Митець – це мандрівник, що відкриває нові світи. Про Людмилу Ганушевич
Творчий хист – це не сукупність якостей, кожна з яких окремішньо являє собою здібність. Навпаки, окремі здібності проявляються завдяки цілісному стосунку до Світу. Якраз за допомогою цього вони й стають спосібностями до творення. Значить, хист – то особливий стан психіки. Від нього залежить наскільки творчо реалізує свій потенціал митець.
Картина наповнена чимось особистим, тому безпосередньо з неї можна довідатися про деяку психологічну інформацію. Роботи подають і сигнали про порухи душі живописиці, емоційний стан, настрій.
Місто Київ. Вид на річковий вокзал
Великі творці – це видатні особи. Хоча, немалими талантами можуть бути наділені й розгнуздані люди. Багато чого залежить від моральності особи. Насправжки творчою може бути особа сильно захоплена якоюсь ідеєю – музикант і художник, поет і науковець. Цим людям властива висока творча активність. Сприйняття нових ідей, теж необхідний складник мистецтва.
«Усі ми родом з дитинства», - казав колись А. де Сент-Екзюпері. Події, що відбувалися в дитинстві, прочитані книжки, оповідки старших родичів мають вплив на формування особи. І мрії…, а яка дитина не мріє?! Героїня тексту жадала стати хірургом. Не всі прагнення збуваються.
Спомин з дитинства. Однієї зими трапилася оказія… Родина Людмили (так звати художницю) жила біля річки. Дівчинка була непосидючою. У віці 4 чи 5 років бігала дивитися як хлопці катаються на ковзанах, або грають в хокей. Не розуміла, що якщо лід темний, то ходити по ньому небезпечно. Провалилася, не кричала. Висіла в ополонці по пояс у воді… Побачив незнайомий дідусь, гукнув хлопців котрі гуляли в хокей. Вони подавали їй ключку, та тіло заклякло, не могла вхопитися за неї. Потім рятував батько, він підповз по кризі та й витягнув за руку. Поніс доньку до хати. Боялася, сваритимуть… Обійшлося, навіть не захворіла.
Цей випадок про дещо говорить. Дівчинка з характером, не боязка, по-дитячому рішуча… Вже в дорослому віці Людмила неодноразово поривалася до малювання. Життєві обставини складалися інакше. Одначе, непереборне бажання займатися живописом перемогло.
Дзвіниця Михайлівського Золотоверхого монастиря
Майбутня художниця здобула вищу освіту за фахом інженера – технолога, закінчила Полтавський кооперативний інститут. Мистецькі науки почала опановувати в Художній студії при Центральному будинку художника (м. Київ), під орудою художника і педагога Віктора Левченка. Засновником і керівником студії був знаний живописець Микола Грох (1936 – 2021). Навчалася секретам малярства і у Сергія Дуплія, про живопис якого гоже відгукувався доктор мистецтвознавства Володимир Овсійчук (1924 – 2016).
Величезний спадок пісенної творчості залишили нам попередні покоління українців, але переважна більшість пісень – сумні, печальні. Важлива заувага: міжмистецькі взаємини - музики (пісні), поезії, живопису - це надзвичайно цікава тема для досліджень. Отже, писав доктор філософії Микола Шлемкевич: «Ходимо сумними дорогами, хоча так хотілося б розмаїти їх добрими новинами й усміхом». Народні пісні пов’язані з історичним минулим, а воно, минуле, аж ніяк не забарвлене винятково темними кольорами. Були й воєнні перемоги, і світлі події, можливо, нетривалі у Часі, однак були. Оспівувалися ж в основному – гіркі поразки, тяжкі історичні періоди, невдачі… «Бо звичайно наші спільноти, це спільноти разом пережитого смутку й горя. Смуток тихіший і відлюдний, але в’яже сильніше» - М. Шлемкевич. Бракує пісням переможного духу (вони є, але малувато), радості звитяг, ще більш важливо, колективної радості національної спільноти.
Квітучий сад
Не завадить, щоб більшало мистецьких творів: переможного, піднесеного змісту. Пісень, віршів, прозових творів, малярських робіт. Життя змінюватиметься в кращий бік, звичайно, не відразу.
Живопис пані Людмили життєствердний, в цьому зокрема його значущість.
У картинах художниці можна зауважити певні ознаки експресіонізму - емоційність, закарбованість вражень, глибокий ліризм… Техніка письма пастозна, якій властиві енергійність, густота мазка нерозбавленими фарбами; яскравість. Саме вона дозволяє мисткині проявити буяння почувань, переживань, пристрастей.
Людмила Ганушевич учасниця Всеукраїнських колективних виставок: присвячена Дню художника, Центральний будинок художника, м. Київ, 2018 рік; «Барви життя»,«Миттєвості краси», ін.), персональних, серед яких – в Українському фонді культури імені Б. Олійника, в Миколаївському обласному художньому музеї імені В. Верещагіна, Ржищівському археолого-краєзнавчому музеї. Дипломантка Національної премії «Найкраща українка в професії» в номінації «Образотворче мистецтво», 2021 рік.
В чеканні
Улюблені художники – Вінсент ван Гог, Нікола де Сталь, Еміль Нольде, Хайм Сутін, Микола Глущенко, Федір Захаров.
Цікава думка великого митця Адальберта Ерделі щодо «міри» талантів у творчому середовищі. Почуймо: «… Я хотів лише сказати, що у мистецтві кожний митець має належне йому місце. Жоден з них не заздрить іншому митцю, оскільки знає, що неможливо зайняти місце іншого. У мистецтві не можна встановити, що цей або той є найбільший, бо кожен з митців великий по – своєму. І більшість митців є великими тому, що відчувають яким нескінченно малим є навіть найвизначніший твір перед твором Господа. Різних поглядів, на підставі яких когось критикуємо, є стільки, скільки й людей. І, визначаючи значення певного художника, навіть найоб’єктивніша критика є суб’єктивною».
Із розповіді живописиці:« Живопис займає більшість часу. Якщо трапляється нагода, люблю мандрівки. Вони дарують цікаві зустрічі, змістовне спілкування. Вивчаю літературу по психології людини. Люблю людей».
Ранкові троянди
Доцільно завершити цей текст думкою доктора Миколи Шлемкевича: «Кожен мистець це мандрівник, що відкриває нові світи для себе і для нас».
Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) і БУМ (Брама Українського Мистецтва).
Знайомимося з творчістю Людмили Ганушевич, яка крокує шляхом вдосконалення своїх знань і опанування секретами живопису.