Пункт тимчасового перебування є державним закладом, призначеним для тимчасового утримання чужоземців та осіб без громадянства, що протизаконно перебувають в Україні та підлягають адміністративному видворенню за межі країни в примусовому порядку.

Пункт створюється, реорганізується та ліквідується рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади по справах міграції та узгоджується з Радою міністрів АРК, обласною Київської та Севастопольською адміністраціями.

Розміщення чужоземців у пункті перебування здійснюється згідно направлення МВС, Держкомкордону та СБУ або їхніх територіальних органів у Криму, областях, Києві та Севастополі на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі країни, але, зазвичай, не більше ніж на 6 місяців. Цей термін може бути продовжений у виняткових випадках.

В тому випадку, якщо з об’єктивних причин протягом встановленого терміну адміністративне видворення здійснити не вдалося, чужоземці вибувають з пункту перебування до визначеного місця тимчасового проживання.

Малолітні чужоземці, розлучені з родиною, не підлягають пересуванню до пункту перебування, а тимчасово направляються у притулки для неповнолітніх. За наявності близьких родичів діти, старші за 10 років, за їхньою згодою можуть пересуватися до пунктів перебування для чужоземців.

Головними завданнями пункту перебування є забезпечення тимчасового утримання чужоземців, створення належних умов для їхнього проживання, сприяння органам внутрішніх справ, охорони держкордону і СБУ у виконанні покладених на них завдань по установленню особистостей осіб, переміщених до пункту перебування, а також оформлення для них паспортних документів, уточнення обставин порушення чужоземцями законодавства України, пошук засобів для їх адміністративного видворення, супроводження до пункту пропуску через держкордон під час видворення.

Пункти перебування також мають сприяти чужоземцям у встановленні контактів з рідними, земляками, гуманітарними організаціями, якщо такі контакти спрямовані на вирішення питань повернення їх на батьківщину чи поліпшення умов проживання в пункті перебування.

Громадяни чужоземних держав користуються правом вільного пересування в межах пункту перебування, а за наявності письмового дозволу адміністрації можуть пересуватися без нагляду за межами пункту, однак в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Охорону пункту здійснює Державна служба охорони.

В пункті чоловіки перебувають окремо від жінок, матері – зі своїми дітьми, родини перебувають в окремих житлових приміщеннях. Чужоземцям в пунктах перебування дозволяється носити власний одяг, мати при собі гроші, надсилати листи, отримувати посилки, відправляти релігійні обряди. Вони можуть також залучатися за згодою адміністрації пункту до громадських робіт з прибирання території, облаштування місця проживання.

Чужоземцям в пункті перебування заборонено: придбати, зберігати і використовувати будь-яку вогнепальну та холодну зброю, спиртні напої, наркотичні та токсичні речовини.

Територія пункту огороджується парканом суцільного заповнення із контрольно-пропускним пунктом. В пунктах обладнуються чергова частина, адміністративні приміщення, гуртожитки, кухня, їдальня, лазня, магазин, приміщення для зберігання особистих речей чужоземців та перегляду телепередач, спортмайданчик.

Фінансування пункту перебування здійснюється за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених законодавством. (Кореспондент)