Для українських військових, які забезпечують протиповітряну оборону, ночі російських повтряних атак стають дедалі більш напруженими. У середньому за ніч Україна перехоплює понад 90 % безпілотників і крилатих ракет, запущених у її бік, йдеться у статті The Economist.  

Перехоплювальні безпілотники, які переважно виробляються в Україні, стримують атаки рекордної кількості безпілотників «Шахед» – часто по кілька сотень. Однак нестача протибалістичних перехоплювачів робить програшною боротьбу з балістичними ракетами, які рухаються набагато швидше. Під час останніх атак приблизно дві третини ракет прорвалися крізь оборону, зазначається у публікації.

З систем, доступних Україні, лише Patriot американського виробництва надійно перехоплює балістичні ракети. За три роки Україна докорінно змінила спосіб використання цих систем. Пускові установки тепер стріляють і рухаються раніше, ніж Росія може їх знайти, батареї працюють на меншій кількості пускових установок, а мобільні бригади «влаштовували засідку» на російські літаки, які думали, що знаходяться далі. Пентагон навіть направив команду до України, щоб спостерігати за тим, як вони це роблять. 

Але нестача перехоплювачів змушує екіпажі приймати складні рішення щодо того, в що цілити, а що пропускати. З початку війни в Ірані Америка та її союзники в Перській затоці витрачали запаси Patriot із запаморочливою швидкістю, посилюючи і без того гострий глобальний дефіцит. 

Fire Point, український стартап з надмірно обіцяючою репутацією, каже, що розробляє нову анти-балістичнну ракету. Мало хто з інсайдерів вірить, що вона спрацює найближчим часом, зауважує The Economist.

Росія використовує вікно, щоб продемонструвати свою переважну ракетну перевагу. Українська школа ракетної інженерії була значною мірою ліквідована після розпаду Радянського Союзу за наказом Росії та Америки. Кремль, навпаки, продовжував працювати над своїм каталогом розробок та робочими виробничими лініями. 

Цього року, за оцінками української військової розвідки, Росія виробить приблизно 700 балістичних ракет наземного базування «Іскандер», а також 60 аеробалістичних ракет «Кинжал», що запускаються з літаків, та 30 гіперзвукових крилатих ракет «Циркон». Спільні атаки на Київ цього року залишаються приблизно стабільними, приблизно один раз на тиждень, але балістичні ракети та ракети «Циркон» складають дедалі більшу частку.

Україна перетворила брак ракет на свою перевагу, перейшовши до масових атак за допомогою простіших безпілотників та крилатих ракет. Вона досягла успіху в нальотах безпілотників на великі відстані, вражаючи цілі в глибині території Росії. Вона поставила Путіна в незручне становище, завдавши ударів по порту Санкт-Петербурга під час його щорічного економічного форуму там на початку червня. 

Однак, хоча прогалини в російській протиповітряній обороні відкривають дедалі більше можливостей, масові операції залишаються вкрай неефективними. Лише невелика частина ракет досягає мети, переважно найшвидші (понад 350 км/год). Рівень успішності коливається від 2% до 35%, залежно від моделі. Україна відчайдушно прагне повернутися до обраного кола держав, здатних масово виробляти балістичні та сучасні крилаті ракети, які важче перехопити і які мають більшу руйнівну силу при влученні.

У країні є щонайменше дві балістичні ракети, які перебувають на стадії випробувань. Ракета «Сапсан»/«Грим-2», розроблена «Південмашем», центром українського ракетобудування радянських часів, розробляється вже кілька десятиліть, але її розробка підірвана корупцію та російським проникненням. 

«FP-7» – менший проект з меншою дальністю дії від компанії «Fire Point» – поєднує нову західну авіоніку з існуючою радянською конструкцією корпусу. Останній, ймовірно, ближче до серійного виробництва.

Однак виготовити достатню кількість ракет, здатних подолати російську систему ППО, – завдання не з простих. Ракети набагато складніші за безпілотники: вони вимагають точності в усьому – від двигунів до авіоніки кінцевого наведення. Змусити щось пролетіти велику відстань – це одне, а змусити його влучити в ціль – набагато складніше. Фінансування серійного виробництва може виявитися найскладнішою частиною. 

«Не можна сьогодні виготовляти лопати, а завтра – ракети, – каже Андрій Риженко, колишній заступник начальника штабу ВМС України. – Україна, звичайно, має ракетну школу, але наша технологія стоїть на місці вже 40 років». 

Наскільки близько Україна підійшла до цієї мети, залежить від того, кого запитати. Володимир Зеленський в інтерв’ю британським ЗМІ наголосив, що Україна «дуже близька» до того, щоб перенести балістичну війну на територію Кремля. Якщо це так, війна може набути нового характеру. 

Українські ракети великої дальності могли б загрожувати російській військовій промисловості та логістиці, а також стримувати Росію від нерозбірливих ударів по українських містах. Але досвідчений гравець збройової галузі (чиї дрони були серед тих, що досягли Санкт-Петербурга) закликає до реалістичних очікувань. 

«Найкраще, на що ми можемо сподіватися, – це «сурогатна ракета» (ersatz missile), – каже він, маючи на увазі ракету, зкладену з західних запчастин. Високопосадовець применшив сподівання на створення «ракетного конвеєра» російського зразка найближчим часом.

Найближчим ризиком є ескалація з боку Росії. Вона може застосувати ще більш руйнівну зброю або націлитися на уряд і громадян України, навіть не вдаючи, що дотримується стриманості. Україна готується до появи нового покоління безпілотників «Шахед» з реактивними двигунами китайського виробництва, які, як очікується, з жовтня становитимуть 80 % парку. Нові безпілотники літають занадто швидко для сучасних перехоплювачів, що значно ускладнить завдання українським силам протиповітряної оборони. Великі міста України чекають ще більші руйнування. Історія свідчить, що це не зламає рішучості України. Але це може справді перетворити життя на пекло.
 

Ілюстрація UNITED24