувати свої зусилля заради знищення Центру. Врешті-решт настирливі провокації периферії примушують Центр до рішучого удару у відповідь. Тоді Центр мобілізується, оновлюється, реорганізується, вибухає «надновою зіркою» і творить новий світ.

35 років він працює з Трипільською культурою. Початок його зацікавлення трипільцями припадає на 1972 рік – рік розкопок Майданецького поселення. На початку 90-х пан Михайло мав уже кілька власних експедицій. Зараз Михайло Відейко - кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту археології НАНУ та НаУКМА. Він один із тих, хто знає найбільше таємниць Трипілля.

Трипільська культура, яку творили чаклуни та хлібороби, є попередницею давньоєгипетської та шумерської. Так, як облаштували побут трипільці, жили в українських селищах у ХVIII столітті. Хати обмазували глиною з просом, дах вкривали соломою, викладали печі. Хоч як дивно, три сторіччя тому наші предки не вміли будувати оселі двоповерховими. А у Трипіллі це було звичним явищем.